Rome: The Secret of Eternity

Наш шлях до Італії був складним та тернистим, але не зважаючи  ні на що, ми все ж таки досягли однії зі своїх заповітних мрій, та потрапили до найвеличнішого міста у світі – до Риму!


DAY 1

Нічний переїзд з Будапешту видався, на диво, досить легким, і зранку ми вже мали змогу спостерігати за вікном Аппеніни, з кожною хвилиною наближаючись до нашого довгоочікваного Риму.

Скуштувавши круасани з кавою на одній з АЗС, вдихнувши повні груди свіжого повітря, ми нарешті вийшли на фінішну пряму – ще годинка, і будемо на місці.

_DSC0131

Висадка з автобусу відбулась біля станції метро Rebibbia, біля якої знаходиться великий ринок, відомий ще й тим, що саме тут місце зустрічі українців.

Не сказав би, що римське метро дуже відрізняється від Будапештського, але, звичайно, відмінності є. Відвідавши метро Риму, Будапешту, Праги, ми з Альонкою нарешті зрозуміли, чому станції київського метро вважаються найкрасивішими в світі – це дійсно так.

_DSC0135

Після нічного переїзду, не зовсім виспані, ми ще не були готові до вражень, але, як раз саме тут, на виході з метрополітену на станції Colosseo, були вперше шоковані, адже, як можна лишитись спокійним, коли виходиш з підземелля і бачиш чудо світу:

_DSC0136

Так, це не краща фотографія Колізею, але не можу не поділитись тим, що вразило найперше.

Саме з цього моменту починається наш з кохаю Альонкою марафон по Вічному місту – за поверхневими підрахунками, ми пробігали в день близько 25 км!

_DSC0144

На жаль, частина Колізею була на реконструкції.

_DSC0149

Колізе́й (лат. Colosseum) — найбільший амфітеатр Стародавнього Риму, символ імператорської могутності. Розташований в улоговині між Есквілінським, Палатинським і Целійським пагорбами, на тому місці, де колись був ставок, що належав до «Золотого Будинку» Нерона. Вміщав близько 50000 глядачів.

_DSC0158

Будівництво цієї споруди розпочато імператором Веспасіаном після його перемог в Юдеї і закінчено у 80 р. н. е. імператором Титом, який ознаменував його відкриття влаштуванням ігор, що тривали сто днів і коштували життя багатьом сотням гладіаторів і 5 тисячам диких звірів.

Спочатку Колізей називався, за родовим іменем згаданих імператорів, амфітеатром Флавіїв (лат. Amphitheatrum Flavium), нинішня назва (лат. Colosseum, Colosaeus, італ. Colosseo) закріпилася за ним згодом, починаючи з VIII століття, і походить або від колосальності його розміру, або від того, що поблизу від нього стояла гігантська статуя, споруджена Нероном на честь самого себе.

Довгий час Колізей був для жителів Рима та гостей міста головним місцем розважальних видовищ, таких як бої гладіаторів, цькування диких звірів, морські битви (навмахії). Попри усталену думку, що в Колізеї страчували християн, останні дослідження указують на те, що це був міф, створений католицькою церквою в подальші роки. При імператорові Макріні цирк сильно постраждав від пожежі, але був реставрований за наказом Александра Севера. У 248 імператор Філіпп ще святкував в ньому тисячоліття Рима. Гонорій в 405 заборонив гладіаторські бої як несумісні з духом християнства, яке було запроваджено після Костянтина Великого панівною релігією римської імперії; проте, цькування звірів продовжували відбуватися в Колізеї до смерті Феодосія Великого. Після цього для Флавійового амфітеатру наступили сумні часи.

_DSC0145

Неподалік знаходиться Тріумфальна арка Костянтина – арка з трьома проходами, розташована між Колізеєм і Палатином на древній Via Triumphalis. Побудована в 315 році і присвячена перемозі Костянтина над Максенцієм в битві біля Мульвієвого мосту 28 жовтня 312 року. Є найпізнішою із збережених римських тріумфальних арок. При будові використано елементи декору, зняті з стародавніших монументів (спол). Крім того, це єдина в Римі арка, побудована на честь перемоги не над зовнішнім ворогом, а у громадянській війні.

_DSC0165

Від Колізею веде довга та пряма дорога під назвою Дорога Форумів, адже саме тут кожен правитель Римської Імперії будував та облаштовував свій Форум, намагаючись при цьому переплюнути в масштабах та красі Форум попередника.

 _DSC0164

На території форумів знаходяться храми: Сатурна, Діоскурів, Вести, Венери та Роми, Антоніна та Фаустіни, Цезаря, Веспасіана, Конкордії, святилище Венери-Клоакіни; арки Тіта, Септимія Севера, Тіберія; базиліки Юлія, Емілія, Максенція і Костянтина.

_DSC0168

Також тут розташовані: Ростра, Регія, Дім Весталок, Віа Сакра, Вулканал, Озеро Курція, склади Агріппи, джерело Ютурни, Мамертинська тюрьма, табуларій та багато чого ще іншого.

_DSC0172

З двух сторін дороги стоять бронзові пам’ятники імператорів різних часів.

_DSC0178

Дорога Форумів закінчується влощею Венеції з однойменни палацем та монументом Вітторіано. Він вражає.

_DSC0192

Цей епічний монумент побудовано на честь першого короля об’єднаної Італії Віктора Еммануїла II. Розташований на Венеціанській площі в Римі, на схилі Капітолійського пагорба.

Проект розроблений Джузеппе Сакконі в ампірному стилі давньоримської архітектури. Будівництво тривало з 1885 по 1911 роки.

Частиною монумента є дванадцятиметрова бронзова статуя короля на коні. Під нею знаходиться могила Невідомого солдата, так званий “Вівтар Батьківщини”. У Вітторіано знаходяться два музеї: Рісорджіменто (Відродження) і прапорів військового флоту.

_DSC0191

Спотикаючись та, від незвички, жахаючись автомобілістів та мотоциклістів (більше, мопедистів), ниряємо до вузьких вулочок риму і вже за кілька кварталів виходимо до легендарного, добре пропіареного книгою Дена Брауна та фільмом “Ангели та Демони” фонтану Треві.

_DSC0202

Розкішний, він відразу закохує в себе і чекає на тебе завжди. Нам повезло, бо за тиждень до приїзду фонтан тільки відкрився після тривалої реконструкції.

_DSC0203.jpg

Треві – найбільший фонтан у Римі, заввишки 25.9 метрів і 19.8 метрів заширшки. Є найбільш «амбіційним» фонтаном в Римі в стилі бароко.

Історія фонтана почалася в 1629 році. Фонтан на перехресті трьох доріг позначав основне місце одного з 11-ти акведуків Рима лат. «Aqua Virgo». Римські інженери знайшли джерело чистої води за 22 кілометри від міста.

У 1453, папа Миколай V закінчив вдосконалення акведука італ. Acqua Vergine і побудував простий резервуар, спроектований архітектором-гуманістом Альберті Леоном-Баттіста.

20151117_144656_HDR

У 1629 Урбан VIII назвав фонтан банальним і попрохав скульптора Лоренцо Берніні створити нові ескізи, але коли папа помер, проект було закрито. Роботи над фонтаном розпочалася в 1732 році і закінчилася в 1762 під керівництвом архітектора Ніколо Сальві. Він прибудував до фасаду існуючого палацу декоративну стіну у вигляді римської тріумфальної арки з могутньою центральною круглою нішею для Океану, що панує над морськими потоками. Центральне місце у фонтані займає фігура Нептуна, що стоїть на колісниці у вигляді раковини, запряженої парою морських коней, яких ведуть двоє тритонів. Середня ніша, або екседра, має колони для максимального освітлення та тіней.

_DSC0212

Ось так на кожному кутку в Римі витвори мистецтва визирають і не дають спокою очам та душі.

_DSC0216

Перекусивши піцею, ми побігли далі, намагаючись не відставати від гіда, і наступним побачили дивний архітектурний, але не менш величний,  симбіоз: колони колись гігантського храму Адріана, котрі Карло Фонтана в 1675 році включив в будівлю митниці, яка потім перетворилась на біржу, а з біржи – на виставкову залу.

_DSC0221

Відразу попереджу, що особлива увага також буде приділена звичайним ресторанчикам Італії, фонтанам та мостам, тому не дивуйтесь, чого їх фото так багато – це культура та візитна картка побуту країни.

_DSC0222

Знову колони, напроти ресторанчику, що вище.

_DSC0223

А ось і неймовірний Пантеон, який дуже вразив мою кохану – до нього, в принципі, як і до інших деяких пам’яток, ми повертались ще не раз, адже попереду ще три дні прогулянок по Риму…

_DSC0228

Фонтан напроти входу в Пантеон. Зазначу, що стародавні єгипетські обеліски стоять по всьому місту, на кожній площі. Майже всі збережені у первозданному вигляді, єдине, що в них змінилось – це те, що на кожному з них стоїть хрест. Дивно, так? Ми теж дивувались, і дізнались, що щоб не зносити обеліски, по наказу одного з Пап Римських, на ці обеліски були примонтовані хрести, а значить, що тепер все ок.

Ну ок так ок, але очі трохи ріже.

_DSC0234.jpg

Пантеон всередині здається ще більшим, аніж ззовні, охопити його фотоапаратом не так легко, але ми намагались. Нижче – могила Рафаеля Санті, знаходиться в самому храмі.

_DSC0244

Пантеон – «храм всіх богів», розташовується на площі Пьяцца-делла-Ротонда (Piazza della Rotonda). Відбудована після пожежі за правління імператора Адріана близько 126 року н. е. на місці храму того ж найменування, збудованого Марком Віпсанієм Агріппою в I ст. н. е. за правління Авґуста.

Латинський надпис на фронтоні: «M·AGRIPPA·L·F·COS·TERTIVM·FECIT». В перекладі це означає «Марк Агріппа, син Луція, обраний консулом в третій раз, спорудив це».

Римський Пантеон відрізняється класичною ясністю і цілісністю композиції внутрішнього простору, величністю художнього образу. Не виключено, що в будівництві храму брав участь Аполлодор Дамаський.

_DSC0247

Храм збудовано з бетону (у тому числі й купол) та облицьовано цеглою, що виконує лише декоративну функцію. Глуха, циліндрична ротонда Пантеону, перекрита напівсферичним куполом (діаметр понад 43 м), являє собою велике інженерне досягнення античності. Площу ротонди збільшують вісім велетенських ніш.

У середні віки Пантеон частково перероблявся. У VII столітті Пантеон було освячено як церкву Святої Марії та всіх мучеників. Тепер римський Пантеон є національним мавзолеєм, місцем поховання видатних людей — зокрема, тут поховані Рафаель та королі Віктор Еммануїл II й Умберто I.. В наш час Пантеон — це сукупність гідних пам’яті творів мистецтва, літератури, фактів історії, імен.

_DSC0253

І знову фонтан, трохи ближче. Як бачимо, ключі Ватикану на гербі, тобто, цей пам’ятник належить Королівству Ватикан.

_DSC0266

Дуже важко стримуватись і не фотографувати навіть звичайні будівлі в місті.

_DSC0272

Все ще відкриваючи від культурного шоку рот, ми не встигли оглянутись, як вийшли на чудову П’яцца Навона.

_DSC0273.jpg

П’яцца Навона (італ. Piazza Navona) — римська площа у формі витягнутого з півдня на північ прямокутника. Разбудована на місці цирку Доміціана. З XV століття до 1869 – місце знаходження міського ринку. Забудовувалася у XVII столітті в стилі бароко.

_DSC0274

На площі знаходяться три прекрасні фонтани (раніше на площі знаходився також і четвертий фонтан — велика антична мармурова ванна), серед яких виділяється

Фонтан чотирьох рік (італ. Fontana dei Quattro Fiumi; архітектор — Берніні, 1651 р.) — єгипетський обеліск в оточенні статуй, що символізують головні річки чотирьох частин світу — Ніл, Ганг, Дунай та Ла-Плату . Над скульптурами за ескізами Берніні працювали Франческо Баратта, Антоніо Фанчеллі, Андреа Ломбардо, Клаудіус Адам. Лев і бегемот виготовлені Лаццаро ​​Мореллі також з білого мармуру.

Цей фонтан також добре описується в книзі та фільмі “Ангели та Демони”.

_DSC0280

На площу виходять дві церкви, церква св. Агнеси (1652 р., арх. Джіроламо Райнальді) та Ностра Сеньора дель Сакро Куоре та кілька палаців включаючи Палаццо Памфілі де тепер посольство Бразилії, що будувався для Інокентія X в 1644-50 рр., та розмальований фресками П’єтро да Кортона.

_DSC0289

Дуже приємна та затишна атмосфера панує на цій площі. Її вважають основною площею та місцем зустрічі римської молоді.

_DSC0292

Завдяки тому, що був не сезон, туристів було значно менше в Римі, ніж влітку, але всеодно достатньо, щоб неможливо було адекватно свотографувати цікаві місця.

_DSC0294

_DSC0295

Фонтан Мавра — фонтан у південній частині площі. Спочатку фонтан був без фігур (кінець XVI століття), пізніше скульптуру мавра виготовив Берніні. Інші фігури відносяться до XIX століття.

_DSC0299

Фонтан Нептуна знаходиться у північній частині площі. Фонтан Нептуна, встановлений на площі в кінці XVI століття, також був без скульптур, Нептун і навколишні його фігури датуються XIX століттям. Цей фонтан буде пізніше на фото.

А це просто красивий будинок.

_DSC0301

…І вулиці, де на кожному кроці якась краса…

_DSC0302.jpg

Проїхавшись зайцем в автобусі, ми вийшли на розі вулиць біля мосту Віктора Емануїла II. Фінішна пряма в цей день, яка веде до Ватикану.

_DSC0305

Міст Віктора Емануїла II (італ. Ponte Vittorio Emanuele II) — міст через річку Тибр у Римі, побудований за проектом, розробленим у 1886 архітектором Енніо де Россі. Міст будувався близько чверті століття. Будівельні роботи затягувались, терміни здачі неодноразово переносились і міст був відкритий лише 5 червня 1911 року.

Цей міст через Тибр, названий на честь імператора Віктора Емануїла II, з’єднав історичний центр Риму (вулиця Corso Vittorio Emanuele II) з Ватиканом. Він замінив собою кілька стародавніх мостів, які вже були зруйновані до того часу. Безпосередньо біля мосту збереглись фрагменти стародавнього мосту Нерона (Pons Neronianus).

Кам’яний трьохарочний міст має загальну довжину 108 метрів. Обидва його краї прикрашають установлені на високі постаменти великі бронзові скульптури крилатої Вікторії (Перемоги). Над опорами здіймаються масивні алегоричні скульптурні групи з травертину.

_DSC0306

Переходячи цей міст, вже можна любуватись іншим – мостом Святого Ангела та замком Святого Ангела.

Замок Святого Ангела чим тільки не був – спочатку гробницею, потім замком, резиденцією пап, сховищем їх цінностей і одночасно в’язницею. Нарешті в наші дні є музеєм.

Імператор Адріан почав будувати його в 135 р. як мавзолей для себе та Антонія Пія. Мавзолей був подібний етруським тумулусам: на квадратному фундаменті (довжина сторони — 84 м) був встановлений циліндр (діаметр — 64 м, висота — близько 20 м), увінчаний насипним горбом, а на його вершині скульптурна група — імператор, керуючий квадригою.

У мавзолеї були встановлені похоронні урни імператорів починаючи з Адріана і закінчуючи Септімусом Северусом та Каракаллою. Потім цю гігантську споруду включили до побудованих Авреліаном стін, що оточували місто, і їх використовували у військових і стратегічних цілях.

Згідно з легендою, в 590 р., під час епідемії чуми, папа Григорій I побачив на вершині фортеці архангела Михаїла, який вклав меч у піхви, що означало кінець лиха, — звідси і пішла назва Замок Святого Ангела.

У середні віки замок був з’єднаний з Ватиканом пассетто (прохід), укріпленим коридором.

Римські папи перетворили його на справжню фортецю: Климент VII в 1527 сховався в замку, коли війська імператора Карла V вторглися в Рим. В облозі замку знаходився в цей час і брав діяльну участь у відбитті атак Бенвенуто Челліні, скульптор, ювелір, автор відомих мемуарів. Декількома роками пізніше він був ув’язнений в замку, але зробив неможливе — втік із в’язниці.

Нажаль, в середину ми не зайшли, але ззовні надивились, кілька разів на день проходячи повз.

_DSC0308

І ось, сердце світової духовності – Ватикан. Про нього можна багато чого говорити, він коїть в собі безліч таємниць та загадок, вражає своєю красою та величністю.

Тут ми попрощались з гідом та групою, відмовившись їхати до готелю так рано, і, нарешті, розпочали самостійну прогулянку.

_DSC0324

Наш готель знаходився в 5 км від Ватикану, тому він радував наші очі теж не один раз на день, але цього було мало. Тут хочеться просто годинами сидіти і думати про своє.

_DSC0326

Ватика́н, або Святі́йший Престі́л, також Держа́ва-Мі́сто Ватика́н (лат. Status Civitatis Vaticanae, італ. Stato della Città del Vaticano) — резиденція Папи Римського, територія Святійшого Престолу (Престолу Святого Петра), центрального органу Католицької Церкви. Найменша у світі незалежна держава, анклав посеред Риму в Італії.

Для християн Ватикан набув значення ще на зорі християнства у зв’язку з тим, що, згідно з переказами, саме там у 67 р. н. е. був розп’ятий св. Петро.

Розташований на Ватиканському пагорбі (Mons Vaticanus), що отримав свою назву ще у дохристиянські часи, і на Ватиканських полях (північніше від пагорба, на якому побудовано базиліку Святого Петра, Сікстинську капелу і Ватиканські музеї).

Ватикан — це також адміністративна організація, яка допомагає йому управляти Церквою (вона також має назву Римська Курія).

Ватикан відомий своїм малярством і архітектурою, його найзнаменитіша споруда — базиліка Святого Петра, побудована на гробі першого Папи. Базиліка Святого Петра, проте, не є головним храмом. Головний храм Риму — базиліка Святого Івана на пагорбі Латеранум (Латеранському пагорбі). Саме звідси Папа керував Церквою в добу Середньовіччя.

Найвизначнішим твором мистецтва є фрески Сикстинської каплиці роботи Мікеланджело. Упродовж століть було зібрано величезну мистецьку колекцію, яка тепер експонується у Ватиканському музеї.

Іншою перлиною Ватикану є його бібліотека.

_DSC0327

В античності територія Ватикану (лат. ager vaticanus) не була заселена, оскільки в Стародавньому Римі це місце вважалося святим. У 326 році, після приходу християнства, над гіпотетичною гробницею святого Петра була споруджена базиліка Костянтина і з тих пір це місце стало заселятися.

Папська держава, утворена у VIII столітті при підтримці Карла Великого на підставі легенди про Константинів дар, проіснувала у досить великих розмірах до 1870, коли утворилася сучасна держава Італія, а Рим став її столицею. На момент найвищого розквіту на початку 16-го століття папська держава включала в себе герцогства Падую, П’яченцу, Модену, Романью, Урбіно, Сполето і Кастро, Анконську Марку та провінції Болонью, Перуджу і Орвіетано.

У 1929 відновлена після Латеранської угоди Муссоліні з папою Пієм ХІ в нинішніх розмірах. 7 червня 1929 була ратифікована угода між Італією і Святим престолом, відповідно до якої утворилася держава Ватикан і опублікована конституція цієї країни.

_DSC0334

Собо́р Свято́го Петра́ (італ. Basilica di San Pietro, лат. Basilica Sancti Petri; також — Базилі́ка Свято́го Петра́) — католицький храм, найбільша споруда Ватикану та найбільша християнська церква у світі. Собор також входить у десятку найвищих церков світу[2], є однією із чотирьох патріарших базилік Рима та церемоніальним центром Римської католицької Церкви. Баня собору є одним із символів Рима.

Будівництво цього собору тривало 120 років — перший камінь було закладено 18 квітня 1506 року за Юлія II, а посвячення здійснив папа Урбан VIII у 1626 р. Таким чином, спорудження собору, розпочате Юлієм II, тривало за правління ще дев’ятнадцяти пап римських.

Архітекторами храму були такі італійські митці як Донато Браманте, Рафаель Санті, Бальдазаре Перуцці, Антоніо да Сангалло, Мікеланджело, Джакомо да Віньола, Джакомо делла Порта, Карло Мадерно, Лоренцо Берніні та інші.

_DSC0338

Зараз Ватикан — самостійна держава-місто і центр Римо-католицької церкви, резиденція її голови Папи Римського, розташована в західній частині Риму. Територія — 0,44 км². Число постійних жителів Ватикану становить приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан.

20151117_162118_HDR

Офіційна мова — латинська, використовується виключно в офіційних друкованих документах Ватикану і в ході богослужінь. У дипломатичному листуванні використовується французька. Повсякденними і розмовними за частотою вживання є італійська, іспанська, англійська, німецька і французька мови. Грошова одиниця — євро. За угодою з урядом Італії від 29 грудня 2000 у обмежених масштабах Папська держава чеканить також власну монету — ватиканський євро, призначений в основному для нумізматів. Обсяг випуску ватиканських євро не повинен перевищувати одного мільйона на рік.

Форма управління — теократична монархія. Глава держави — Папа Римський. Всі жителі Ватикану після виповнення восьми років приносять присягу папі. Папі належить верховна законодавча, виконавча і судова влада.

Ватикан підтримує дипломатичні відносини з 178 державами і є постійним спостерігачем при ООН з правом голосування.

_DSC0345

Набір із шести дзвонів висить у верхньому вікні під годинником зліва. Останній дзвін було вилито у 1999 році з нагоди ювілейного року 2000 . Зараз він висить на території Ватиканських садів.

_DSC0353

Незадовго до поїздки нам вдалось дізнатись, що Папа Римський кожной середи виступає перед народом на Площі Святого Петра. Отже, ми налаштувались на завтра потрапити сюди знову, зранку. А на площі, як бачите, вже готуються до виступу – розставлені стільці, огороджені коридори.

_DSC0358

Важко описати відчуття, які виникають на цій площі. Вона грандіозна.

Щоб попасти до Собору Святого Петра, потрібно пройти через металодетектори. Італійці молодці, все, щоб вони не робили, роблять так, щоб це не заважало споглядати та фотографувати. Так і тут – ці металодетектори розставлені між колонами площі, і іх зовсім не видно. Збігавши в найближчий сувенірний магазин, де працює російськомовний персонал, щоб віддати заборонені предмети для збереження, ми повернулись і зайшли в середину собору…

_DSC0366

Постоявши з відкритим ротом та очима, ми прийшли до тями та мовчки почали свій маленький екскурс. Це не просто велич, це грандіозна велич. Дух захоплює. Всередині також йшла підготовка до завтрашнього дня – мили підлогу, стелили червону доріжку, тощо. А ми просто бродили в шоці.

_DSC0363

Першу базиліку було споруджено за правління імператора Костянтина Великого на місці садів цирку Нерона, де розп’яли та поховали апостола Петра.

Будівництво храму тривало з 324 р. по 349 р. Невдовзі тут почали проходити папські коронації, які до того відбувалися у Латеранській базиліці. Саме у цьому соборі, 25 грудня 800 року, папа Лев III коронував Карла Великого на імператора Священної Римської імперії.

Пам’ятник Св. Петру і великий план фасаду Собору
846 року базиліка була пошкоджена сарацинами, але папа Лев IV відновив зруйновані частини будівлі й спорудив Леонінські (левові) стіни (італ. Mura leonine) для захисту міста від нападів.

З березня 1309 по січень 1377 року папські коронації відбувалися в Авіньйоні, але з 1378 року вони знову проходили у соборі Святого Петра. Уже 1452 р., при папі Миколі V, почалася перебудова храму, який на той час перебував в аварійному стані. За цю реконструкцію відповідали архітектори Леон-Баттіста Альберті та Бернардо Роселліно. Відомо, що останнім було створено проект нової будівлі (або проект радикального перепланування старої), який так і не було втілено.

_DSC0374

Спершу папа Юлій II теж планував зберегти старий собор, однак, зрештою вирішив його знести і звести на його місці новий. Тільки вівтар, під яким розташована могила Святого Петра, мав залишитися. У цьому ж новому соборі мала бути розташована його власна гробниця.

Відомо, що існувало декілька проектів собору (вцілілі креслення зберігаються у галереї Уффіці). Зокрема, проект Джуліяно да Санґало, який працював на Юлія II задовго до коронації останнього папською тіарою. 1505 року Донато Браманте підготував план собору, який було затверджено папою. Це мала бути центрична споруда у формі грецького хреста із рівними сторонами, а не традиційно базилікальна, витягнена будівля.
Браманте став папським архітектором і перший камінь нового собору Святого Петра було урочисто закладено 18 квітня 1506 року.

_DSC0378

Для того, щоб прискорити зведення нової споруди, Донате Браманте зніс древні мармурові колони Старого собору Святого Петра. Браманте керував будівництвом собору до своєї смерті у 1514 році. Останній рік та частину 1515 року (сумарно орієнтовно 18 місяців) Джуліяно да Санґало теж працював над спорудженням храму, але головним архітектором після Браманте став Рафаель. Також до роботи долучився Джованні Джокондо, який помер 1515 року, та Антоніо да Сангалло, учень Браманте. Рафаель, якого рекомендував Браманте ще за життя, очоливши будівництво, повернувся до традиційної формі латинського хреста з подовженою четвертою стороною.

Після смерті Рафаеля (1520), головним архітектором собору став Бальдазаре Перуцці, який обрав центричну споруду, а з 1539 — Антоніо да Сангалло, який вибрав базилікальну форму. Сангалло керував роботами до своєї смерті у 1546 році.

1 січня 1547 р. папа Павло III призначив головним архітектором Мікеланджело Буонарроті. За свідченнями Вазарі, Мікеланджело погодився на цю роботу «з великою нехіттю і проти волі». Як зазначив Вільям Воллес, це призначення було «сумнівною честю», адже йому дісталося у спадок не тільки довготривале будівництво, розпочате геніальним архітектором, але поганим інженером Браманте, а й прораби та робітники, лояльні до Сангалло, й скептичні до Мікеланджело та його ідей. Над спорудженням собору він працював останні 17 років свого життя.

Мікеланджело повернувся до ідеї центральнокупольної споруди, його проект передбачав створення багатоколонного вхідного портика зі східною боку (в найдавніших базиліках Риму, як й у античних храмах, вхід перебував зі східного, а не із західного боку). Усі тримальні конструкції Мікеланджело зробив масивнішими і виділив головний простір. Він звів барабан центральної бані, але саму баню добудовував уже після його смерті Джакомо делла Порта, який додав більш витягнуті обриси. З чотирьох малих бань, передбачених проектом Мікеланджело, архітектор Джакомо да Віньола звів тільки дві. Найбільшою мірою архітектурні форми у тому вигляді, як задумав Мікеланджело, збереглися із вівтарного, західного боку.

Герхард Штраус писав, що «архітектор Мікеланджело (…) побудував собор християнства як маніфест сильного індивідуума». Поверненням до початкової ідеї Браманте щодо центричної споруди, він перекреслив майже 40 років попередніх будівельних робіт і зміг окреслити загальний напрям робіт з будівництва собору на майбутнє.

_DSC0380

Після смерті Мікеланджело архітектором собору стали Пірро Ліґоріо та Джакомо да Віньола. З 1573 року будівництвом керували Джакомо делла Порта та Доменіко Фонтана. З 1603 — Карло Мадерно, а з 1629 — Лоренцо Берніні.

_DSC0384

Шатро базиліки Святого Петра є найбільшою консольною цегляною надбудовою у світі і має два склепіння. Це архітектурне рішення має важливе підґрунтя — висока, трохи витягнена баня виглядає краще зовні, але всередині краще сприймається кругліше шатро. На оглядову площадку над банею перед ліхтарем можна вийти по 510 сходинах, чи піднятися ліфтом і пройти 320 сходин між склепіннями шатра. Прохід між двома стінами склепіння є непростим, однак з нього добре видно всю складність його конструкції.

Діаметр маківки становить 42,34 м (що на 86 см менше ніж у Пантеону), а висота — 43,2 м (тобто на 20 см більше ніж висота Пантеону). Шатро утримується чотирма п’ятикутними колонами, довжина діагоналі між якими — 24 метри. Висота надбудованого над маківкою ліхтаря — 17 метрів. Таким чином загальна висота бані до вершини хреста на ньому становить 136,6 м.

Розрахункова вага склепіння — 14 тисяч тонн, але його конструкція робить його візуально легким, і тому здається, що баня «ширяє над рештою велетенської будівлі».

Внутрішня висота шатра становить 119 м, внутрішній діаметр — 42 м. Усередині бані двометровими буквами написана цитата із Євангелія від Матвія:

Tu es Petrus et super hanc petram aedificabo ecclesiam meam et tibi dabo claves regni caelorum

(…) ти скеля (грец. πετρος), і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою (…) І ключі тобі дам від Царства Небесного (…)
(Мт. 16:18-19)

Джакомо делла Порта та Доменіко Фонтана завершили будівництво склепіння у 1590 році,

_DSC0395

Загальна довжина базиліки — 211,6 м. Усередині собор вражає гармонією пропорцій, величезними розмірами, багатством оформлення — тут багато статуй, вівтарів, надгробків, безліч чудових творів мистецтва. Роль Берніні у створенні скульптурного оздоблення собору дуже велика, він працював тут із перервами майже 50 років, із 1620-го до 1670 р.

_DSC0397

З портика до собору ведуть п’ять воріт. На центральних бронзових воротах зображені Ісус, Діва Марія та святі апостоли Петро та Павло. Ці ворота — шедевр ювелірного мистецтва роботи Антоніо Філарете. На паперті собору, поверх головних дверей — відома мозаїка Корабель апостолів (італ. Navicella degli Apostoli), виконана за ескізом Джотто. Мозаїка Новічелла (італ. navicella, човен), що зображала Христа та човен з апостолами, загинула на початку XVI сторіччя під час знесення старого собору.

Праворуч від центральних дверей розташовані Ворота Таїнств, створені скульптором Венанцо Крочетті у 1966 році. Таїнства зображені у такій послідовності: на лівій панелі — хрещення, миропомазання, сповідь, на правій — євхаристія, вінчання, хіротонія та єлеопомазання[14]. Останні двері справа — Святі двері, роботи Віко Консорті, які відкриваються самим Папою кожні 25 років, у ювілейний рік.

Ворота зліва — Ворота добра і зла — робота італійського скульптора Лучано Мінгуцці (між 1970 —1977 рр.). Рельєфи крайніх воріт зліва — Воріт смерті — створені скульптором Джакомо Манцу (1949 —1964 рр.). Дуже виразний образ папи Івана XXIII.

На фасаді собору виділяються дев’ять лоджій. Центральна називається «Лоджією Благословення» — з неї Папа Римський звертається із благословення «Urbi et Orbi» (буквально, «Місту (Риму) та світу») до всіх християн на Різдво, Великдень та на день пам’яті святих Петра та Павла.

_DSC0404

Нижче рівня фундаменту собору Святого Петра розміщена крипта собору чи Гроти Ватикану. У крипті є поховання — саркофаги двадцяти трьох пап, навколо могили святого апостола Петра. Усього в соборі розміщені 164 поховання римських пап. Навколо могили святого апостола Петра також збудовано п’ять національних каплиць, так щоб вона була в центрі, як за розміщенням так і символічно — у центрі духовному. Окрім могил пап, у крипті також є і декілька інших могил кардиналів та провідників держав, наприклад, маркграфині Тосканської Матильди, королеви Швеції Христини, імператора Священної Римської імперії Оттона II.

Останнім у крипті похований Іван-Павло II, який зайняв місце у саркофазі Івана XXIII, який в свою чергу перенесений у скляний саркофаг всередині собору до каплиці святого Ієроніма.

_DSC0402

Перед собором була потрібна площа, яка вміщала б дуже багато віруючих, що приходили сюди, щоб отримати папське благословення чи брати участь у релігійних службах чи святах. Це завдання виконав Джованні Лоренцо Берніні, який створив протягом 1656—1667 рр. площу перед собором — одне з видатних творів світової містобудівної практики.

Берніні вирішив сформувати площу із двох частин. Перша, трапецієвидна, починається від базиліки. Завдяки тому, що ширша основа розташована біля лінії собору, а вужча основа виходить на другу частину площі, створюється ефект зворотної перспективи. Друга частина площі — велетенський еліпс, поверхня якого злегка нахилена до обеліска, як до центру. Цей обеліск було привезено з Єгипту Калігулою у 37 р. Первинно він був розташований у цирку Калігули і Нерона, південніше базиліки, ближче до сучасного захристя. Обеліск також називають «Свідком», оскільки він був на тому місці, де загинув апостол Петро[15]. 10 вересня 1586 року Доменіко Фонтана, за бажанням папи Сикста V, перемістив його у центр площі. Зважаючи на значну вагу обеліска — 322 тони — на той час це було великим технічним досягненням. Обеліск стоїть на фундаменті у вигляді бронзових левів. Обабіч нього розташовані фонтани висотою 14 метрів. Правий фонтан побудований у 1613 році за часів папи Павла V під керівництвом Карло Мадерно, а лівий — у 1677 році створив Карло Фонтана. Обеліск та фонтани розташовані на великій осі еліпса.

_DSC0417

Дві колонади окреслюють площу і підтримують антаблемент простого тосканського ордера. Фокуси цього еліпса розташовані дещо південніше і північніше від обеліска, і позначені надписами на металевих пластинках «Centro del Collone». При перебуванні на цих пластинках, чотири колони відповідної половини колонади розташовані на одній лінії.

Зверху 284 колон, розташованих по чотири у 71 ряд, розміщено 140 статуй святих. Статуї збудовані над колонадою у 1667—1669 роках за часів Олександра VII та Климента IX.

_DSC0418.jpg

На початку XVII ст., за вказівкою Павла V, архітектор Карло Мадерно подовжив східну гілку хреста — прибудував до центричного будинку тринефну базилікальну частину, повернувшись до форми латинського хреста, та звів фасад. Баня виявилася прихованою фасадом, втратила домінуюче значення тому сприймається лише з віддаля, з Віа делла Кончіліаціоне.

Висота фасаду — 45 м, ширина — 115 м. Аттик фасаду вінчають величезні, заввишки 5,65 м, статуї Христа, Івана Хрестителя й одинадцяти апостолів, крім апостола Петра, статуя якого знаходиться зліва від сходів. Внизу карниза, майже у висоту фриза надпис:

На честь Князя Апостолів, Павло V Боргезе, Римлянин, Верховний Понтифік, року 1612, сьомого свого понтифікату

IN HONOREM PRINCIPIS APOST PAVLVS V BVRGHESIVS ROMANVS PONT MAX AN MDCXII PONT VII

_DSC0414

Шоковані та збентежені побаченим, ми залишили Собор, пообіцявши собі, що ще зайдемо сюди. Але, на жаль, знову попасти в середину так і не змогли.

Наш перший день у Вічному Місті добігав кінця, і ми, діставши мапу, попрямували до готелю – на завтра нас чекало ще багато чого нового та цікавого, а ввечері – смачне італійське пиво, вино, виноград та пармезан!


DAY 2

Звісно, втрачати час в Римі ми не збирались, тому прокинулись дуже рано і після швидких зборів побігли до найближчой станції метро, щоб найшвидше попасти до Ватикану.

Ось така затишна вулиця веде від нашого готелю “Princess”.

_DSC0430

Улюблені пальмочки з коханою дружиною))

_DSC0431.jpg

Швидко доїхавши до Ватикану, ми прийшли крізь металодетектори, де в мене забрали zippo, так, що я навіть не звернув уваги на це (потім, на диво, повернули). Людей на площі вже було дуже багато, але це не завадило нам пробратись поближче.

_DSC0432

Папа Римський Франциск з’явився на  автомобілі з відкритим верхом, і помалу просувався по проходах між людьми. Час від часу він зупинявся,  торкався людей, брав малих дітей на руки та хрестив їх. Натовп людей,  побачивши його, відразу поставав на стільці ногами. Щоб щось побачити, нам прийшлось зробити те ж саме.

_DSC0439

Знали б, що він буде проїжджати, підійшли б ближче.

12224398_461452090725540_2020684673_n

Після цього, він піднявся на трибуну, і почекавши виступи кардиналів на різних мовах світу, почав свою промову. Незважаючи на те, що я атеїст, атмосфера на площі мене дуже вразила, а Альонка розчулилась до сліз.

_DSC0447

В цей день Собор був зачинений на відвідування, тому ми вирішили ще раз зайти до нього завтра, після музею Ватикану.

_DSC0455

Аллея з колонами, що веде до Ватикану.

_DSC0457

Перед нами на цей день лежав великий маршрут, тому довго затримуватись на одному місці ми не могли. Ми ще не знали, що сьогодні пробіжимо близько 25 км!

Пройшовши під стінами Замка Святого Ангела, ми здійснили одне з наших бажань, а саме – прогулянка по мосту Ангелів. Ось один з них ближче:

_DSC0466

З цього мосту відкриваються неабиякі краєвиди на Тібр та місто:

_DSC0470

Навіть купол Ватикану видно:

_DSC0471

Кохана))

_DSC0472

Міст Святого Ангела (італ. Ponte Sant’Angelo) — пішохідний міст через Тибр у Римі, побудований у 134—139 рр. римським імператором Адріаном. Оскільки міст вів до мавзолею Адріана (нині замок Святого Ангела), римляни називали його «мостом Адріана» або «мостом Елія» (лат. Pons Aelius). Міст обкладений мармуровими плитами.

У 1450 році поручні мосту не витримали напливу паломників, які поспішали на святкування до собору святого Петра і обрушилися в річку; безліч паломників загинуло. У відповідь папа велів знести давню тріумфальну арку, яка нібито перекривала вихід з мосту. З XVI ст. встановився звичай вивішувати на мосту тіла страчених злочинців. Тоді ж на мосту з’явилися статуї апостолів Петра (роботи Лоренцетті, 1530) і Павла (роботи Паоло Романо, 1463), до яких з подачі Берніні додалося ще десять статуй ангелів.

Дві статуї ангелів (оригінали) зберігаються в церкві Сант Андреа делле Фратте.

_DSC0479

Якби фоткати кожен будинок в римі, то не хватило б і року мабуть. Бо тут кожен будинок красивий.

_DSC0481

_DSC0484

_DSC0485

Касаційний суд.

_DSC0489

Цікаво те, що вода Тібру досить таки насиченого болотно-зеленого кольору. З чим це пов’язано – не в курсі, на жаль.

_DSC0493

Коні Касаційного суду.

_DSC0500

Трохи фотографій міста:

Добре, що ми заздалегідь трохи вивчили пам’ятки Риму та склали деякий список, що треба побачити. Бо є місця, про які тут навіть не згадують, щоб туристи побували. Як ось, наприклад, неймовірно затишна П’яцца дель Пополо:

_DSC0516

П’яцца дель Пополо (італ. Piazza del Popolo — «площа тополі» — назва походить від церкви Санта Марія дель Пополо, так названої за те що тут росла тополя) – площа в Римі, від якої променями розходяться на південь вулиці Корсо (веде на пьяцца Венеція), Бабуїн (на пьяцца ді Спанья) і Ріпетта (на мавзолей Августа).

_DSC0518

Кути між вулицями займають досить схожі за своїм виглядом церкви пропілени Санта Марія деї Міраколі (1681) і Санта Марія ін Монтесанто (1679). На північ (у бік Ріміні) йде стародавня Фламінієва дорога, по якій протягом століть прибувала в Рим основна маса подорожніх. У своєму нинішньому вигляді пьяцца дель Пополо розроблена у 1811-22 рр. архітектором Джузеппе Валадьє. Він з’єднав площу Наполеона сходами зі схилом пагорба Пінціо , на якому простягаються сади вілли Боргезе. Посередині площі височіє 36-метровий єгипетський обеліск, написи на якому вихваляють діяння фараона Рамзеса II. Цей обеліск був перенесений з Геліополя в Рим з примхи Октавіана Августа в 10 р. до н. е. Протягом століть він стояв у Великому цирку, а до північних воріт Риму був перенесений за вказівкою папи Сикста V у 1589 р. Крім обеліска, площу прикрашають три фонтани. Історично (до 1826 р.) П’яцца дель Пополо була місцем публічних страт. В наш час площа закрита для автомобільного руху.

_DSC0519

Ми не пожалкували трохи часу, і зробили тут перерву на баночку пива.

_DSC0528

А ось і музей Леонардо да Вінчі (вхід справа):

_DSC0538

І знову площа.

_DSC0539

За кілька хвилин від Площі Пополо ми дістались до площі Іспанії.

Площа Іспанії (італ. Piazza di Spagna) — площа в центрі Риму, в районі Campo Marzio. Площа одержала свою назву по розташованому на ній іспанському посольству до Святого Престолу. Площа являє собою 2 нерівних трикутники. У північній частині площі розташовані Іспанські сходи і церква Трініта деї Монті, перед сходами розташований Фонтан Баркачча у вигляді човна роботи П’єтро Берніні. У південній частині площі з 1620 року знаходиться Палаццо ді Спанья (італ. Palazzo di Spagna), перед палаццо стоїть Colonna dell’Immacolata — «колона Непорочної», зведена у 1854 році Пієм IX на честь проголошення догми про непорочне зачаття. На самому південному краю площі розташована Будівля Конгрегації — Палаццо ді пропагадна Фіде (Palazzo di Propaganda Fide), що належить Конгрегації євангелізації народів Римської Курії, побудована Лоренцо Берніні та Франческо Борроміні. Площа Іспанії є центром римського кварталу моди. Найвідоміші італійські модні марки представлені на Via Condotti, яка починається біля площі.

_DSC0543

Іспанські сходи зв’язують вхідний портал церкви Трініта деі Монті та Іспанську площу. Іспанські сходи — своєрідний бренд і візитівка міста Рим поряд з Капітолієм, П’яцца дель Пополо та Колізеєм. Свою назву отримали від Іспанської площі, що знаходиться у підніжжі сходів.

На пагорбі Пінціо з 1502 року почали будувати церкву Святої Трійці (Трініта деї Монті). Замовником був король Франції Людовик XII. Будівництво затяглося надовго і добудували церкву лише у 1585 році. Аби церква мала ефектний фасад, до будівництва залучили відомого архітектора-італійця Джакомо делла Порта, який і створив Фасад.

Інтер’єр церкви прикрасила скульптурна група «Зняття з хреста» художника і скульптора Данієле да Вольтерра (1509–1566). Є відомості, що скульптор співпрацював з Мікеланджело і користувався його порадами при створені відомої скульптури. Не самий талановитий з майстрів, Вольтерра успадкував посаду після Мікеланджело по роботам у Ватикані.

Збудована церква Трініта деі Монті швидко стала відомою. Вона — модель для багатьох художників (малюнок 17 ст. Клода Лоррена , Гране 1808 р., та ін.)

У 17 столітті почала формуватися і Іспанська площа внизу пагорба Пінціо. У 1627-29 рр. Берніні — батько створив фонтан Човник (італ. Barcaccia), але церква і площа ще не були пов’язані одна з одною.

В кінці 17 ст. дипломат Франції Етьєн Гефф’є зауважив, що бажано пов’язати портал церкви і площу бароковими сходинками. Аби задум було реалізовано він заповів 20 000 скудо на будівництво сходинок. Про гроші і заповіт дізнався кардинал Мазаріні і почав вимагати також встановлення кінного монументу королю Луї 14-му. Володарем міста Риму себе вважав папа римський і монумент закордонному королю його ніяк не влаштовував. Проект поклали під сукно, аби не реалізовувати вимог Мазаріні. Будівництво не розпочинали до смерті короля Луї 14-го.

Одні дійові особи померли, а виконувати заповіт були вимушені інші. Нарешті у 1717 р. провели конкурс на створення сходинок. Його виграв мало тоді відомий архітектор Франческо де Санктіс. З будівництвом барокових сходинок упорались за два роки (1723-25). Створення кінного монумента не було вже нікому і вимагати. Але церквою опікувалося королівство Франція. Аби підсолодити пігулку, до скульптурного оздоблення сходинок додали геральдичні лілеї Франції в суміші з символами папської влади — орлом і короною.
Фасад церкви досить спокійний, без виразних архітектурних акцентів. Величі фасаду надають лише дві башти-дзвінниці. У 1789 р. виразність сходинок підсилили давньоримським обеліском, що перенесли сюди з садів Саллюстія (це імітація еипетського обеліску часів Давнього Риму).

У 1816 Церква Трійці сильно постраждала і була капітально перебудована.

_DSC0545

Фонтан Баркачча (італ. Fontana Barcaccia — фонтан човник) – фонтан в стилі бароко на площі Іспанії в Римі біля Іспанських сходів.

Побудований у 1627-1629 рр. за проектом П’єтро Берніні, майстра фонтанної справи, батька Лоренцо Берніні на замовлення папи Урбана VIII.

Назву “Баркачча” (баркас, човник) фонтан отримав завдяки своїй формі напівзатопленого човна і встановлено у пам’ять про повінь в Римі у 1598, коли на затопленій площі сів на мілину човен. Події того року і обіграв П’єтро Берніні в своєму несподіваному проекті для фонтану.

Фонтан забезпечується водою з античного акведуку Аква Вірго.

_DSC0547

_DSC0558

Фонтан Тритона створений Джованні Лоренцо Берніні. Цей фонтан розташований на площі Барберіні, недалеко від Палаццо Барберіні. Фонтан був зроблений у 1642 році на замовлення папи Урбана VIII (Барберіні) незабаром після завершення будівництва палаццо. Постамент фонтану утворюють 4 дельфіни, на кінчиках хвостів яких розташовується величезна мушля. На розкритих стулках цієї мушлі знаходиться статуя Тритона, сина бога Посейдона. Тритон видуває з раковини струмінь води, що наповнює чашу фонтану. Поміж дельфінами розташовані зображення герба сім’ї Барберіні, папської тіари. На цій же площі знаходиться інша робота Берніні — Фонтан бджіл.

_DSC0560

Чотири фонтани (італ. Quattro Fontane) — невеликий ансамбль з чорирьох фонтанів, вбудованих у мури навколишніх будівель в Римі.

В спекотному Римі завжди була велика потреба у джерелах питної води. Так повелося ще з доби Римської імперії. Навіть римські імператори, аби отримати популярність мешканців Риму, переймалися спорудженням водоводів-акведуків.

Після створення Папської держави функція патронів акведуків і фонтанів автоматично перейшла до світського і релігійного голови держави — папи римського. Фонтани і акведуки міста виконували декілька різних функцій — постачання води для мешканців міста, для численних паломників з католицьких країн, для напування худоби римського населення. Велика армія талановитих інженерів, архітекторів та скульпторів, яких завжди приваблював Рим, обумовила залучення їх як до будівництва церков і палаців, так і до створення фонтанів.

Не був винятком і ансамбль чотирьох фонтанів на перетині вулиць Пія та Феліче (нині — 20 вересня та Віа дель Квіріналє). Коли понтифік Сікст V зажадав гідно прикрасити цю площу, йому запропонували з таємним наміром отримати замовлення на скульптури — чотири різних скульптури. Сікст V наполягав на створенні фонтану. Йому запропонували фонтан посередині площі. Але цей варіант при його реалізації ставав у заваді вуличному руху. Тоді і виник остаточний варіант створити чотири фонтани, вмуровані у стіни навколишніх споруд, аби залишити вільним перетин шляхів. Це було дещо складне інженерне завдання, але реалізували саме його.

Архітектурним задумом ансамблю стало уособлення двох великих річок Італії — Тибру та Арно і алегорії двох жіночих чеснот — в образах Діани та Юнони. Композиція у всіх фонтанів — однакова: скульптура була алегорією відповідно програми, а з глечика у заокруглений басейн текла вода. Пишно оздоблені були тільки ніші за алегоріями Тибру та Юнони. Найменше оздоблень мала фігура Діани. До того ж вона виконана дещо провінційно і мало нагадувала струнку і швидку у рухах богиню полювання.

Ніші за фігурами Тибру та Юнони прикрашені зображенням дерева та скелі. За Тибром є зображення печери, з якої виходить вовчиця, давній символ Риму. Папа римський так переймався створенням фонтанів, що профінансував створення трьох з них. Четвертий профінансував багатий мешканець Джованні Гріденцоні, що мав приватні володіння на цьому перехресті.

Площа з чотирма фонтанами створювалась впродовж 1588–1593 років. Трохи згодом бік однієї споруди перебудували. Тут була споруджена невеличка церква Сан Карло з могутньою і галасливою славою шедевру доби бароко. Адже автором її проекту був уславлений архітектор Франческо Борроміні, головний суперник в архітектурі тодішнього художнього диктатора Риму — Лоренцо Берніні. Хвилястий фасад барокової церкви викликав низку запозичень в архітектурі як самої Італії, так і за її межами. Площа чотирьох фонтанів в Римі набула популярності. Навіть назва уславленої церкви Сан Карло тепер була пов’язана з ними — Сан Карло у чотирьох фонтанів. Саме на її боці — фонтан з алегорією Тибру.

Фонтани Риму набули такої популярності, що неодноразово ставали “героями ” картин і гравюр різних художників. Італійський композитор Отторіно Респігі (1879–1936) оспівав їх у музичному творі з тією ж назвою — «Фонтани Риму»

Ще трохи фото з прогулянки:

_DSC0570

Dell’Aqua Felice Fountain на П’яцца ді Сан Бернардо.

_DSC0572

В одному затишному куточку вулиці побачили ось таку виставку:

_DSC0575

Площа Республіки. Мавзолей Марії. Фонтан Наяд.

Площа Республіки (італ. Piazza della Repubblica) — площа у центрі Риму, недалеко від станції Терміні, поряд з термами Діоклетіана. Від площі бере початок віа Націонале – одна з головних вулиць міста. Під площею знаходиться станція метро «Репуббліка — Театро дель Опера» лінії A Римського метрополітену.

_DSC0577

До 1950-х площа назвалася Екседра. Ця назва досі вживається серед місцевих жителів. Стара назва походить від великої екседри терм Діоклетіана — напівкруглої глибокої ніші з напівкуполом. Форма античної екседри повторена в колонаді, що обмежує площу з південного заходу. Напівкруглі палаццо з портиками зведені у 1887—1898 за проектом архітектора Гаетано Коха (Gaetano Koch). На площу виходить фасад церкви Санта Марія дельї Анджелі е деі Мартірі, побудованої в XVI столітті, імовірно за проектом Мікеланджело. У центрі площі розташований фонтан Наяд, створений скульптором Маріо Рутеллі в 1901.

_DSC0582

Трохи відпочивши, ми направили свої кроки до Базиліки Санта Марії Маджоре.

«Са́нта Марі́я Маджо́ре» (італ. Basilica di S. Maria Maggiore) — церква, одна з чотирьох головних базилік Риму.
З її заснуванням пов’язана цікава легенда. В одну з літніх ночей 352 року папі Ліберію і багатому римлянинові Джованні Патріціо явилася уві сні Мадонна і наказала побудувати на тому місці, де назавтра випаде сніг, церкву. На наступний ранок, 5 серпня 352 року, на Есквіліні, там, де тепер стоїть базиліка, лежав сніг. Після цього чуда й стали зводити церкву. Через те ще і сьогодні має церква назву лат. Santa Maria ad Nives — Марія Сніжна. Її замінила базиліка, побудована в 440-х рр. папою Сикстом III і присвячена Богоматері. Багато пап прагнули зробити цю вельми шановану римську церкву ще прекраснішою, добудовували і прикрашали її. Дзвіниця, найвища у Римі (75 м), датується 1377 роком. Нинішній фасад з портиком і лоджією побудував в 1740-х рр. Фердінандо Фуга. У лоджії, на стіні, що являє собою старий фасад церкви, зберігся мозаїчний декор початку XIV ст. Базиліка є найбільшою із 40 церков Рима присвячених Богородиці. Вона є екстериторіальною областю Ватикану.

_DSC0591

Інтер’єр церкви, незважаючи на пізніші переробки створює уявлення про величину ранньохристиянської базиліки, що відрізняється досконалістю пропорцій, гармонією і урочистістю. Винятковий інтерес становлять мозаїки, що прикрашають церкву. У центральному нефі знаходяться фрески V століття на сюжети із Старого Завіту, що вражають своєю свіжістю, яскравістю фарб і красою. Сюжети мозаїк тріумфальної арки — Благовіщення, народження Христа і поклоніння йому. Вони створені в V столітті, але імовірно пізніше, ніж арки центрального нефа — в них відчувається вплив Візантії. У мозаїці абсиди, де зображено Коронування Марії, поєднуються частини що відносяться до V ст. з тими, які були створені Якопо Торріті в кінці XIII століття, коли за вказівкою папи Миколи IV перебудовували абсиду. Саме до цього часу відносяться всі фігури. Увагу привертає дерев’яний касетна стеля, яка вважається роботою Джуліяно да Санґалло. Згідно з традицією, для позолоти стелі використовували золото з першої партії, привезену з Нового Світу (з Перу), яке папа Олександр VI отримав в подарунок від іспанського королівського дому — Фердинанда і Ізабелли. Підлога — робота Кудлате XII століття — значно змінений реставрацією, зробленої у XVIII столітті. В глибині правого нефа знаходиться надгробок кардинала Консальво Родрігеса кінця XIII століття.

Велику цікавість представляють три каплиці. Розташована з правої сторони Сикстинська капела побудована за дорученням папи Сікста V архітектором Доменіко Фонтана. Капелу увінчує купол, вона відрізняється багатством декору. Тут поховані Сікст V і Пій V. Їх чудові надгробні пам’ятники прикрашені барельєфами. Пройшовши з цієї капели у ліву наву, можна потрапити в Паолінську капелу, яка також називається капелою Боргезе, оскільки вона побудована за наказом Павла V, який походив із сімейства Боргезе. План цієї капели відповідає Сикстинській капелі у Ватикані, але її декоративне оздоблення відрізняється ще більшою розкішшю. У капелі поховані Климент VIII і Павло V. Капела Сфорца знаходиться на цій же стороні, але ближче до виходу та побудована Джакомо делла Порта, можливо за проектом Мікеланджело.

_DSC0597

_DSC0601

Chiesa dei Santi Marcellino e Pietro al Laterano.

_DSC0605

Латеранський Палац та Базиліка.

Латеранський палац (зліва) — палац у Римі, що служив з IV до початку XI ст. резиденцією римських пап. В цьому соборі проходили церковні собори, чотири з яких увійшли в історію як Вселенські.

У 1308 році палац і базиліка сильно постраждали й частково були зруйновані під час пожежі. Після будівництва Апостольського палацу Латеранський палац втратив свою значимість. Нову (літню) резиденцію було побудовано за наказом папи Сикста V в 1586 році за ескізами Доменіко Фонтана. Архітектурне рішення палацу подібно з палаццо Фарнезе.

11 лютого 1929 року в палаці укладені Латеранські угоди між Святим Престолом та прем’єр-міністром Королівства Італії Беніто Муссоліні.

У Латеранському палаці раніше розташовувалися деякі музеї Ватикану, наприклад, етнологічний музей і Григоріанський музей світського мистецтва. Зараз тут розміщене відділення історичного музею Ватикану.

Базиліка в Латерано — (Латеранська базиліка) є єпископською церквою в Римі. Її повне ім’я лат. Archibasilica Sanctissimi Salvatoris et Sancti Iohannes Baptista et Evangelista in Laterano, італ. Arcibasilica del Santissimo Salvatore e Santi Giovanni Battista ed Evangelista in Laterano, нім. Erzbasilika des Allerheiligsten Erlösers, des Heiligen Johannes des Täufers und des Heiligen Johannes des Evangelisten am Lateran — Патріарший собор всесвятого Спасителя, святого Івана Хрестителя та Святого апостола Івана в Латерано.

Церква є патріаршим собором і вона теж є церквою єпископа Рима (папи).

В дохристиянський період земля належала римські фамілії Латерано — звідти походить назва місця. У 60 році Нерон звинувачує Латерано у змові і конфісковує землю. У 161 році Марк Аврелій будує там палац. У 226 році імператор Септіміус Северус повертає частину власності назад сім’ї Латерано.
А на початку IV століття там, біля ауреліанської стіни розміщалися елітні війська (лат. quites singulares) імператора Максенція. Після того як імператор Констянтин у 312 переміг Максентія наказав він знищити казарми (лат. damnatio memoriae — прокляття пам’яті) та зтерти їх з пам’яті. На цьому місці збудував він базиліку та баптистерій для християнської громади Рима. Дружина Константина (сестра Максентія) Фауста передала єпископу Рима свій будинок на цьому місці у 313 році папі Мільтіаду. З якого часу стає Латерано резиденцією пап досі не зовсім ясно. В цей час базиліка в Латерано служила кафедральним собором поряд з двома іншими базиліками : Собор Святого Петра (збудований над могилою апостола Петра) та Базиліка Святого Павла під мурами (збудована на могилі святого апостола Павла) але лежала в межах міста тому вона і до сьгодні має почесне ім’я «Omnium urbis et orbis ecclesiarum mater et caput» — Мати і голова всіх церков міста Рима і землі. Спочатку була освячена як церква Спасителя, пізніше додано ім’я Івана Хрестителя.

_DSC0607

Нарешті ми знову побачили його, Колізей, але вже з іншой сторони. Щоб його якісно сфотографувати, треба добряче побігати навколо, по пагорбах.

_DSC0622

Ми так і зробили – піднялись наверх до невеличкого парку.

_DSC0623

Звідси можна побачити його з іншого боку.

_DSC0639

Улюблений красунчик.

_DSC0643

За весь період подорожі ми вже звикли дьоргати людей, щоб нас сфотографували вдвох. При чому нам практика показала, що краще просити тих людей, у кого в руках зеркалка – це підвищує шанси на те, шо фото вийде чудово!

_DSC0659

Залишивши Колізей позаду, ми знову прогулялись, окинувши свіжим поглядом , по дорозі Форумі.

_DSC0674

Не проминули піднятись на Капітолійський пагорб.

_DSC0675

Звідси можна розгледіти окремі деталі Форумів.

_DSC0676

Арки, збудовані на Імператорській дорозі перемог.

_DSC0682

Column of Phocas – Roman Forum.

_DSC0687

Арка Севера.

_DSC0689

Всім добре відома статуя Вовчиці та засновників Риму – Ромула і Рема.

_DSC0693

А ось і вершина Капіталійського пагорбу – Капітолійська площа.  На ній знаходяться найстаріши публічні музеї в світі.

Музеї розміщуються в трьох палацах на спроектованій Мікеланджело Буонарроті площі Капітолію у Римі:

  • середньовічний сенаторський палац (Palazzo senatorio) з 12 століття,
  • перебудований Мікеланджело ренесансний Палаццо консерваторе (Palazzo dei Conservatori) та
  • побудований у XVII столітті навпроти нього Новий палац (Palazzo Nuovo), який повторює його вигляд.

_DSC0695

Палац сенаторів — палац на Капітолійській площі в Римі. У ньому тепер розташована Ратуша Рима, а в античному підвалі (залишки Табулярію) частина експозиції Капітолійських музеїв. Разом з Палаццо Нуово та Палаццо консерваторе обрамляє Палац сенаторів Капітолійську площу, посередині якої встановлено кінну статую імператора Марка Аврелія, оригінал якої з міркувань збереження перенесено під дах в музей, на площі встановлено бронзову копію.

_DSC0697

Палац сенаторів має довгу історію. Заснування палацу сягає у 78 до н. е.. Тоді консулу Квінту Лютацію Катулу було доручено сенатом Рима збудувати на капітолійському пагорбі державний архів — Табуларій, який і збудував за дорученням консула архітектор Луцій Корнелій.

Протягом середньовіччя будівля була покинутою і стояла пусткою, як і низка будівель античного Рима. Лише римська сім’я Корсі зуміла використати зручне розташування будівлі і вибудувала там фортечні укріплення.

Теперішній вигляд отримує Палац сенаторів лише з XVI століття за планами Мікеланджело Буонарроті. Навіть за наглядом майстра на пагорб були покладені сходи. Посередині сходів він створив античний фонтан з фігурами — уособленнями річок Тибру, та Нілу. По сметрі Мікеланджело у 1564 році залишилися плани для капітолійської площі та трьох палаців на ній.

Джакомо делла Порта та Джіроламо Райнальді будують між 1573 та 1605 сам палац, змінивши деякі деталі оздоблення. Однак побудова палацу не зачепила античні залишки — нижня частина античного табулярію збережена. Дві вежі по боках також залишились з часу укріплення Корсі. Все це надає палацу, незважаючи на його бароковий фасад, дещо оборонного характеру.

Дзвіницю збудовано у 1578-1582 роках Мартіно Лонґі Старшим, на місті старої частини будівлі.

З 1871 року палац служить Ратушею Рима та місцем його міського голови.

У Палаці сенаторів 25 березня 1957 року підписано Римські договори.

_DSC0700

Сходи на пагорб увінчуються величезні статуї:

_DSC0703

_DSC0704

Мммм….

_DSC0705

Підйом на Капітолійський пагорд.

_DSC0709

Спустившись з пагорба і звернувши вліво, можна вийти на залишки театру Марцелла.

_DSC0715

Tempio di Portuno.

_DSC0720

Arch of Janus.

_DSC0721

Сан Джорджіо ін Велабро (лат. Sancti Georgii in Velabro, також італ. San Giorgio al Velabro, San Giorgio in Fonte, San Giorgio della Chiavica oder Santi Giorgio e Sebastiano) – церква у Римі, присвячена святому Георгію (Юрію). Базиліка знаходиться на тому місці, болоті Велабро (лат. velabrum), де за легендою, Фаустул знайшов Ромула і Рема. Присвячена Георгія Побідоносцю, римському воєнначальнику з Каппадокії, страченому при імператорі Діоклетіані (303 рік). Реліквії святого: голова і меч перебувають під головним вівтарем, виконаним в стилі косматеско. Відомі фрески в конхі абсиди, приписується П’єтро Кавалліні або Джотто.

_DSC0723

Вже скоро буде вечоріти, і у нас залишився ще один цікавий куточок Риму – острів Тіберіна та район Трастевере.

_DSC0724

Здавалось, як і чим нас ще можна вразити в Римі? Можна. На кожному кроці щось нове та красиве. Як цей острів – немов маленька казкова країна. Так, я б хотів оселитись на цьому острові.

_DSC0725

Міст Емілія ( італ. Ponte Еміліо), сьогодні ще називається Понте Ротто , є найстарішим кам’яним мостом в Римі. Попередник його був дерев’яним і пізніше він був перебудований у камінь у 2-му сторіччі до нашої ери. Колись з’єднував Бичачий форум з Трастевере. На сьогодні залишилась лише одна арки в середині яка свою назву Понте Ротто (“Зламаний міст”).

Найстаріші опори мосту були, ймовірно, покладені коли була побудована в середині третього століття до нашої ери Віа Аурелія. Кам’яні причали і дерев’яні надбудови були побудовані у 179 р. до н. е. Відповідальними за будову були цензори Марк Емілій Лепід та Марк Фульвій Нобіліор. Майже 30 років пізніше, у 142 р. до н.е. міст був встановлений і простягався шістьма кам’яними арками. У 12 р. до н.е., Август повністю відновив міст з туфу і бетонного осередку.

Пошкоджений та відремонтований кілька разів, міст існував до 1598 року, аж доти поки його східна половина зруйнувалася під час повені. Інша половина була знесена повінню у 1880 році, залишивши після моста тільки одну арку.

_DSC0726

Тіберіна (італ. Isola Tiberina; «Тібрський острів», лат. Insula Tiberina, лат. Insula Tiberis, лат. Insula Aesculapi) — невеликий острів у формі човна (270 метрів в довжину і 67 метрів завширшки), розташований на річці Тібр у Римі, на південь від Ватикану. З’єднується мостом Честіо з римським районом Трастевере.

До острова ми попали, перейшовши міст Фабрічіо.

Міст Фабрічіо (італ. Ponte Fabricio, лат. Pons Fabricius), сьогодні — Кваттро Капі (італ. Ponte dei Quattro Capi) — найдавніший цілий міст Рима.
Кам’яний міст, побудований 62 р. до н. е. куратором доріг (лат. curator viarum) Луцієм Фабрицієм, з’єднує Тиберіну з лівим берегом Тибра. Міст завдовжки 62 м, ширина арок — до 24.5 м.

У Середні віки міст також називавсяPons Iudaeorum, оскільки знаходився поруч із юдейським гетто. Нинішня назва -Ponte dei Quattro Capi- міст отримав за двома античними стелами біля початку мосту, із зображенням чотирьох голів Геркулеса або Януса.

_DSC0731

Згідно з легендою, острів виник з мулу і бруду, що прилипли до трупу тирана Тарквинія Гордого після того, як повстанці римляни скинули його в річку. Можливо, з цієї причини острів користувався в Римі поганою репутацією і залишався ненаселеним до 293 до н. е. до того часу поки в розпал чуми за рішенням сенату на острові було влаштовано святилище бога лікування Ескулапа. Вважалося, що ця ідея з’явилася після того, як з човна що причалив до острова виповзла змія — символ бога лікування. У нагадування про цей випадок острову була додана форма човна, береги облицьовані травертином, замість щогли встановлено обеліск (нині його замінює колона з фігурами святих).

У 998 імператор Оттон III, бажаючи увічнити пам’ять святого Адальберта Празького, заснував на острові церкву. Тепер це церква Сан Бартоломео, у якій зберігаються мощі апостола Варфоломія. Потрапити на острів можна по двох найдавніших мостах міста: з правого берега — по мосту Фабричіо (62 до н. е.), А з лівого — по мосту Честіо (46 до н. е.).

_DSC0732

Міст Гарібальді.

_DSC0734

_DSC0735

Острів живописний з будь-якого боку.

_DSC0740

Міст Честіо, також міст Святого Бартоломея (італ. Ponte Cestio, Ponte San Bartolomeo, лат. Pons Cestius) — найдавніший, після сусіднього мосту Фабрічіо, що зберігся міст Рима.

Міст з’єднує Тиберіну, острів на Тибрі, з міським районом Трастевере. Споруда була зведена у 60 — 40 роках до н. е., можливо, Луцієм Цестієм, братом Гая Цестія (див. піраміда Цестія).

У 370 році при Валентиніані I відреставрований. Міст був повністю оновлений у 1888—1892 роках в зв’язку з проведенням каналізації. З XV століття міст називається на честь церкви святого Бартоломея на острові Тіберіна -Ponte San Bartolomeo.

_DSC0741

Тепер – Трастевере.

_DSC0742

Трастевере (італ. Trastevere, від лат. Trans Tiberim — «за Тибром») — район вузьких середньовічних вуличок на західному березі Тібру в Римі, на південь від Ватикану і Борґо. Займає східний схил пагорба Янікул. У глибоку давнину цим берегом Тібру володіли етруски; потім тут селилися іноземці, переважно сирійці і євреї. Октавіан Август виділив його в окремий район міста, а Авреліан включив до складу нових міських стін. З історією цього району, та й Риму в цілому, можна ознайомитися в музеї Риму в Трастевере. З III століття тут існує базиліка Санта Марія ін Трастевере, яка до цього дня займає центральне положення в районі. Церква Санта Чечілія ін Трастевере була побудована в V столітті, перебудована в XII ст. і отримала свій нинішній фасад в 1725 р. Обидва храми багаті творами живопису та скульптури роботи П’єтро Кавалліні, Гвідо Рені, Доменікіно та інших майстрів.

_DSC0747

Санта-Марія-ін-Трастевере (лат. Sanctae Mariae trans Tiberim) — титулярна мала базиліка в Римі в районі Трастевере, одна з найстаріших церков міста, і, можливо, перша, в якій меса проводилась відкрито.

Біля цієї церкви ми вперше за багато годин зробили відпочинок з пивом та піцею, вмостившись на сходинках фонтану. Ми кайфували. Це було нереально романтично та здорово…

_DSC0749

На цьому місці вже в III столітті при папі Каліксті I була побудована перша церква, в IV столітті при папі Юлії I виникла велика базиліка, а в XI столітті при папі Інокентії II зведено нову будівлю з дзвіницею. У 1140 році верхня частина куполу абсиди була прикрашена мозаїкою: Христос на золотому тлі в оточенні Марії, апостолів, святих і папи Інокентія II з макетом церкви в руках. Під фризом зображені сцени з життя Марії роботи П’єтро Кавалліні (1291 р.). У бароковому центральному нефі знаходиться колонада з 22-х колон іонічного ордера взятих з терм Каракалли. У церкві знаходяться античні, ранньохристиянські і середньовічні (у тому числі саркофаги) твори мистецтва. Фасад церкви також прикрашений мозаїкою Кавалліні, що зображує Богородицю серед 10 святих (XII–XIII ст.).

_DSC0754

_DSC0756

_DSC0757

Церква Санта-Марія-ін-Трастевере є титулярною церквою. Кардиналом-священиком з титулом церкви Санта-Марія-ін-Трастевере з 2 лютого 1983 року є польський кардинал Юзеф Глемп.

_DSC0759

Надворі вже смеркалось, коли ми залишили церкву. Над головами кружляли тисячі птахів, які гомінливо розбивались на хмари зграй та переплітались на фоні вечірнього неба.

_DSC0768

Трошки вулиць та ресторанчиків, які чітко описують атмосферу цього району.

_DSC0769

_DSC0771

Трастевере захоплює своїми вуличками, затишними ресторанчиками та своєю самобутністю.

_DSC0772

Місто потихоньку запалювало свої теплі вогні.

_DSC0776

Ми повернулись на основний берег Риму, бо час ще дозволяв прогулятись вечірнім містом, перш ніж ми знову опинимось біля Ватикану, купол якого вже видно, і спрямуємо до готелю.

_DSC0777

Площа Франції, напроти посольства Франції, яке знаходиться в Палаццо Фарнезе. Як бачите, перед посольством стоять люди, свічки та квіти – в пам’ять про загиблих людей в парижі під час терактів в листопаді 2015 року.

Палаццо Фарнезе (італ. Palazzo Farnese) — один з найвідоміших і найкрасивіших римських палаців (палаццо), вважається одним з найкращих зразків ренесансного стилю. Вже понад сто років в палаці розміщується посольство Франції. Створення палаццо Фарнезе пов’язано з іменами Антоніо да Сангалло Молодшого, Мікеланджело і Віньола. У 1514 кардинал Фарнезе, висвячений Олександром VI розпочав будівництво свого палацу. Ставши папою Павлом III, Фарнезе доручає будівництво Антоніо да Сангалло який і вів до 1546 будівництво. Він побудував величну триповерхову будівлю, через парадний вхід якої відкривався вид на прекрасний внутрішній дворик, а звідти — через аркаду лоджії — на Тібр. Була навіть ідея побудувати міст, який зв’язав би палаццо Фарнезе з розташованою на протилежному березі річки віллою Фарнезіна, що належала цій же ж родині. Мікеланджело, який очолив роботу в 1546 р., вніс ряд змін, зокрема доповнив головний фасад величезним виступаючим карнизом, що додає йому монументальність і завершеність. Фасад з боку віа Джуліа створений Віньолою.

_DSC0780

Кампо Деї Фйорі – (італ. Campo de ‘Fiori; букв. «Поле квітів») — прямокутна площа в центрі Риму, у районі Паріоне, східніше Тибру. Площа розташована на півдорозі між П’яцца Навона і Палаццо Фарнезе. В середні віки ця земля була володінням сімейства Орсіні і до XV століття залишалася незабудованою. Хоча Браманте і збудував у цьому кварталі величне Палаццо делла Канчеллерія, забудова площі до сих пір відрізняється безладністю: тут перемішані заїжджі двори і будинки ринкових торговців (на площі і в наші дні ведеться торгівля овочами та рибою). Про те, що на Кампо деї Фйорі довгий час влаштовувалися публічні страти, нагадує пам’ятник Джордано Бруно (1889 р.): філософа спалили саме на цій площі 17 лютого 1600 року.

_DSC0782

Проминувши Палаццо Канчеллерія, ми вийшли на проспект Вітторіо Емануеля II й рушили до мосту Віктора Емануїла II, по дорозі наткнувшись на  Saint Giovanni of Fiorentini.

_DSC0789

Другий день скитань по Риму підходив до кінця, і традиційно, не забувши помилуватись Ватиканом, ми не поспішаючи попрямували до готелю.

_DSC0792

Останній день в будь-якому місті завжди найтяжчий, бо хочеться знову побачити все, хоч одним оком, запам’ятати кожну дрібницю, щоб потім роками згадувати.

_DSC0793

В готелі нас чекала смачна вечеря та спогади про те, що вже побачили, а також планування наступного дня.


DAY 3

Залишати місто, яке покохав – завжди важко, тому наш ранок вже почався з важких думок про те, що це останній день в Римі. Тому ми якомога швидше зібрались, поснідали, й вирушили в прощальну прогулянку по місту.

Сьогодні у нас основне місце – Музеї Ватикану, куди ми потрапили зовсім без черг і більш ніж вдвічі дешевше, ніж пропонували в турі.

_DSC0797

Ватиканські музеї (лат. Musei Vaticani) — комплекс музеїв у Римі, де зберігаються художні колекції, зібрані протягом століть Римськими Папами. Експозицію щороку оглядають біля 4 млн відвідувачів. Ватиканські музеї засновані в XVI столітті папою Юлієм II.

_DSC0798

Музеї поділяються на кілька комплексів. Саме, музейні:

  • Григоріанський Етруський музей
  • Ватиканська бібліотека
  • Музей Піо-Крістіано
  • Ватиканська пінакотека
  • Собор Святого Петра
  • Музей К’ярамонті
  • Історичний музей
  • Колекція сучасного церковного мистецтва
  • Етнологічний міссіонерський музей

_DSC0799

В папському палаці знаходяться:

  • Апартаменти Борджіа
  • Сікстинська капела
  • Капела Нікколіна
  • Капела Паоліна
  • Станці Рафаеля
  • Галерея географічних карт
  • Галерея канделябрів
  • Галерея Арацці
  • Лоджія кардинала Біб’єна
  • Зал колісниць

_DSC0802

Палац Інокентія VII включає:

  • Музей Пія-Климента
  • Григоріанський Єгипетський музей
  • Зал К’яроскурі
  • Лоджії Рафаеля

Також окремо:

  • Вежа Борджіа
  • Палац Миколая V
  • Лоджії двору Сан Дамазо
  • Капела Урбана VIII
  • Зал Дам
  • Зал Богородиці
  • Папські апартаменти
  • Дім Святої Марти
  • Зал Собєскі
  • Зал Іммаколата

_DSC0810

Ми ледь не заплутались у всіх коридорах, переходах та сходинках. Добре, що хоч орієнтувались на вказівки, як пройти до Сикстинської капели, до якої, думали, ледь дійдемо, бо вона аж майже в самому кінці музейного маршруту знаходиться. І прямо з капели є вихід в середину Собора Святого Петра.

_DSC0816

Григоріанський Єгипетський музей (італ. Museo Gregoriano Egizio) — один з музеїв Ватикану. Музей заснований в 1839 році папою Григорієм XVI, однак перша колекція була зібрана за папи Пія VII. У музеї розміщене невелике зібрання предметів мистецтва єгипетських династій з III тисячоліття до н.е., знайдені в Римі та околицях (вілла Адріана в Тіволі), а також під час римської окупації Єгипту до III століття н. е. або придбані в XIX столітті з приватних колекцій. Серед них базальтові та дерев’яні саркофаги, статуї богів і фараонів, мумії, папіруси, скульптури римського періоду (II-III століття), похоронні урни. Музей поділений на 9 залів, там же знаходиться верхня тераса Бельведера — «ніша пінії» (Nicchione della Pigna). У двох останніх залах зберігаються знахідки з античної Месопотамії та Сирії.

_DSC0817

У залі I, виконаному в єгипетському стилі, знаходиться збірка статуй і стел з ієрогліфами: статуя Рамзеса II на троні, статуя без голови Уджагорресента жерця і лікаря на службі фараонів.

У залі II знаходяться давньоєгипетські дерев’яні саркофаги, прикрашені розписами, мумії, канопи, фігурки ушебті, а також предмети побуту (сандалі, шкатулки і т. д.).

У залі III — знаходяться реконструйована частина прикрас вілли Адріана в Тіволі — Серапеум.

Зал IV — містить копії статуй з різьбленням близьким до оригінальних зроблених у Стародавньому Єгипті, ними скульптори в часи римської імперії прикрашали храми і святині в Римі та околицях.

У VII залі розташована велика колекція елліністичної та римської скульптури (бронза і глина, IV ст. до н. е. — II ст. н. е.), також ісламська і християнська кераміка (XI-XIV ст.) з Єгипту.

_DSC0822

Табличка з клинописом, майже на всю стіну.

_DSC0827

Галерея скульптур різних епох.

_DSC0839

Очі розбігались – було мало часу, а хотілося побачити кожну скульптуру окремо.

_DSC0840

Інколи скульптури так любували око, що на мить затримувались біля них.

_DSC0841

Все було просто шедеврально виконано.

_DSC0842

Ось така галерея. І це ще сфотографовано вже з середини її.

_DSC0843

Музей Пія-Климента — один з музеїв Ватикану в палаці Бельведер. Музей заснований за дорученням папи Климента XIV (1769–1774 роки) та Пія VI (1775–1799 роки) з метою зберігання відомих грецьких і римських творів мистецтва.

При папі Юлії II квадратний внутрішній дворик називався (італ. Cortile delle Statue): у ньому серед апельсинових дерев розташовувалися античні статуї. Пізніше до будівель додалася галерея, і він прийняв восьмикутну форму (італ. Cortile Ottagono). Тут знаходяться чотири ніші:

  • Ніша Лаокоона
  • Ніша Канови
  • Ніша Аполона
  • Ніша Гермеса

_DSC0846

Також Кілька залів:

  • Зал тварин
  • Галерея статуй
  • Зал Ротонда
  • Зал грецького хреста
  • Галерея бюстів
  • Кабінет масок
  • Зал муз

_DSC0847

По всіх музеях, навіть коридорах, були розписи на стелях.

_DSC0858

Зал Ротонда (італ. Sala Rotonda) побудований Мікеланджело Сімонетті (італ. Michelangelo Simonetti) згідно з ідеалами класицизму XVIII ст. У центрі залу знаходиться величезна порфірова чаша (13 м у периметрі) з Золотого будинку імператора Нерона. У нішах встановлені статуї і бюсти богів та героїв, серед них статуя Антіноя, улюбленця імператора Адріана, портрет імператора Адріана у вигляді Діонісія, статуя Геркулеса з позолоченої бронзи (II століття, знайдена близько театру Помпея). Підлогу прикрашає римська мозаїка (III століття) з терм Отріколі (в Умбрії).

_DSC0864

Вид з вікна на внутрішнє подвір’я.

_DSC0006

Григоріанський Етруський музей ( італ. Museo Gregoriano Etrusco) – один з григоріанських музеїв Ватикану, розташований у палаці Інокентія VIII і будівлі часів папи Пія IV. Етруський музей був заснований за наказом папи римського Григорія XVI і відкритий в 1837 році. Основою для його створення стали знахідки, виявлені при археологічних розкопках (з 1828 року) античних поселень в південній Етрурії. Більша частина експонатів знайдена під час розкопок 1836-1837 років в некрополі при Сорбо (на південь від Черветері). Археологічні знахідки з IX-I століть до н. е. розміщені в 18 залах музею. Тут виставлені численні предмети побуту етрусків з кераміки, бронзи, золота і срібла. До експонатів музею також відносяться бронзова статуя Марса (IV століття до н. е.), Мармуровий портрет (Герма) Афіни (фрагмент з Парфенона, V століття до н. е.). Частину музею займають давньогрецькі посудини, знайдені в некрополях етрусків, а також предмети побуту римлян (Antiquarium Romanum) з бронзи, скла, теракоти та кераміки

_DSC0009

_DSC0011

_DSC0012

Музей Піо-Крістіано (італ. Museo Pio-Cristiano) – один з музеїв Ватикану. Присвячений збіркам ранньохристиянських творів мистецтва, знайдених у римських катакомбах. Музей був заснований за наказом папи Пія IX в 1854 році і спочатку розташовувався у палаці Латеран; Папа Іван XXIII переніс його у Ватикан. Виставка в нових залах музею була відкрита 15 червня 1970 року. У колекції музею знаходяться саркофаги, прикрашені рельєфами і малюнками з античними сюжетами які отримали нове значення: Орфей – Христос, Адоніс – пророк Іона. Саркофаги розташовані з хронологічному порядку, по типу і іконографії. Фігури і малюнки не втратили в період раннього християнства своєї естетичної цінності, проте головним стало їх символічне значення.

До найвідоміших творів колекції відноситься Добрий Пастир – ця скульптура раніше була частиною саркофага (IV століття), відреставрована в XVIII столітті.
Інші саркофаги: саркофаг Сабіна – 315 м, епізоди з Нового Завіту та апокрифічні розповіді з життя св. Петра; саркофаг двох братів – 350 р.; так званий догматичний саркофаг – 325-350 рр.

_DSC0014

_DSC0020

_DSC0022

_DSC0023

Галерея канделябрів (італ. Galleria dei Candelabri) — одна з трьох галерей Superiori у Ватикані, в Папському палаці. Була заснована у 1761 році.

Спершу приміщення галереї було побудоване як відкрита лоджія, а наприкінці 18 століття лоджію замурували. Довжина галереї становить 80 м, колонами вона поділена на 6 частин. Стеля була розписана в 1883–1887 роках. Свою назву Галерея канделябрів (підсвічників) отримала він мармурових канделябрів з Отриколі (II століття), які в ній зберігаються.

В галереї представлені пам’ятники класичного мистецтва — римські копії грецьких оригіналів елліністичного періоду III–I століття до н. е.: саркофаг із зображенням сцени вбивства дітей Ніоби, Артеміда Ефеська (II століття), Перський воїн (III століття до н. е.), статуї Аполлона, Аталанти, а також фрески (II століття) із зображенням сатирів і німф. Відома невелика статуя «Дитина і гусак» (копія бронзового оригіналу III століття до н. е.).

_DSC0027

Галерея Арацці (італ. Galleria degli Arazzi) – одна з галерей Superiori в папському палаці у Ватикані. Тут виставлені десять фламандських гобеленів, створених за малюнками учнів Рафаеля на Брюссельської мануфактурі Pietre van Aelst. Гобелени були вивішені в Сикстинській капелі у 1531 р., а у 1838 р. були перенесені в цю галерею.

_DSC0032

_DSC0043

Галерея географічних карт ( італ. Galleria delle Carte Geografiche) — одна з трьох вищих (superiori) галерей в Папському палаці Ватикану. Галерея виникла в 1578—1580 роках, для чого західне крило Бельведера було збільшене на один поверх під керівництвом архітектора Папського палацу (з 1577 року) Оттавіано Маськеріно (італ. Ottaviano Mascherino). Галерея є коридором довгжиною 120 м і шириною 6 м. Вона розписана 40 географічними картами із зображенням колишніх володінь Католицької церкви і найважливіших регіонів Італії в епоху папи Григорія XIII. На деяких картах показані види окремих міст, островів і володінь церкви. Тут також представлені карта Авіньона (Франція), у минулому резиденція пап, а також карти Сіцілії, Сардінії і Корсики, які у той час контролювалися Іспанією. Детальні карти були зроблені за замовленням папи Григорія XIII в майстерні картографа і математика Іґнаціо Данті (італ. Ignazio Danti) з Перуджі для прикраси стін палацу. Їх виготовлення зайняло 3 роки (1580—1583 рр.). На карти нанесені не лише географічні дані, але також історичні події, пам’ятники і особливості змальованих місць, моря прикрашені кораблями, морськими чудовиськами і міфологічними персонажами. Зал розділений на 17 частин, карти розташовані з півночі на південь; стеля прикрашена зображеннями з життя апостолів, Івана Хрестителя, Св. Бенедикта, Св. Бернара, Петра Даміані, пап Сильвестра I, Целестина V, а також 24 сценами із Старого Завіту, пейзажами, алегоріями і арабесками. Галерея розділяє географію Італії на дві сторони — одну омиває Тірренське і Лігурійськоє море, іншу — Адріатичне.
Подібне оформлення приміщень можна знайти у флорентійському Палаццо Веккьо, в Залі глобуса (італ. Sala del Mappamondo).

_DSC0045

Картина з королем Яном Собеським. Щось дуже Богдана Хмельницького нагадує.

_DSC0048

Станці Рафаеля в палацовому комплексі Ватикану (італ. Stanze di Raffaello) — приміщення (Stanze, станце — кімнати) в папському палаці Ватикану.

Вони існували вже за папи Миколи V (1447—1455 роки). Папа Юлій II обрав їх для своїх апартаментів, не бажаючи жити там, де все ще витала тінь ненависних Борджіа, тобто в апартаментах Олександра VI. За порадою Браманте Юлій II доручив зробити розпису станц зовсім молодому Рафаелю (художнику було тільки двадцять п’ять років). Станце Рафаеля — це чотири порівняно невеликих приміщення (приблизно 9 на 6 м), розписані в 1508—1517 роках Рафаелем разом з учнями, а також залів, розписи яких були виконані учнями за ескізами живописця після його смерті. Четверте приміщення — Зал Костянтина — було розписано учнями Рафаеля, тому менш відоме. Кожну з стін цілком займає фрескова композиція, таким чином у кожній з станц їх по чотири. Розписи вражають глибиною задуму, образною насиченістю, композиційною ясністю і впорядкованістю, загальною гармонією.

_DSC0061

Також зразком архітектури та декоративного мистецтва доби відродження в Римі 16 ст. тут являються Лоджії Рафаеля.

_DSC0075

Не були здивовані, що в Сикстинській капелі заборонено фотографувати, але я не міг стриматись, бо мріяв побачити її все життя.

Сикстинська капела (італ. Capella sistina) — папська каплиця у Ватиканському палаці, споруджена у XV ст. на замовлення папи Сікста ΙV. В її інтер’єрі знамениті фрески Мікеланджело («Створення світу», «Страшний суд»).

Колишня домашня церква у Ватикані. Побудована у 1473–1481 роках архітектором Джорджі де Дольчі, за замовленням папи римського Сікста IV, звідси і назва. Нині Капела — музей, пам’ятник Відродження. Прямокутне в плані приміщення з розписами стін, які розписували у 1481, -1483 роках Сандро Боттічеллі, Пінтуріккьо і інші майстри за замовленням Сікста IV. У 1508–1512 роках Мікеланджело розписував зведення з люнетами і розпалубками, за замовленням папи Юлія II. А у 1536–1541 роках Мікеланджело розписував вівтарну стіну — фреска «Страшний суд», за замовленням папи Павла III. З кінця XV століття, по розпорядженню Сікста IV, в Капелі проходять Конклави.

Сикстинська капела була споруджена на місці, де до неї існувала «Велика капела» (італ. Cappella Maggiore), у якій в епоху Середньовіччя збирався папський двір, що складався із близько двохсот членів — кардинали, представники різних релігійних орденів і знатних родин. Сікст IV побоювався військової загрози з боку флорентійської Синьйорії Медічі, з якою перебував у напружених відносинах, і від Махмуда II, чиї війська загрожували східним берегам Італії. Тому він вирішив зміцнити цю споруду. Проект створив архітектор Баччо Понтеллі, а роботи велися під керівництвом Джорджа де Дольчі. Капела була освячена 15 серпня 1483 року — на свято Вознесіння Богоматері.

_DSC0091

Після зближення папи і Лоренцо Медічі у 1484 році була запрошена група флорентійських художників до Рима, де разом з умбрійскими майстрами у 1481-83 рр. вони прикрасили стіни Сикстинської капели. Це були Боттічеллі, Перуджіно, Гірландайо та Козімо Росселлі, за участю своїх помічників: Пінтуріккьо, Сіньореллі, Бартоломео делла Гатта, Давида Гірландайо, П’єро ді Козімо, Бьяджо д’Антоніо. Ці фрески містили безліч портретних фігур (в збережених 12 фресках налічується не менше сотні). Спочатку фресок було 16, але збереглося 12. Стіни оперізують два цикли:

  1. Історія Христа
  2. Хрещення Христа (Перуджіно)
  3. Покликання перших апостолів (Гірландайо)
  4. Спокуса Христа і очищення прокаженого (Боттічеллі)
  5. Нагірна проповідь (Козімо Росселлі)
  6. Таємна вечеря (Козімо Росселлі)
  7. Вручення ключів апостолу Петру (Перуджіно)
  8. Історія Мойсея
  9. Побиття єврейських немовлят у Єгипті і покликання Мойсея (Боттічеллі)
  10. Обрізання сина Мойсея Елеазаром (Перуджіно)
  11. Перехід через Червоне море (Козімо Росселлі)
  12. Дарування заповідей і золотий тілець (Козімо Росселлі)
  13. Обурення проти законів Мойсея (Боттічеллі)
  14. Смерть і заповіт Мойсея (Лука Сіньореллі)

_DSC0092

За кілька годин походів по музеях Ватикану вже очі вилазили на лоба від побаченого, і, але справді, це – найбільший музей серед всіх, що ми бачили. І, мабуть, найцікавіший.

_DSC0103

Де ще можна таку красу таких масштабів побачити…

_DSC0104

Заглянув на хвилинку до музею нумізматики.

_DSC0123

Тривожний дах Собору.

_DSC0126

Моє сонечко щасливе))

_DSC0128

Музеї Ватикану нас захопили, і хоч ми були вже трохи стомлені, багату часу не гаяли на відпочинок, а забігли на площу Святого Петра, зорбили фотографію з прапором і хотіли зайти знову до Собору Святого Петра, та на жаль, черга була кілометрова, тому ми не стали втрачати час, адже ми там вже були, а по переду ще багато чого цікавого.

_DSC0132

Що можу відзначити про дорожній рух в Римі – якщо тебе не переїхав мопед, то ти – щасливчик. Адже вони там всюди, і в небаченій кількості, бо згідно законів Італії, щоб мати мопед, не треба ні прав, ні документів. Тому ми шарахались їх на кожному кроці. Італійці самі шуткують з цього, кажучи, що зелене світло на світлофорі для водіїв – це свобода руху, жовте – їхати можна, червоне – просто рекомендація.

_DSC0144

Ми закохались в ці вулички…

_DSC0147

Дуже затишно на комфортно.

_DSC0149

Як вже казав – кожен будинок тут – витвір мистецтва.

_DSC0155

Місцями повторюючи маршрути попередніх двох днів, ми знову вийшли на площу Навона. Цього разу вже біля фонтану Нептуна.

_DSC0164

На цій площі дійсно можна було знаходитись вічно.

_DSC0165

Фонтан Чотирьох рік знову.

_DSC0167

Також коханий Пантеон.

_DSC0173

Чудо-художник, котрий малював балончиками й за 8 хвилин створював справжні шедеври під ритмічну музику.

Фонтан Треві знову.

_DSC0195

Ось такі переходи тут всюди.

_DSC0197

Квіринал (лат. Collis Quirinalis, італ. Colle Quirinale) — найвищий із семи пагорбів Риму. Висота 57 м над рівнем моря. Знаходиться на північному сході від історичного центру міста. Сьогодні на ньому розташовується офіційна резиденція президента Італії — Квіринальський палац (Palazzo del Quirinale), що раніше була літньою резиденцією пап.

За легендою сабіни, які заселяли цю місцевість мали на цьому пагорбі алтар своєму божеству Квіріну. Звідти і пішла назва.

Тут же знаходиться й Квірина́льський пала́ц (італ. Palazzo del Quirinale) — офіційна резиденція Президентів Італії.

Палац збудовано в 1573 році як літню резиденцію папи Григорія XIII (архітектор палацу — Доменіко Фонтана, кампаніли — Карло Мадерно).

Тривалий час у стінах палацу відбувалися конклави.

У 1-й половині XX століття палац облюбував король Віктор Еммануїл III.

В інтер’єрі будівлі — фрески Гвідо Рені та Мелоццо да Форлі.

_DSC0198

Фонтан Діоскурів (справа на фото, що внизу) (італ. Fontana dei Dioscuri) — фонтан на Квіринальській площі в стародавній частині Рима, розташований перед Квіринальським палацом, офіційною резиденцією президента Італії.

Початкова композиція фонтану з виглядом на Порта Піа була побудована у 1585 році за замовленням папи Сікста V. Тоді статуї Діоскурів, Кастора і Поллукса, були перенесені з терм Костянтина і додані в архітектурний ансамбль фонтану. В кінці 1780-х рр. за наказом папи Пія VI площа була перебудована, а Фонтан Діоскурів перенесений на сучасне місце. Тоді ж фонтан був доповнений обеліском, перенесеним з ​​ Марсового поля. У 1818 році папа Пій VII замовив добудову гранітного басейну фонтану, створену архітектором Раффаеле Штерном. Саме ця форма фонтану і збереглася до наших днів.

_DSC0199

Згадуємо й запам’ятовуємо найвизначніші місці, побачені нами в Римі… Вітторіано.

_DSC0207

Величний Колізей.

_DSC0216

Через теракти в Парижі, в місті буле досить багато охоронців порядку та армії.

_DSC0220

Арка Костянтина.

_DSC0227

Красунчик…

_DSC0229

Римський Форум (лат. Forum Romanum) — площа в центрі Стародавнього Рима разом з прилеглими будівлями. Спочатку на ній розташовувався ринок, пізніше вона включила в себе коміції (замість народних зібрань), курію (замість засідань Сената) та придбала також політичні функції.

Форум служив центром суспільного життя, та з повсякденного спілкування людей еволюціонувало тематичне спілкування, що носить всі ознаки того, що ми сьогодні називаємо форумом.

_DSC0234

Форум, розташований у долині між трьома пагорбами – Палатин, Капітолій і Есквілін, в давні часи був пустинною болотистою місцевістю, яка була осушена за часів правління царя Тарквінія Стародавнього завдяки масштабним роботам з будівництва стічних канав і прокладці кам’яної Великої клоаки, поєднаної з дренажною системою. Після осушення області почалося будівництво Форуму, одна частина якого призначалася для крамниць, інша – для публічних церемоній, релігійних свят, проведення виборів у канцелярію і магістрати, для ораторських трибун і винесення вироків засудженим.

_DSC0235

Після Пунічних воєн у зв’язку з переплануванням міста Форум набув нового вигляду. У II столітті до н. е. тут спорудили базиліки Порція, Семпронія та Емілія; побудували заново храм Кастора і Полукса, храм Конкордії і проклали нові дороги, щоб забезпечити зв’язок між Форумом та іншими районами міста. В епоху правління Августа Форум Романум в результаті поступової забудови досяг таких величезних розмірів, що перетворився на центр ділового, релігійного та суспільного життя міста. Потім настав довгий період спаду активності Форуму, і новий його розквіт настає в епоху правління Максенція і Костянтина, які дали вказівку побудувати базиліку Ромула і базиліку Костянтина.

_DSC0242

Коло́на Трая́на — тріумфальна колона на форумі Траяна в Римі, 113 року встановлена Аполлодором Дамаським на честь перемог імператора Траяна над даками.

_DSC0245

Знову фонтан Треві, але уже з нічним підсвітленням.

_DSC0250

Колони Адріана.

_DSC0255

Пантеон…

_DSC0258

Стомлені та щасливі, ми присіли на сходинках, біля фонтану, напроти Пантену, відкупорили пляшечку пива, і насолоджуючись Італійським повітрям та прекрасним краєвидом, трохи відпочили. Нам залишився нвеликий перехід до Ватикану, і вже дорога до готелю, отже, поспішати вже не треба було – ми хотіли побачити вечірній Рим. і ми бачимо його.

_DSC0260

Площа Навона і фонтан Чотирьох Рік. Як бачите, людей навіть ввечері тут вдосталь.

_DSC0261

Касаційний суд.

_DSC0267

Міст Емануїла та купол Собору Святого Петра.

_DSC0276

Замок Святого Ангела та міст Ангела.

_DSC0279

Аллея, по якій ми, мабуть, частіше всього проходили.

_DSC0284

Ну ось майже і все. За ці три дні ми встигли навіки закохатись в Рим, зробити тисячі фотографій, накопити масу емоцій та вражень, і тепер будемо тримати шлях додому, правда, відвідавши ще два чудових міста – Флоренцію та Венецію, але про це – в наступних статтях.

_DSC0293

Саме про Рим можна черпнути більше інформації з джерела вікіпедії. Нагадаю, що про початок весільної подорожі – про Будапешт, почитати можна тут. До зустрічі!

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s