Буковель

Ніколи не вірив в те, що колись захопимось катаннями на лижах. Але ставши на лижі одного разу, з кожним разом тобі хочеться все більше і більше кататись, і скільки б часу не проводив в горах – тобі цього мало. Так сталось і з нами, і ось нарешті, після Пилипця та Славського, ми опинились в чарівному Буковелі!


Запланована поїздка відбулась як раз на березневі свята, а точніше – 7го березня 2015 року ми вже були на місці. Їхали потягом до Івано-Франківська, де нас довезли до готелю через Блаблакар.

1

З готелем та номером повезло – отримали двоповерхові дерев’яні апартаменти.

2

В очікуванні на заселення.

3

Разом з нами були Ксюша, Міша та його дружина Олена. Саме Міша мейд наш відочинок…

4

Перший день вирішили без скіпасів, тому катались тільки на одній гірці. Але на наступний день вже зранку купили абонементи та катались досхочу.

4-1

Я думаю, майже кожен лижник хоч раз, та був у цих прекрасних місцях. Траси шикарні, сервіс також.

5

Між знімками пейзажів, розкажу те, що таки сталось з нами в Карпатах. А точніше – з Мішею.

6

Свого друга я знаю дуже добре. Міша – це такий крендєль, який завжди шукає пригоди на свою п’яту точку. І ось, саме 8го березня, ми прокидаємось, і він каже своїй дружині – “Кохана, я привітаю тебе зі святом в обід!” Ну що ж, мужик сказав – мужик виконав.

7

Близько обіду ми спускались по старій траєкторії, та десь посередині спуску є розгалуження на сині, чорні та червоні траси. З дівчатами домовились, що зустрінемось внизу, бо вони поїхали по синім, а ми мали були поїхати по червоним трасам. Та в цю мить Мішка чомусь випендрився, і крикнувши мені – “Мені набридло тут кататись, давай на чорну!” – і махнув вниз на чорну трасу. Мені не залишалось нічого іншого, як поїхати за ним.

9

…І ось, 12та година дня, я стою над окривавленим товаришем, який й говорити не може й дихати, та набираю дівчат, щоб викликали терміново рятівників.

8

Поки рятівники добирались, декілька людей, що піднімались збоку на бугельному підйомнику, зійшли з підйому, та запропонувлаи свою допомогу. Пізніше ми загальними зусиллями переклали товариша на носилки, якого вниз спустили рятівники. Я зібрав його лижні речі, та поволі спустився також.

10

Цей день та наступний ми катались без Міши та Олени, бо вони були в лікарні, за 70 км від Буковелю. У друга тріщина в хребті та відбиті легені (ліва легеня запрацювала лише на другий день після травми). Було страшно, дійсно страшно за його здоров’я, та ми обережно продовжили кататись.

11

По дорозі в Івано-Франківськ ми забрали його з лікарні, та з міліцією запхали до потягу. Але то фігня, запхати, найваже було зніти його в Києві. Для цього знадобилось відганяти потяг від вокзалу, щоб швидка змогла під’їхати, а потім вирішити головоломку з носилками та коридорами вагону.

Його дружина зацінила подарунок на 8 Березня.

12

Добре, коли все добре закінчується, товариш живий та здоровий вже через місяць питав, коли можна буде купувати анлім абонементи на наступний рік!))

12-1

Проте ми тепер знаємо, що життя в Буковелі оцінюється в 6 тисяч гривень, а здоров’я – в 3 тисячі. Які, до речі, так і не зміг Міша вибити.

13

Завжди хотіли потрапити на нічні катання, та на жаль, після дня катань, сил майже не залишалось.

14

Більше 50 км трас – це потужно!

15

Поки спускаєшься, не знаєш, що робити – чи то на пейзажі дивитись, чи то за дорогою слідкувати.

16

Ми змогли відвідати майже всі траси, я навіть деякі чорні (життя нічому не вчить).

17

Звісно, мало було трьох днів. Дуже мало для такого гірськолижного курорту.

19

Але ми повернемось. Обов’язково повернемось, та й не один раз ще!

18

Advertisements