Славсько. 4db vs Тростян

Саме так, наша друга сумісна подорож командою 4db вийшла просто епічною – запізнившись на підйомник з гори Тростян, ми вимушені були спускатись пішки, вже в темряві, ледь не вбившись, і це ще не все… Але було кльово!


Як я вже згадував раніше, немає нічого романтичнішого, ніж подорожі на потязі. Ну, звісно, якщо не на яхті. 15го січня 2015 року ми погрузились в плацкартний вагон, дістали цікаві келихи та їжу, згідно дорожнім традиціям українців. Не всі знають, але в наших потягах, особливо на західних напрямках, існує цікавий тип абонементу на паління в тамбурі – 3 банки пива. Чому три, бо як береш одну чи дві, і питаєш дозволу палити, тобі або прямо кажуть, що третя банка прирівнюється до абонементу, або інколи приходиться самому натякати. Так було й цього разу.

1

Приїхали ми в Славсько дуже рано, ще п’ятої не було мабуть, та й вирішили 5-7 км прогулятись до готелю пішки. Це була дуже приємна прогулянка серед ранкових гір.

Вікна з номеру виходили на спуски “Політехніки”.

2

Навіть подрімавши ще 2 годинки, ми виплюнулись до гори Тростян, через колибу.

3

Погода була не зовсім айс для катання, тому людей було мало.

Біля крісельного витяга внизу.

4

Карпати є Карпати, північні чи південні, вони всюди красиві.

5

Попереду зловісно видніється гора-вбивця.

6

Підйом на крісельному займає приблизно 25 хвилин. Цікаво те, що робить спуск та підйом безпосреденьо на Тростян.

7

Краса.

8

Внизу можна підсідати на витяг.

9

Ми ще не знали, що на нас чекає попереду.

10

Зауважу, що в Славському ми з Альонкою вже не перший раз.

11

4db.

12

2 закоханих дб.

13

Дівчата серйозно підготувались до спусків. А Валєра й так готовий.

14

Після дворічної перерви, ми дуже скучили за катаннями на лижах. І так, це остання фотка перед спуском, бо потім був капець. А саме те, що пів гори, без нормальних трас та умов, ми пройшли пішки, особливо Карина з Валєрою. Однак спустившись донизу, нам треба було ще раз піднятись, адже прокат, де ми брали лижі та борди, знаходився наверху.

15

На жаль, виникли складнощі з підйомом. Ми не знали, що крісельний витяг знаходиться в 200 метрах від підніжжя гори, тому поперлись на бугель. Альонка з Ксюшою дивом піднялась аж наверх, Карина змогла тільки з інструктором (а на борді це ще важче зробити), а Валєра… А Валєра пішов пішки наверх.

16

Я зваливсь з бугеля десь на середині гори. Зв’язавши палками лижі, закинув їх за спину й рушив наверх. 16 разів мене намагались зупинити як лижники, так і місцеві інструктори-рятівники, але я ж упертий – дійду, сказав. “Ну до ранку – точно дійдеш!” – відповіли мені й погнали вниз. Чого так кортіло наверх – як же ж, забрати паспорт та здати амуніцію!

17

І я був впевнений, що Валєра йде наверх. Але де там! Як з’ясувалось пізніше, він дійшов майже до середини, розвернувся, й поплентався з бордом вниз, до бару, де з філософським виглядом залишився попивати коньяк та чекати на нас.

18

В цей час поміж гір лунала пісня, яку я дуже добре запам’ятав – ELO – Ticket To The Moon, і я, через кожні десять кроків, грузнувши і падаючи на коліна, дивився, задихаючись, на зоряне небо, і під цю чудову пісню, прощався з земни життям. Але, як то кажуть, коли жити хочеш, то й не знаєш, звідкіля ті сили беруться. На підйом мені знадобилось біля двох годин часу, але я таки дістався вершини, де мене чекали дівчата.

19

Зі слів дівчат, котрі чекали в пункті прокату, до них заходили кілька разів й запитували, чи то не їх дурень лижник чи бордіст суне під гору. “Наш…” – з сумом відповідали Карина з Альонкою..

20

Так от, я дійшов. Дізнався по Валєру – якщо б знав раніше, то теж би не перся вже, а завтра разом з ним би повернув амуніцію. Але чорт з цим, бо це ще був не кінець пригод – адже крісельний витяг уже був зупинений, на дворі – темінь темная, й прокатчик без палок злиняв вниз, в чорну прірву. Окей, подумали ми, дубль два. Колсиь вже це проходили, а точніше, рік тому – у нас не залишалось вибору, крім як спускатись пішки вниз, до бару, де чекав Валєра, попиваючи смачний зігріваючий коньяк.

Якого біса я тоді перся наверх?

21

Ну що ж, ми пішли. Йшли вздовж бугельного підйомника і через те, що були викатані доріжки, часто летіли вниз зі швидкістю світу, хто як – хто головою вниз, хто крутячись навколо п’ятої точки. Я вже кидався одну рятувати, намагався іншу, які летіли в прірву нічну.

22

“Не-на-ви-джу. Я-вас-не-на-ви-джу”, повторювала Карина з кожним кроком вниз.

23

Але добре, коли все добре закінчується. Ми таки спустились вниз, зустрілись з Валєрою, мокрі до трусів, замерзлі так, що й коньяк не рятував. Діждались рятівника на таксі, який відвіз нас до готелю, де у нас навіть сил не було довго тусити, тому лягли спати доволі швидко, підлікувавшись трохи.

24

Наступний день, як видно по фотографіям, був більше прогулочний та лайтовий, але ми все одно повернулись на Тростян – повернути борд та забрати мій паспорт.

25

Моя красуня.

26

“Тростян, спасібо, што живой”. Тепре тільки санки. Ну його к бісу.

27

Морди мавритянські.

28

Ця пригода не скоро нас відпустить, і ми ще довго будемо згадувати її.

29

В Карпатах прекрасно в будь-який сезон.

30

Перед заходом сонця.

32

Ліки.

33

Завжди хочеться, щоб час зупинивсь.

34

Розкажу коротко про гору.

Тростя́н — гірська вершина в масиві Сколівських Бескидів (Українські Карпати). Розташована в межах Сколівського району Львівської області, на захід від смт Славське.

35

Висота гори 1232 м. Підноситься на відокремленому масиві хребта, обмежена долинами річок Опору і Головчанки. Складена переважно пісковиками. Північно-східні схили круті (30—40°), вкриті смерековим лісом, південні — виположені, малолісисті. Вершина плоска, привершинна частина полога, вкрита трав’яною рослинністю.

На горі є схили для катання на гірських лижах в східному, північному та західному напрямках, завдовжки від 1500 м до 2000 м, різної складності, залежно від майстерності та фізичної підготовки.

36

Центральні схили — дві канатно-бугельні дороги, завдовжки по 1000 м.

Північні схили — одна бугельна дорога, завдовжки 1200 м.

Західні схили — три канатно-бугельні дороги, завдовжки по 1000 м.

37

На всіх схилах, при бажанні, можна смачно поїсти, а також пригоститися слабоалкогольними та іншими, зокрема гарячими, напоями.

На вершину гори можна добратись з нижньої станції крісельної дороги, завдовжки 2750 м.

38

На третій день йшов дощ, тому ми, зачекавши трохи, зібрали речі та й рушили до гори Погар.

42

Затримались на ринку, щоб купити винця й перепочити. Речі залишили в магазині до потягу. Звісно, відомий лайф-хак – залишати речі й лижні спорядження в точках прокату або магазинах, якщо на вокзалі дорого або зовсім відсутні камери схову, як у нашому випадку.

43

4db.

44

Підйом на Погар.

46

Тут працювали снігові пушки.

45

Компанія у повному складі.

47

Ми мали гуляти по Погару, як минулого року, але… Далі цього столика прогулятись якось не склалось. Бо тут готували смачну печену картоплю з салом та наливали коньяк.

41

Кохана.

39

Тривожний Тростян, схований хмарою.

40

Спустившись вниз, завітали до якогось генделика перекусити.

49

Я підробляв барменом.

50

В центрі знову зайшли поїсти. Капець, ненажери. А дівчата – красуні!

51

Замовили оленя, Бембіка, як ми його ласкаво назвали. Та шось Бембік той майже у всіх не пішов…

Ось і все. Сповнені емоцій та хорошого настрою, ситі й задоволені, ми сіли до потягу й вирушили додому, до Києва…

52

Наостанок, коротке відео про нашу подорож.

Advertisements

Зимова Одеса – 1

Нас запросили шановні Макс та Валерія до себе на Різдво, і ми, довго не думаючи, прийняли запрошення та купили квиточки на потяг!


Дорога до Одеси взимку – це щось з чимось. Мало того, що від холоду у вагоні ми навіть не роздягались, так до того ще прийшлось одягати шапки теплі та на зупинці в Корсуні вибігали в найближчий кіоск, щоб купити коньяку. Бо капєц.

1.jpg

Нас зустріли о 5 ранку, обійняли, привезли, обігріли та вклали спати, після чого, готуючись до шаленої ночі, відвезли до моря.

2

Де ми намерзлись ще більше, не маючи змоги навіть нормально фотографуватись.

3

А Шеремет, герой, навіть рукавиці не взяв.

4

Та незважаючи на це, було прекрасно. Море взимку – зовсім інше море. Більш загадкове.

5

Ми приїхали як раз тоді, коли Одесу замело снігом.

6

 Тому крім магазину, намагались не вилазити на двір.

7

І весело проводили час в домі.

8

Дуже мало було часу, на жаль, тому прощались дуже довго та гаряче.

9

І пообіцяли, шо ще повернемось цієї зими!

10

Дякуємо, друзі!