Iceland: A Place Of Dreams. Days 1-2

Півроку приготувань. 8 днів, 4 людини, 1 машина. Більше 2500-та км навколо всього острова. Близько 50-ти основних місць. Ночівля в наметах під полярним колом, де сонце не сідає. Вулкани, водоспади, гейзери, острови, каньйони, океан, кити, скелі, печери, чорні пляжі, лавові поля, льодовики, термальні джерела… Подорож – заради однієї мрії – в одне з найепічніших місць на планеті – Ісландію…


Prologue.

Усе почалося як у нас завжди буває – за вікном був початок грудня 2015-го, 4дб сиділи разом, нікого не чіпали, розмовляли, як часто буває, про подорожі, і тут Альонка ні з того, ні з сього, каже: “А в мене, друзі, є мрія всього життя. Але вона, на жаль, нереальна…”. “Що ж це за мрія така”, – запитали ми. “Ісландія…”

Хм. Окей, гугл. Як дістатись до Ісландії. Ох ти ж… Окей, як дістатись до Ісландії дешево. Ні, ще дешевше. А якщо ще дешевше…

І тут почалось. День у день, шматочок за шматочком, ми збирали до купи інформацію, зустрічались і обговорювали все знову і знову. Скоро у нас з’явився орієнтовний маршрут, потім саморобна мапа острову, яку вирізали та клеїли до ранку. А далі найцікавіше – перевірка доріг на прохідність, розрахунок приблизного часу, накидання люфту, відмічання на мапі місць та маршрутів, АЗС, магазинів, кемпінгів… Адже так, ми настільки хворі, що ночівлі запланували “онлі” в наметах.

iuj_uy5kjmy

На фото десь п’ята година ранку. Стомлені, але задоволені виконаною роботою!

Звісно, це ще не все. Після закінчення маршруту (десь наприкінці травня), коли ми взяли квитки з Гданська до Рейк’явіка, почався збір документів на норвезьку візу, пошук зимових спальників, тощо. Дозволиити взяти собі багато речей ми не могли, у нас був певний ліміт – вантаж на 32 кг. Один. На чотирьох. А це і намети, і спальники, і каремати, і лижний одяг, і певний “еквіпмент” для виживання в нелюдських умовах.

Чому через Гданськ? Здавалося би – навіщо ускладнювати собі шлях, але, наша мета – якомога бюджетніше дістатися до Ісландії. Та й у Польщі ніхто із нас не був раніше, тому ми були не проти і там погуляти. Подорож до Гданська описана в іншому пості, повторюватись не буду. Тільки скажу, що з численних варіантів шляху цей був найдешевшим та найоптимальнішим. Ну і найцікавішим. Проте, зараз можна дістатись швидше й дешевше – так склалось, шо у нас виліт з Гданська був 1го серпня, а з 2го серпня WizzAir запустив перші прямі рейси Київ – Гданськ – Київ, куди квиток можна купити від 400 грн. Ось так. В нашому випадку було краще на авто, яке  ми залишили в аеропорту.

З тривогою та танцями з бубном ми отримали нарешті візи і – вирушили!

Day 1.

Понеділок, 01.08.2016, 19:00, Гданськ, довгоочікуваний виліт. Попереду майже чотиригодинний переліт через Атлантичний океан – і ми будемо на місці. Все ще не віриться, що те, чого так чекали більше за півроку, вже ось-ось здійсниться, і ми сядемо в Ісландії.

1-blog_profile

Майже відразу після приземлення, з очима по п’ять копійок, 4дб сіли в абсолютно порожній шаттл-бас (тому що пропустили попередні, на яких роз’їхались всі інші пасажири) і спокійно доїхали до офісу рент-карів, де нас вмовили-таки придбати додаткове страхування авто. Проте, менеджер кілька разів повторив нам, що страховка не включає ремонт машини після затоплення. Дуже на цьому акцентував увагу, від чого ми навіть трохи занервували.

Багажне відділення Форда “Фієста” ідеально підійшло під наш габаритний вантаж зі спальниками, наметами, карематами та іншим скарбом. Розмістившись всередині салону, налаштуаали навігатор і вирушили у напрямку місця першої ночівлі – за 100км від аеропорту, на території Національного парку Тінгветлір (Þingvellir National Park).

dsc_0358-blog_profile

Ось так нас зустріла казкова країна. Фото зроблене по дорозі з аеропорту.

Вночі, на жаль, нормальні магазини не працювали. Ми знайшли міні-маркет на АЗС та купили тільки газовий балон і кока-колу (афігелі з цін), заправились (знову афігелі, хоч морально до цього готувалися), зняли з горем навпіл трохи готівки і помчались в сторону парку. Проте, від’їхавши лиш кілометрів 30 від міста, побачили місце для відпочинку, де вже стояв чийсь намет. Тут ми й вирішили кинути кості.

Ви не уявляєте наш стан тоді. Ми не могли збагнути що ми ВЖЕ в Ісландії. А яка була тиша! Ми говорили пошепки, але всеодно здавалось, ніби кричимо. Такої тиші ніхто з 4дб раніше ніколи не чув, але й більше під час подорожі такого не чули також. Спати не хотілось, але треба було, бо на наступний день було заплановано важкий маршрут. Ми стояли і майже нічого не говорили. Було так класно, що не передати словами. Саме тоді хтось із нас сказав, що вже не хоче залишати це місце: хочеться повернутися сюди знову. Навіть заради такої ночі, такого неба, такої тиші…

2-blog_profile

Так виглядав наш табір у першу ніч. На фоні – озеро Тінгватлаватн (Þingvallavatn) – найбільше природне озеро на острові.

Прокинулись ми досить рано. Знаєте, в наш час нам, українцям, хочеться завжди кудись поїхати настільки далеко, щоби не чути москальську мову. Але… Лежимо ми в наметах, починаємо розліплювати очі, аж чуємо над головами: “Ой, смааатрііітє, ааані в паалаааткаах живууут!” Та ну йо… Аллах Акбар. Висовуємось, переглядаємось – а їх тут цілий фургон приїхав, з табличкою на лобовому – “Врємя пріключєній”. Переглянулись, сплюнули (були би віруючими, тричі перехрестились би). Рука потягнулася за газовим балоном: було цікаво – якщо гарно кинути, то вибухне? “Краще б навала китайців”, – подумали. Аж глядь – приїхав іще один фургон, так, з китайцями, які таки витіснили Свідєтєлєй Врємєні Пріключєній.

dsc_0405-blog_profile

Розібравшись, що робити із газовою горілкою, аби нас не розірвало до чортів, попили смачної кави й рушили. На цей день план був такий:

Park Thingvellir – Geysers Geysir & Strokkur – Waterfall Gullfoss – Volcano Kerid – Volcano Hekla (optional) – National park Landmannalaugar – Islands Westman – Waterfall Seljalandsfoss – Waterfall Gljúfrafoss.

dsc_0404-blog_profile

Тінґветлір — рівнина та національний парк на південному заході Ісландії поблизу півострова Рейк’янес та вулканічного терену Генґітль.

dsc_0407-blog_profile

Долина є одним з найважливіших місць в історії Ісландії. У 930 році тут було засновано Алтинг (Alþingi), одну з найстарших парламентських установ на світі.

Алтинг збирався щорічно, де речник виголошував закон до всіх людей, які відвідували збори, а також вирішував суперечки. Злочинці теж каралися на цих зборах; навіть сьогодні відвідувачі можуть побачити “став утоплення” (Drekkingarhylur) у річці, де топили жінок-злочинців.

dsc_0421-blog_profile

У 999 або 1000 році речник закону Торґеїр Льйосветнінґаґоді (Þorgeir Ljósvetningagoði) зробив християнство офіційною релігією Ісландії. Після повернення з Алтингу, за легендою, Торґеїр викинув свої статуетки старих давньоскандинавських “богів” у водоспад, який тепер зветься Ґодафосс (Goðafoss) (“Водоспад богів”).

На цьому історичному місці, 17 червня 1944 року, було проголошено незалежність Республіки Ісландія. У парку також є літня резиденція прем’єр міністра Ісландії.

dsc_0420-blog_profile

Разом із водоспадом Ґутльфосс та гейзерами долини Гойкадалюр, Тінґветлір є частиною найвідоміших місць Ісландії — Золотого Кільця.

dsc_0427-blog_profile

Сцеціально для цієї подорожі 4дб придбали селфі-палку.

easyselfiefront20160802_13_32_36.jpg

Це місце епічне ще й тому, що через нього проходить розлом земної кори між Північно-Американською та Євразійською плитами. На фото нижче – ми на дорозі, що проходить саме між цими плитами. Отже з однієї сторони у нас Америка, а з іншої – Євразія. Ось така крутотєнь; вражає.

dsc_0428-blog_profile

Тінґветлір став національним парком у 1928 році через своє історичне значення, а також через особливе тектонічне і вулканічне оточуюче середовище.

dsc_0445-blog_profile

Континентальний дрейф можна чітко побачити у тріщинах геологічного дефекту, які перетинають регіон. Найбільша з них – Алманнаґ’яу — є справжнім каньйоном. Проте це спричиняє часту фіксацію землетрусів на цій території.

dsc_0448-blog_profile

Прогулюючись цією красою, ми знову зустріли вже знайомих москаликів, коли почули за спиною “Альооо, гараааж, саабіраааємсяя”. Госпадє, “собєрітєсь” ви вже звідси назавжди…

dsc_0451-blog_profile

Перший водоспад, який ми побачили. Посміхаючись, ми порівнювали його з будь-яким іншим водоспадом, який ми бачили в Україні. Але ми ще не уявляли, що буде попереду… В цей же день.

dsc_0457-blog_profile

Водоспад Ехсараурфосс (Öxarárfoss).

dsc_0469-blog_profile

Пейзажі навколо заманювали нас далі.

dsc_0474-blog_profile

Ми впивались поглядом у ці рівнини та гори. З’явилось бажання взяти рюкзаки, намети і просто йти вперед.

dsc_0485-blog_profile

Після огляду парку та розлому, 4дб вирушили до наступного місця – гейзерів. По дорозі пощастило побачити маленькі смерчі.

dsc_0507-blog_profile

Наша ціль – гейзери Строккур (Strokkur) та Гейзір (Geysir). За секунду до дії гейзера відбувається підземний вибух, а потім – викид води в повітря на кілька десятків метрів.

dsc_0509-blog_profile

Гейзір, або Великий Гейзер, в долині Хьойкадалюр – найперший гейзер “Золотого кільця Ісландії”. Знаходиться в 50 км від вулкану Гекла, в 40 метрах від гейзера Строккур. Назва гейзера пішла від ісландського gjósa, що означає “прориватись”; саме це слово дало назву всім іншим гейзерам світу.

easyselfiefront20160802_17_37_53.jpg

4дб в шоці.

Під час виверження Гейзір може викидувати гарячу воду на висоту до 60 метрів, проте, ці виверження нечасті – можуть відбуватись навіть раз на кілька років.

dsc_0516-blog_profile

А ось і наш улюбленець – Строккур. Його виверження відбуваються кожні 4-6 хвилин. Скажу відверто: коли сталось перше виверження, ми ледь не наклали.

dsc_0528-blog_profile

Строккур випускає воду до 30 метрів у висоту, інколи навіть до трьох разів підряд.

dsc_0529-blog_profile

Півдня позаду. Ми в курсі, що тут майже не темнішає і часу ще багато, але головне було – дотримуватись графіка.

20160802_124411_hdr

Поки ми їдемо, розкажу вам дещо цікаве та смішне. АЗС майже по всій країні облаштовані за принципом самообслуговування: під’їжджаєш, вставляєш пістолет, вибираєш на електронному табло, на яку сумму чи літраж хочешь заправитися, підносиш картку, тобі блокують гроші, і ти їдеш далі. Звісно зручно, але інколи ми втрачали орієнтир за залишками грошей із цими блокуваннями. Другий момент: на одній такій автозаправці Альона та Валера зайшли в магазин купити щось поїсти. Виходять і сміються до сліз (а може просто істерично плачуть). Кажуть: “лазили всіма прилавками, шукаючи щось подешевше, і взяли: 1 огірок, маленьку упаковку кефіра, пару сосисок та півхлібця”. На чотирьох. 560 грн. І тут ми придивились: в принципі мох, який росте навколо, виглядає досить таки їстівним…

dsc_0530-blog_profile

На цьому місці у нас зовсім мову відібрало. Знайомтесь – водоспад Гютльфосс (Gullfoss), в перекладі – “Золотий водоспад”.

dsc_0576-blog_profile

Водоспад знаходиться на річці Хвітау, в долині Хаукадалур, на півдні Ісландії.

easyselfiefront20160802_18_25_33.jpg

Гютльфосс вважається одним із найкрасивіших місць Ісландії (і не дивно!), а також є найвідвідуванішим туристами (Альоо, гараааж!) місцем.

dsc_0583-blog_profile

Глубина водоспаду від плеса річки до місця падіння води в долині становить близько 70 метрів.

dsc_0595-blog_profile

Сам Гютльфосс складається з двух ступенів – 21 метр та 11 метрів у висоту, – повернутих один до одного під кутом в 90 градусів.

dsc_0609-blog_profile

Шматок льодовика по дорозі до наступної точки – вулкану Керід.

dsc_0611-blog_profile

У Валери не вийшло наревіти на вулкан Гекла (адже потрібно було трекати більше 7 годин, а стільки часу в нас не було, на жаль), тому ми привезли його на Керід. Замовник залишився відносно задоволеним.

dsc_0632-blog_profile

З коханою на фоні озера в середині кратера.

dsc_0687-blog_profile

Вулкан Керід вважається одним із наймолодших на острові – йому всього-навсього близько 3-х тисяч років.

dsc03889-blog_profile

Майже по всій рівнинній частині Ісландії – поля із ось такими колобками. Вони траплялись різного кольору (в основному, зісно, білого): білого, блакитного, рожевого й навіть помаранчевого.

dsc_0750-blog_profile

Було багато обговорень, теорій та наших розрахунків стосовно цієї гори, та все ж прийшли висновку: виходячи з положення на мапі та орієнтирів, це – легендарний вулкан Гекла.

dsc_0757-blog_profile

Із самого початку, дивлячись на наш маршрут, було зрозуміло, що перший день – нереально напружений. Тому Вестмандські острови (Westman Islands) були виключені з нього. Проте, проїжджаючи за кілька кілометрів від них, я все ж таки зміг наревіти, і ми звернули до Атлантичного океану. Друзі, те, що ми побачили – просто нереально! На жаль, фотографії ніяк не передають ту красу…

20160802_204246_hdr-blog_profile

Якщо ви пам’ятаєте популярне фото маленького острова з крутими берегами, на якому стоїть маленький біленький будиночок, то це він – зліва від мене на фото.

dsc_0780-blog_profile

І це він.

dsc03938-blog_profile

Вестманнаейяр (Vestmannaeyjar) – архіпелаг на південь від Ісландії. Складається з одного великого (Хеймаей) і єдиного заселеного острову, а також кількох десятків скель та стрімчаків. Велике виверження вулкану Етльфетль в 1973 році змусило евакуювати все населення Хеймаея.

dsc_0798-blog_profile

На фото зверху – людина, яка мріяла побачити океан, бо до цього ніколи не бачила. Тепер вона гуляє чорним пляжем (привіз із собою півкіло чорного піску, навіть не сумнівайтесь), плескає руками в океані й дивиться на острови.

Вестмандські острови не хотілось залишати, але день добігав кінця, а в нас ще один водоспад – останнє місце на сьогодні.

20160802_213915_hdr

Десь за 10-12 км від узбережжя знаходиться також один із найвідоміших водоспадів країни – Сельйаландсфосс (Seljalandsfoss).

20160802_212900_hdr-blog_profile

Не знаю, на яких акумуляторах ми жили, але енергії у нас було хоч відбавляй. При цьому – вірите ви чи ні – але зараз на фото вже за десяту годину вечора. За цей день ми побачили стільки епіків, що здавалося – важко було чомусь ще дивуватись. Але – ні…

easyselfiefront20160803_00_27_46.jpg

Сельйаландсфосс знаходиться біля кільцевої дороги №1, на річці Сельйаландсау і підіймається на 60 метрів.

dsc03945-blog_profile

Особливо красиво тут саме ввечері, коли кольори від променів західного сонця феєрично відіграють на потоках води.

20160802_213718_HDR [Blog_profile].jpg

Перший повний день – а вражень стільки, що не розказати. Ще вчора ми гуляли спекотним Гданськом, а сьогодні – стоїмо під водоспадом і дивимося на океан.

20160802_214703_hdr-blog_profile

Сонце тут сідає лиш трішки – ледь-ледь опуститься за горизонт, пройде попід ним в сторону (за годину-дві) – і знову підіймається.

dsc_0915-blog_profile

Після Сельйаландсфосса ми проїхали ще близько 20-30 кілометрів, і, не в змозі стати на ночівлю обабіч дороги, заїхали до кемпінгу, який розташований прямо під наступним водоспадом – Скоугафоссом, але про це – в наступній статті.

Отже, за 2-й день 4дб проїхали десь 300 кілометрів, і, залишаючи південне узбережжя, взяли курс на східне узбережжя Ісландії.


День 3й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 3

День 4й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 4

День 5й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 5

День 6й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 6

День 7й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 7

День 8й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 8

Кращі селфі 4дб в Ісландії: Best 4db selfies in Iceland


P.S.: Коротке відео про подорож:

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s