Adventures of 4db in Budapest

Так, це сталось – одного сонячного дня 4db таки змогли отримати довгоочікувані візи, спакувати рюкзачки та вирушити до спекотної, важкозрозуміломовної, але прекрасної столиці Угорщини – Будапешта!

До аеропорту ім. Ференца Ліста нас успішно доставив  віззейрівський Airbus A320. З усіх 4db я був єдиним, хто ще ніколи не літав, тому мені вдалось наревіти місце біля вікна, і не дарма – такої краси, що відкривалась по іншу сторону ілюмінатора, я ще не бачив!

image

Закінчивши формальності по прибутті, ми, нарешті, виплюнулись з аеропорту – так почався наш перший день в Будапешті.


Day 1.

З аеропорту на автобусі № 200Е за 350ft/1db ми дібрались до метрополітену. Як відомо, будапештський метрополітен складається з трьох працюючих гілок, та однією в процесі будівництва, при чому, кожна з цих гілок – абсолютно різна. Більшість станцій (всі, окрім трьох) знаходиться на низькому (лівому) березі Дунаю — в Пешті. Стара лінія метро (угор. Földalatti(Фьольдалатті — Підземка)) стала першим «повноцінним» метро на Європейському континенті. Метрополітен Будапешта став першим метрополітеном континентальної Європи. Будівництво метрополітена розпочалося в 1894 році німецькою компанією Siemens & Halske AG в Пештській частині міста, вздовж проспекта Дьюли Андраші. Лінія була відкрита в 1896 році до 1000-річчя Набуття батьківщини (приходу угорців на Дунай). Після запуску четвертої лінії планується будівництво п’ятої. Нам пощасливилось проїхатись по двом з них. На першій курсують точнісінько такі ж самі потяги, як і на батьківщині, а ось на іншій – найстарішій, курсують дивні старі потяги. Пересадку з гілки M3 на M2 зробили на зупинці Deák Ferenc tér (їхали зі станціі Kőbánya–Kispest), а доїхали потім до зупинки Széchenyi fürdő. Я не дарма так деталізую і вказую оригінальні назви – по перше, щоб зацінили нечитабельність і складність мови, а по друге – просто транслітом тут не осилиш 🙂

image

 

image

Зліва направо: Карина Тумаєва, Валерій Гришаков, Олена Ковальська. Фоткав я.

Бодрі та веселі, ми ще навіть не підозрювали, яка спека нас очікує. Отже, не дарма ми почали своє турне з відвідувань славнозвісних Купалень Сечені.

Купальні Сечені (угор. Széchenyi fürdő) – найбільший банний комплекс Будапешта та Європи. Їх будівництво розпочато в 1909 році за планами Дьйозьо Циглера. Постачання термальною водою, що знаходиться в купальні Варошлігет, забезпечується свердловиною Святого Іштвана номер II, яку здали в експлуатацію в 1938 році, а холодною водою – шістьма меншими свердловинами. Комплекс має три зовнішніх і п’ятнадцять внутрішніх басейни. У купальні доступні різні види терапії, працює денна бальнеолікарня. Неофіційно іменується у будапештців «Січка» (угор. Szecska).

image

Коштувало нам це задоволення 18500ft/4db. І це того варте – щоб не відставати від плану подорожі, ми відмінили похід до музею Терору і затримались тут на кілька годин.

image

 

image

 

image

2 сіськаті db.

image

 

image

Купол в холі центральної будівлі купалень.

image

+37 градусів по Цельсію. Насправді всі 40 – саме так було з погодою в той час, як ми вийшли з купалень. З речами в руках, обливаючись потоками поту, ми поплентались крізь паркВарошлігет до замку Вайдахуняд, який приємно нас здивував своєю романтичною красою!

image

 

image

 

image

Романтика сурикатів на фоні замку.

image

Замок Вайдахуняд – замок у будапештському парку Варошлігет. Замок зводився в 1896-1908 роках за проектом архітектора Игнаца Альпарі.

У 1896 році в ході підготовки до святкування 1000-річчя здобуття угорцями батьківщини в парку Варошлігет за проектом відомого архітектора Игнаца Альпарі був побудований «Історичний павільйон». Павільйон був зроблений з дерева, фанери та пап’є-маше і представляв собою еклектичну суміш романського стилю, готики, ренесансу і бароко.

У свій проект замку Альпарі включив елементи 21 знаменитих споруд Угорщини, в тому числі замку Вайдахуняд (замка Корвінів), фортеці Шегешварі, вежі брашовської фортеці Каталіна, церкви в Яку і цілого ряду інших храмів, веж і замків. Оскільки елементи споруди, що копіюють архітектуру замка Вайдахуняд, родового гнізда роду Хуньяді в Трансільванії, були найбільш помітні, «Історичний павільйон» стали також іменувати Вайдахуняд.

Після закінчення урочистостей павільйон був розібраний, проте він настільки полюбився будапештцям, що було вирішено звести його на тому ж місці в камені. Будівництво завершилося в 1908 році.

В даний час в замку Вайдахуняд розташовується Сільськогосподарський музей.

image

У дворі замку знаходиться пам’ятник Анонімусу, невідомого автора хроніки Gesta Hungarorum.

image

Найстаріший ресторан “Гюндель”. Діючий, доречі.

До «Гунделя» на цьому ж місці раніше знаходився ресторан «Вампетікс» (Wampetics), відкритий в 1894 році. У 1910 році Карою Гундель взяв оренду «Вампетікс» і його управління у свої руки. Після батька управління рестораном перейшло до його сина, Яношу Гунделах, який навчався цьому бізнесу в інших готелях і ресторанах. Саме він створив драматичний і розкішний стиль, який підвищив популярність ресторану і придбав міжнародну популярність.

Фірмовим десертом ресторану є млинці по-гунделевскі з начинкою з рому, родзинок, горіхів і цедри лимона. Подається в шоколадному соусі.

image

Панорама замку.

image

На цьому моменті ми вперше зустріли на своєму шляху скаженого ікаруса. Вони там скрізь. Вони дуже швідкі та підлі. І вони ледь не переїхали нас.

image

Площа Героїв – це наша площа, бо на той момент здавалось, що тільки герої можуть по такій спеці своїми ніжками та з речами відміряти кілометри доріг.

Площа Героїв або Ге́сек те́ре (угор. Hősök tere) — одна з найбільших площ Будапешта, пов’язана з багатьма історичними та політичними контекстами. Вона розташована в VI районі, на кінці проспекту Андраші біля Міського парка (Варошліґет). Відома також під назвами Площа Тисячоліття або Площа Міленіум. Біля площі розташована однойменна станція метро (лінія M1). Навколо площі розташовані Музей образотворчих мистецтв (Szépművészeti Múzeum, 1900—1906 рр.) та Палац мистецтв (Műcsarnok, 1895 р.), чия архітектура належить до еклектично-класичного стилю. Архітектором обох споруд був Альберт Шикеданц (Albert Schickedanz).

Роботи з упорядкування площі закінчилися 1929 року, після чого на ній з’явився пам’ятник, присвячений полеглим у Першій світовій війні (Hősök emlékkövét), від чого й пішла офіційна назва площі.

image

І ще кілька фоток цього чудового місця.

Музей образотворчих мистецтв .

image

Палац мистецтв.

image

Найважливішим об’єктом на площі є Пам’ятник Тисячоліттю (Millenniumi emlékmű), будівництво якого було розпочато 1896 року у зв’язку з гучним святкуванням 1000-ліття угорської держави. Автором проекту був Альберт Шикеданц, а виконавцем — різьбяр Дьордь Зала. В центрі стоїть 36-метрова колона архангела Гавриїла, який, згідно з легендою, явився першому королеві Стефанові й наказав йому прийняти корону (що було неможливим без прийняття християнства). Статую було відзначено на всесвітній виставці 1900 року в Парижі. Цоколь колони оточують постаті вершників — князя Арпада й шести його воєначальників, які на межі 8-го і 9-го століть привели угорців на територію теперішньої Угорщини.

Навколо колону з архангелом Гавриїлом півколом простяглася колонада, поділена на дві частини. Тут є фігури важливих угорських історичних осіб:

зліва: Стефан I Святий, Владислав I Святий, Коломан I, Андрій II, Бела IV, Карл І Роберт, Людвік I Великий.
справа: Ян Гунядь, Матвій Корвін, Бочкай Іштван, Ґабор Бетлен, Імре Текей, Ференц II Ракоці, Кошут Лайош.

Розмах країв колонади становить 85 метрів — зверху вони прикрашені статуями Праці та Добробуту, а також Знань і Слави, бога Війни та богині Миру.

Початково останні п’ять місць у лівій колонаді займали угорські монархи з династії Габсбурґів — Фердинанд I, Леопольд I, Карл VI, Марія Терезія, Франц Йосиф I. Ці статуї було пошкоджено під час Другої світової війни й після 1945 року замінено тими, що є тепер.

image

 

image

 

image

Follow me!…

image

Небо затягнуло хмарами, стало легше дихати, і після пивного келиха дружби, з новими силами ми вирушили на прогулянку проспектом Андраші в сторону нашого хостелу.

image

 

image

 

image

А ось і дім Терору (угор. Terror Háza), що містить експонати, пов’язані з нацистським і комуністичним тоталітарними режимами в XX-му столітті Угорщини, а також є пам’ятником жертвам цих режимів, у тому числі тим, кого допитували, катували і вбили в цій будівлі. Експозиція ілюструє періоди співпраці країни з нацистською Німеччиною та Радянським Союзом, експонати про історію угорських тоталітарних організацій, таких як фашистська партія «Схрещених стріл»і комуністична «Угорська партія трудящих» (включно з таємною поліцією на зразок КДБ). Частина експозиції міститься в підвалі, де відвідувачі можуть побачити приклади камер, що використовувалися комуністичною таємною поліцією щоб зламати волю ув’язнених.

image

Трійка db.

image

 

image

Вбивця стежить за нами скрізь.

image

Вартові фотографи в процесі роботи.

image

 

image

Ледь чалапаючи від стоми та спеки (варто додати, що напередодні нам “повезло” поспати всього якусь годинку за добу), ми нарешті дібрались до нашого хостелу. Як потім з’ясувалось, він знаходився в кількох кварталах від будівлі парламенту. Кинувши речі, ми завітали в сусідній магазин за продуктами, який знаходився навпроти одного із кількох досить старих вокзалів міста, де накупили всякої смакоти, якої вдома, в Україні, нажаль, знайти неможливо. Пиво, до речі, в магазинах коштує в середньому 200 ft, в різних барах по 600ft.

image

 

image

Опісля, трохи відпочивши, попиваючи щойно куплений сидр, ми вийшли на вечірню прогулянку.

image

Для порівняння маю зауважити, що від самих купалень до кварталів, що поблизу нашого Westend Hostel – Budapest, ми майже не зустрічали магазинів, та і людей майже не було видно. Навіть туристів, особливо на проспекті Андраші. А вже ближче до хостелу нам відкрився зовсім інший Будапешт – оживлена вулиця з безліччю дрібних магазинчиків, обмінників, суверніх та інших лавок; людно та гомінливо стало навкруг, але нас це ще більше зацікавило. Будапешт – місто контрастів.

Прогулянка наша заключалась в пошуках цікавих руїн-пабів, та завітавши до одного були дещо розчаровані. Руїн-паби – дуже популярна фішка Будапешта – влаштовувати паби в будинках під знос в старому Єврейському кварталі в Пешті: дешево і сусідам не заважає. Інтер’єр зазвичай придумують усім світом: диван – ванна або барна стійка у вигляді авто – звичайна справа. Так само там бувають безкоштовні концерти та виставки. Ми ж, познайомившись та зачекінившись на фото в одному з них (а саме, в Fogashaz), пішли в інший заклад чогось скуштувати, вже майже засинаючи на ходу від недостатку сну та виснаження.

image

 

image

Назви закладу, де ми таки поїли, не пам’ятаю, але було неймовірно смачно та неймовірно… великі порції! Даю слово, доїли ми все під вечір третього дня…

image

 

image

Ця смакота коштувала приблизно до 3000ft/db.


Day 2.

Якщо о 21 годині вечора температура все ще трималась на рівні 37 градусів, то ви розумієте, як пройшла ніч у задушливому номері хостелу без кондиціонера… Але то все фігня, бо прокинулись ми повні сил та бажання найскоріше вирулити на прогулянку!

Перекусивши та взявши заморожене пиво, яке провело всю ніч у морозильній камері, ми виплюнулись з хостелу, і неторопливо, розглядаючи вулички та будівлі, іноді ховаючись від ікарусних тролліно, ми нарешті дістались до будівлі угорського парламенту.

image

Будинок парламенту Угорщини (угор. Országház) — резиденція угорського парламенту на березі Дунаю в Будапешті. У архітектурі будівлі в дивовижний спосіб переплелися неоготичні елементи на зразок Вестмінстерського палацу та впливи паризького боз-ару.

Будівля угорського парламенту є найбільшою в країні — вона має 691 покій, 29 сходів і 10 подвір’їв.

image

Фасад споруди прикрашають статуї угорських правителів і володарів Трансильванії. Інтер’єри щедро оздоблені, мають пишний декор під Середньовіччя, зокрема, з використанням мозаїк, панно, вітражівтощо.

image

Задум звести будівлю угорського парламенту виник відразу після об’єднання Буди та Пештув 1873 році. Конкурс на найкращий проект виграв відомий ентузіаст неоготики Імре Штейндль. Ділянку під забудову обрали на східному березі Дунаю між двома першими постійними мостами в Будапешті — ланцюґовим Сечені та мостом Маргіт. Будівництво споруди здійснювалось у період від 1885 до 1904 року.

За проектами, представленими на конкурс суперниками Штейндля, поруч із парламентом спорудили будівлі Будапештського Етнографічного музею та Міністерства сільського господарства.

image

 

image

Площа та Будапештський Етнографічний музей перед будівлею параламенту.

image

Спустившись вниз, до набережної Дунаю, ми трішки прогулялись та вирішили перепочити, вигріваючи заморожене пиво на пекучому сонці. Але час не втрачали і робили файні знімкі 🙂

image

Зверху, на фоні видно Рибацький Бастіон (про нього докладніше розповім пізніше), знизу – Королівський палац.

image

Міст Сечені, (Будапештський) ланцюговий міст, угор. Széchenyi lánchíd – підвісний міст через річку Дунай, що з’єднує дві історичних частини Будапешта – Буду і Пешт. Відкрито в 1849 році, ставши першим постійним мостом через Дунай.

Крайніми точками моста є: в Пешті – площа Іштвана Сечені (угор.) (палац Грешема, Угорська академія наук); в Буді – площа Адама Кларка (Камінь нульового кілометра), нижня станція Будапештського фунікулера, що веде до Будайського палацу.

image

Прямо на березі річки стоять 60 пар взуття, відлиті з чавуну: дитячі черевички, жіночі туфлі, чоловічі черевики. Саме такими групами по 50-60 осіб у 1944-1945 роках під час Другої світової війни фашисти розстрілювали євреїв прямо на березі Дунаю. Причому, як розповідають, на всі 60 чоловік з економії витрачали тільки одну кулю: попередньо ув’язнених зчеплювали колючим ланцюжком, а стріляли тільки в першого стоячого, який відразу після отримання кулі падав у Дунай і тягнув всіх живих людей за собою. За наявними відомостями, до входження в місто радянських військ тут було вбито приблизно 10000 чоловік!

image

Відпочивши, мирушили до Етнографічного музею.

image

Грандіозна і одночасно витончена будівля, побудована поряд з Парламентом в 1896 році гармонійно об’єднує елементи ренесансу, бароко і класицизму, спочатку була Палацом Правосуддя. В даний час тут розташовується Будапештський Музей Етнографії – один з найбільших спеціалізованих музеїв світу. Частина колекції музею була заснована ще в 1872 році, і складалася з експонатів, зібраних в період з XVIII століття з різних територій, населених етнічними угорцями. З часом колекція постійно поповнювалася завдяки пожертвуванням угорських колекціонерів, тоді як міжнародну колекцію поповнювали угорські мандрівники експонатами з Африки та Нової Гвінеї, Ліберії та Камеруну, Сибіру та Монголії та ін. У 1975р колекція знайшла, нарешті, власний «будинок». 13 залів колишнього Палацу Правосуддя вміщають сьогодні вже близько 200 тисяч експонатів. Постійні виставки: Традиційна культура угорського народу від древніх общин до цивілізації; Культура і побут народів Африки, Індонезії, Азії та ін. Також відкриті для відвідин і різні тимчасові експозиції.

Коштувало нам це задоволення 1400ft/db.

image

 

image

Стомлені від спеки, віпочиваємо в прохолодних стінах музею.

image

 

image

Легендарні 4db.

image

 

image

 

image

 

image

Шеремет “пріунил”.

image

Весільна постановка.

image

Запатентований автограф у книзі відгуків.

image

 

image

Йєті.

image

І знову автограф.

image

Після музею 4db вирушили по складеному Кариною маршруту, щоб якомога більше захопити цікавих та красивих місць.

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

Блаженний фонтан…

image

 

image

 

image

Через кілька кварталів ходу нам відкрилась площа та прекрасна базиліка св. Іштвана.

image

 

image

 

image

 

image

 

image

Всередині базиліка набагато епічніша.

image

 

image

Після короткого огляду зали, вирішили піднятись на самий верх базиліки. Ті, хто пішов пішки, платив за підйом 500ft, ми піднялись на ліфті.

Безкоштовно.

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

Залишивши базиліку позаду, вже відчуваючи втому, попрямували до Оперного театру.

Угорський державний оперний театр є одним з найкрасивіших у світі. Перед його будівлею встановлені пам’ятники Ференцу Лісту і Ференцу Еркелем, творцеві національного гімну Угорщини та першому директору Угорського державного оперного театру.

image

Довго не затримались, всередину вирішили не заходити, тому трохи повернушись назад, пішли далі, до синагоги.

Будапештська Велика синагога (угор. Nagy Zsinagóga; також синагога на вулиці Дохань, угор. Dohány utcai zsinagóga) – найбільша синагога в Європі. Розташована в єврейському кварталі Пешта, де й донині проживає багато євреїв, які дбайливо зберігають свої традиції. Будівництво синагоги проходило в 1854-1859 роках.

image

 

image

Наступним етапом був Угорський національний музей (угор. Magyar Nemzeti Múzeum) — один з головних музеїв міста та країни; найважливіше та найбільше зібрання пам’яток з угорської історії, національного матеріального та духовного надбання, культури і мистецтва Угорщини, видатних їх представників.

image

І пробіглись повз Угорського Музея прикладного мистецтва.

image

“Будапешт, що ж ти робиш зі мною?..” – ці слова ми чули все частіше і частіше, коли за кожним новим поворотом перед очима напівдохлих туристів-бандеровців поставало щось нове, красиве та вражаюче.

image

Другий день наших пригод підходив до кінця, але в планах було ще дещо цікаве. Наприклад, цвинтар Керепеші.

image

 

image

У чагарниках, серед красивих старих дерев, майже в самому центрі Будапешта розмістилося кладовище Керепеші. Цвинтар Керепеші – найбільший парк меморіальних скульптур у Європі, що обіймає територію площею майже 60 гектарів. Парк – це умовна назва. Дуже гарне і спокійне місце. Хтось приходить сюди почитати книгу, а хтось і погуляти.

image

Незважаючи на свою потужну архітектурну цінність і енергетику місця, туристів тут немає взагалі. Керепеші було відкрите в 1849 році і з тих пір тут були поховані численні представники угорської еліти. Під елітою розуміються політики, поети, письменники, скульптори, науковці, актори, композитори. Для поховань Керепеші закрили ще в 1952 році, і з тих пір кладовище не росте, хіба що додаються нові меморіальні скульптури для вже існуючих поховань. Серед усіх виділяються своєю красою і розкішшю три мавзолеї для найбільш відомих угорських діячів – Лайоша Кошута, Ференца Деака та Баттьяні Лайоша. Їх імена постійно лунають у громадському транспорті, ними називають площі, вулиці й парки.

image

 

image

 

image

Тут справді є де перейнятися емоційністю виконаних скульптур. Їх емоції передаються дуже натурально, а в деяких місцях і зовсім стає моторошно. Мимоволі розумієш цінність життєвого внеску похованого. Всюди смуток, горе, сльози, маленькі діти, напевно, онуки. Треба зауважити, що в 1874 році в Керепеші відкрили спеціальний ділянку для тих, хто покінчив життя самогубством, або був страчений.

image

 

image

 

image

 

image

Здавалось – все, план виконано. Але як це – ось так взяти і поїхати в хостел? Ні, не треба так. Треба з останніх сил, натираючи на ногах мозолі до крові, їти далі, до знайомого вже замку Вайдахуняд, щоб присісти знесиленими, але щасливими від неймовірного дня в затишному куточку парку, відкупорити пляшку смачного бурбону й трошки розслабитись… Проте дорогою до замку нас Будапешт знову встиг здивувати ще одним зі своїх вокзалів.

image

 

image

Навколо вокзалу була незліченна кількість циганів, вони обліпили собою все, що тільки могли. Сиділи, і мовчки спостерігали.

Відпочивши, 4db вирушили через нічний замок та площу героїв додому.

image

 

image

 

image

А ось і будапештський їжачок, котрий злісно покусав Карину 🙂

image

Площа Героїв вночі.

image

 

image

 

image

 

image

Карина з Валерієм поїхали на таксі, а ми з Альонкою дотеліпали потихеньку до свого хостелу, де ще довго мололи язиками, попиваючи віскі, та згадуючи пригоди минулих днів.


Day 3.

В цей день у нас були плани на інший берег Дунаю. І ці плани були успішно виповнені, але – все по порядку.

Пройшовши знову повз парламент, ми вийшли на набережну та, нарешту, ступили на славнозвісний міст, фоткаючи різні цікавинки.

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

Спочаткубула ідея піднятись нагору на фунікулері, але ціна здалаьс нам кусючою, тому ми все-таки пішли пішки до бастіону.

image

 

image

Будапешт завжди мав потужні укріпні бастіони. Охорона кріпосних стін розподілялася між районами або цехами. Одна з таких ділянок називається і сьогодні Рибальським бастіоном. Розташовувалася ця частина кріпосних стін біля церкви Матяша, захищаючи її і місто з боку Дунаю. Ця ділянка була під контролем цехом рибалок. Будівництво Рибальського Бастіону почалося на самому початку століття двадцятого. Стиль, використаний при його створенні, був вибраний неороманський. Бастіон мав сім веж, які символічно зображували мадярські племена, союз яких і став основою створення Угорської держави.

image

 

image

 

image

 

image

 

image

Чумний стовб.

image

Я і лицар.

image

Ну і якже ж без прапора!

image

 

image

Наш улюбленець.

image

Звісно, просто неймовірна кількість фото на фоні парламенту 🙂

image

 

image

 

image

Перепочивши, ми неспішно пішли до Королівського палацу. Там був запланований вхід в картинну галерею.

Візит коштував 1400ft/db.

image

 

image

 

image

 

image

 

image

Знову парламент.

image

4db.

image

Королівський палац у Буді, або Будайська фортеця, – одна зі знакових пам’яток Будапешта. Протягом 700 років служив резиденцією угорських королів. Палац був зведений у XIII столітті для угорського короля Бели IV, багато разів перебудовувався кожним новим правителем, і дійшов до наших днів у стилі бароко. Палац сильно постраждав під час облоги Будапешта турками в 1686 році, але був відновлений імператрицею Марією Терезією в 1700-х роках. Наступні руйнування палац зазнав під час повстання 1849 року і в лютому 1945 року.

image

 

image

Після II світової війни знадобилися титанічні зусилля будівельників, щоб сьогодні Будайський палац став культурним центром Будапешта і значущим музейним комплексом, що привертає масу туристів: в палаці розміщується Історичний музей Будапешта, Угорська національна галерея і Державна бібліотека ім. Сечені.

У 2002 році Будайська фортеця була включена в список світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

image

db в палаці.

image

 

image

Фото з вікна палацу.

image

 

image

 

image

 

image

 

image

Ось майже і все. Тепер, по закінченні нашого відпочинку, треба це відмітити та відпочити. А як ще можна це зробити, перебуваючи в Будапешті, як не на теплоході з бокалом смачного шампанського?:)

image

Like a Boss.

image

Спочатку ми домовились за годинну прогулянку на теплоході по 3000ft/db, але потім знайшли за 2000ft/db, при цьому прогулянка тривала пывтори години + келих шампанського кожноу db.

image

 

image

 

image

 

image

 

image

Наостанок – звісно, вечірні краєвиди…

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

 

image

Завершили свій візит до Будапешта ми смачним віскі напроти параламенту. Далі – годинку сну, метро-автобус-аеропорт, годину-сорок льоту і все, ми вдома.

За ці три дні ми встигли до безтями закохатись в це неймовірне місто контрастів. Хоч одного разу, але в Будапешті, треба побувати обов’язково.

image

Він того вартий. Він прекрасний, як вдень, так і вночі.

image

Ми обов’язково сюди ще повернемось!

image

P.S.: коротеньке відео, про наш відпочинок. Нажаль, мало знімали… 😦

Advertisements