Iceland: A Place Of Dreams. Day 6

Півроку приготувань. 8 днів, 4 людини, 1 машина. Більше 2500-та км навколо всього острова. Близько 50-ти основних місць. Ночівля в наметах під полярним колом, де сонце не сідає. Вулкани, водоспади, гейзери, острови, каньйони, океан, кити, скелі, печери, чорні пляжі, лавові поля, льодовики, термальні джерела… Подорож – заради однієї мрії – в одне з найепічніших місць на планеті – Ісландію…


Day 6.

Кемпінг в Бльондюоусі знаходився в самому центрі селища. Припаркувалися 4дб одразу біля урвища, де всю ніч шумів водоспад. Цього разу ночувати було набагато тепліше: адже в одному наметі нас було аж четверо. Першим чином, коли всі почали прокидатися, Альонка озвучила: “Ну що, не поспішаємо, платимо за місце, робимо каву й вирушаємо? Чи швидко підіймаємося, збираємося і вирушаємо одразу?..”

За 10 хвилин речі були зібрані та поспіхом закинуті в машину. Ще напівсонні, ми виїхали з кемпінгу. Проте далеко не поїхали: зупинилися за якоюсь будівлею десь в 300-та метрах, де й організували ранковий фуршет. Тільки потім ми зрозуміли, що сховалися за будівлею ісландської поліції..

20160806_084007_hdr-blog_profile

На сьогодні наш маршрут був таким:

Rock Hvítserkur (Elephant Mountain) – Mountain Kirkjufell (Church Mountain) – Waterfalls Hraunfossar – Waterfalls Barnafoss – Thermal hot spring Deildartunguhver – Reykjavík.

Насичені дні залишилися позаду, і тепер, розраховуючи відстані, ми могли дозволити собі відвідати те, що було позначено як “необов’язкове”.

Трохи заплутавшись із мапою, ми заїхали до ферми, на якій паслися коні. Нарешті у нас з’явилася змога розгледіти їх зблизька та почухати.

Коні в Ісландії – то взагалі окрема історія. Їх тут дуже багато, і ми часто задавалося питанням – навіщо їм стільки коней. Навіть запитували про це у місцевих, але вони зводили плечима і дивилися на нас, немов на дурнів. Мовляв “є – ну та й спасибі”.

Ісландські коні — порода коней, що понад 1000 років не змішується з іншими породами коней через острівну ізоляцію Ісландії. Завезені вікінгами. Середній зріст у них 130-145 сантиметрів, тому їх відносять до поні. Вага коней цієї породи не перевищує 400-та кілограмів, вони відрізняються потужним крупом, короткими і сильними ногами з міцними копитами, невисокою шиєю, важкою головою і маленькими вухами. Хвіст і грива дуже густі, довгі; волосяний покрив всього тіла також порівняно довгий. Кількість голів на острові досягає 100 000.

dsc_0672-blog_profile

Згідно із законом, прийнятим у 983-му р., до Ісландії заборонене ввезення будь-яких інших коней. Будь-який імпорт коней або поні в Ісландію заборонений для попередження епідемій серед тварин, а також псування породи. Окрім того, будь-який ісландський кінь, який покинув країну для виставки або змагань, не може повернутися. Ця заборона поширюється на одяг для верхової їзди, амуніцію, спорядження. Виняток становлять тільки речі, які пройшли повну дезінфекцію.

dsc04789-blog_profile

hWOaBFqfkdI.jpg

Порода була завезена в Ісландію вікінгами в IX-X століттях. Для економії місця на драккарах вікінги вибирали тільки низькорослих коней – звідси і характерна ознака породи. У скандинавській міфології коней шанували, а ісландська порода за легендою походить від восьминогого коня Слейпнірі, помічника верховного бога Одіна.

У кінці XVIII століття значна частина ісландських коней загинула в результаті виверження вулкана.

dsc_0712-blog_profile

Подолавши нову ділянку шляху, 4дб заїхали до невеликого напівострова Ватнснес (Vatnsnes) – звідси було найближче до Гренландії.

dsc_0724-blog_profile

Хвітсеркюр, або Скеля-Слон (Rock Hvítserkur or Elephant Mountain) – базальтова скеля на східному березі півострова Ватнснес на північному заході Ісландії. Скеля сягає 15-ти м у висоту. Біля основи скелі розташовано два отвори. Вони надають скелі схожість зі слоном, який п’є воду Хуна-фьорда. Основа була укріплена бетоном для запобігання негативного впливу морської води на природнє утворення.

dsc_0731-blog_profile

У 1990-му році скеля Хвітсеркюр була зображена на поштовій марці номіналом в 25 ісландських крон.

dsc04806-blog_profile

На скелі гніздяться кілька різновидів птахів. Поруч зі скелею – гніздяться 4дб.

easyselfiefront20160806_15_35_34-blog_profile

Об’їхавши напівострів, ми нарешті приїхали до мальовничого місця, звідки можна було поспостерігати за тюленями. Саме тут знаходиться одна із найбільших в Ісландії колонія тюленів та нерпи.

dsc_0748-blog_profile

Сонце зігрівало нас, пейзажі надихали на філософські думки.

dsc_0752-blog_profile

Було дуже тихо та спокійно. Навколо не було жодної людини, окрім нас.

dsc04833-blog_profile

Так вийшло, що чим далі ми їхали проти годинникової стрілки навколо острова, тим менше і менше людей зустрічали – як місцевих, так і туристів. Звісно, ми зробили правильно, що почали з найскладніших та найнасиченіших ділянок маршруту, аби під кінець, трохи стомившись, просто насолоджуватися та особливо не поспішати.

dsc04835-blog_profile

Більша частина подорожі була вже позаду, і на душі ставало сумно від того, що вже зовсім скоро треба повертатися додому. Ніяк не хотілося назад. Валєра навіть сказав, що повернеться сюди, років через 5 точно. І назавжди.

dsc_0771-blog_profile

А ось і тюлені, вигріваються на сонечку.

dsc_0766-blog_profile

До берега тюлені не підпливають, але скрізь розвішані попередження, що наближатися до цих тварин – небезпечно.

dsc_0772-blog_profile

Як же тут усе цивілізовано та пристосовано для людей – окремо зроблена кабінка з біноклями, звідки можна комфортно та зблизька роздивитися лінивих створінь.

dsc_0773-blog_profile

Від їхнього вигляду та тепла нам самим захотілося розлягтися на траві та поспати.

dsc04850-blog_profile

Сонне царство.

dsc04861-blog_profile

Вже на іншому боці затоки видно берег Дюра-фьорду (Dýrafjörður).

dsc_0779-blog_profile

На ті фьорди ми вже не поїхали – наступного разу обов’язково!

dsc_0780-blog_profile

Ісландська мівіна. Упродовж всієї подорожі у 4дб було стандартне меню – невибагливе до умов та відносно дешеве. Це: порізаний хліб (до речі, ісландський хліб особливо смачний, ми ніде більше не куштували такий), ковбаса, інколи сир та огірок. Ну і – ром, щоби краще спалося. З того часу ми називаємо це “ісландським набором”. Але цого разу до звичайного набору ми додали макарони по типу мівіни.

dsc_0790-blog_profile

І з задоволенням поїли, насолоджуючись свіжим вітерцем, теплом та пейзажами.

dsc_0794-blog_profile

Наш “підгулявший” Форд. Бідолага…

20160806_160726_hdr-blog_profile

Перша половина дня пройшла спокійно, і це задало ритм решті поїдки. Сьогодні особливо не хотілося нікуди поспішати.

dsc04870-blog_profile

Проїжджаючи понад затокою, 4дб звернули увагу на пляму у воді. Навіть зупинили машину, в надії, що це все ж таки кит, і ми нарешті його побачимо! (Коментар від редактора: просто Дмитро істерично верещав “це кит!” “там кит” і “зупиніть машину!”) Але дива не трапилося…

dsc04888-blog_profile

Маяки та церкви, розкидані островом, – візитна картка Ісландії.

dsc04889-blog_profile

Окрема історія у нас вийшла із алкоголем. Ще в Дьюті-Фрі в Гданську ми взяли 2л рому, та ось на 6-й день у нас нічого не залишилося. Із супермаркетами тут, як я вже писав, тяжко – іноді їх розділяють сотні кілометрів, а алкоголь продається взагалі в окремих магазинах. Отже, заїзджаємо ми до єдиного міста на півострові Ватнснес – Хваммстангі, дивом знаходимо магазин. Обійшли весь тричі: нічого, окрім пива. Запитуємо на касі: “Хелоу, ві нід сам алкохоль, кен ві бай іт самвер?” – “Єс! – щасливо відповідає продавець, – он мандей!” Запала тривожна мовчанка. Що значить “он мандей”??? 4дб нависли над касиром, який зйожився в куточок і тремтячим голосом розповів нам, що, згідно закона, продаж алкоголю в Ісландії здійснюється тільки з понеділка по п’ятницю, з 11-ї години ранку до 5-ї години вечора. На вихідних алкоголь взагалі ніде не продається. Окрім барів. Ось тут світ і потемнів в наших очах. “Онлі бір…” – мовив продавець, показуючи на полиці з пивом. О, тааак, тільки пиво і хочеться пити холодними ночами, поки ставимо намети. Але іншого вибору не було, тому ми набрали трохи пива, і вже згодом, у машині, прочитали, що в ньому тільки 2% алкоголю…

20160804_114737_hdr-blog_profile

Отже, якщо воно продається тоді, коли ніякий інший алкоголь не продається, то його можна вільно вживати навіть за кермом? “Залізна логіка!” – погодилися всі 4дб, і Карина відкрила баночку пива, кермуючи автомобіль.

20160805_155102_hdr-blog_profile

За кілька кілометрів, проїзжаючи повз перешийок, який веде на півострів фьордів, по дорозі нам трапилася дуже оригінальна безлюдна АЗС – всередині на продаж виставлено безліч різноманітних речей ручної роботи – від іграшок до одягу. Навколо заправки – хвилясті поля, які в далині закінчуються горами. Сонце приємно продовжувало зігрівати, і ми вирішили влаштувати сієсту з люльками та ісландським пивом.

dsc_0802-d0bad0bed0bfd0b8d18f-blog_profile

Ми почувалися просто казково. 4дб по-справжньому кайфували, намагаючись запам’ятати цей момент навіки.

dsc_0804-blog_profile

Близько години ми провели там, але треба було рушати далі.

Як і коней, в Ісландії також повно овець. Ісландці вважають іх своїм надбанням, адже практично весь національний одяг, який вони носять щодня, зроблений з вовни. Це і шапки, і рукавиці, і шарфи, і звісно – Lopapeysa – відомі теплі светри. Коштують вони від 100-та євро. Складається враження, що довгими полярними ночами ісландці тільки те й роблять, що в’яжуть вовняні речі та рибалять. У звичайних супермаркетах дуже часто зустрічаються стенди із пряжею та риболовецькими снастями. І не дивно: наприклад, традиція в’язання бере початок ще з 10-того століття. Кількість овець в Ісландії досягає 500 000 голів.

dsc_0805-blog_profile

Де ми їх тільки не зустрічали. Вони всюди! Причому невеликими групами – по 2-3 вівці. А все тому, що більшість овець мають досить складний характер, тому вони не люблять бути в стаді. Між особинами трапляються постійні суперництва. Особливу небезпеку можуть становити барани, які відчувають потребу в постійному лідерстві. Через цю особливість поведінки між особинами чоловічого роду постійно трапляються конфлікти і сутички, за яких тварини можуть сильно постраждати. Ватажок може сприйняти і собаку, і людину в якості загрози, тому слід бути вкрай обережним, щоби не викликати агресію у самця.

dsc_0806-blog_profile

Одразу після закінчення морозів, протягом усієї весни, літа й осені, вівці кочують там, де їм заманеться. А вже восени фермери майже з цілою сім’єю та сусідами виїжджають на кілька днів, а іноді й тижнів, у пошуках своєї худоби. А знаходять саме своїх вівець вони легко, бо кожна особина пронумерована кліпсою у вусі.

dsc_0808-blog_profile

4дб знову звернули з кільцевої дороги та взяли курс на ще один напівострів, виключений з головного маршруту. Час дозволяв, а там також було на що подивитись. До речі, це саме той регіон (разом із напівостровом фьордів), куди останнім часом почали припливати білі ведмеді з Гренландії.

dsc_0811-blog_profile

Гори нас уже не дивували так, як із самого початку подорожі, але всеодно не залишали байдужими.

dsc_0812-blog_profile

Потрібно було їхати на 2 тижні – неодноразово повторювали вслух.

dsc_0813-blog_profile

Це була саме та друга ділянка шляху, яка здалася нам моторошною, адже ми зовсім перестали зустрічати автомобілі на дорозі, а людей – тим паче. Здавалося, ми повернулися в ті часи, коли на цьому острові хазяювали лише Тролі, а вікінги ще навіть не заселилися.

dsc_0814-blog_profile

Ми вже й самі давно повірили в Тролів, і навіть більше: кожен день ставили їм пірамідки з каменів. Можливо тому нам так щастило з погодою. Ми знали, що вороже налаштований троль – небезпечний ворог. Сильний і жорстокий, він отримує задоволення, приносячи сільським жителям муки і нещастя, заманюючи людей на жахливу смерть або крадучи сплячих немовлят з дитячих ліжечок. Це підступний брехун, який живе в постійній темряві і нападає на беззахисні села вночі. Найбільше троль боїться сонячного світла, в променях якого він перетворюється на камінь. Якщо троля обдурити, і він забуде про наближення світанку, життя злобної істоти закінчиться.

dsc_0816-blog_profile

Також ісландці вірять у ельфів. Жінки-ельфи, кажуть, надзвичайно красиві та сексуальні. Вони навіть не проти вступити в шлюб зі звичайними чоловіками. Проте у них є тільки один недолік – коров’ячий хвіст.

dsc_0818-blog_profile

Казкової, нереальної краси пейзажі: скелі, лавові поля, яри, льодовики, гейзери, вулкани, криштально чисті річки, озера, водоспади, – і майже вся ця територія абсолютно не заселена людьми. Але хіба може вона бути незаселена?.. Збереглася давня легенда про походження “прихованого народу”. Легенда ця цікава тим, що старозавітні персонажі і події переплетені в ній з ісландською міфологією.

dsc_0820-blog_profile

Отже, одного разу Єва купала у джерелі своїх дітей. Раптом її покликав Бог. Жінка збентежилася і сховала тих зі своїх дітей, які ще не були вимиті. Бог запитав її: “Чи всі діти твої тут?” “Всі”, – відповідала перелякана Єва. Тоді Бог сказав брехусі: “Приховане від мене – і від людей буде приховане.” Заховані діти були відразу ж відділені Богом від інших і стали невидимими. Перед початком потопу Бог загнав їх у печеру і затулив вхід каменем. Від них після потопу і пішли ельфи та інші надприродні істоти.

dsc_0821-blog_profile

Жити вони, за рідкісним винятком, так і залишилися в скелях, вибравши собі найбільш красиві з них. Їхній світ є відображенням світу людей – тільки, за запевненнями експертів, на відміну від простих жителів Ісландії, у ельфів є залізні дороги, зате немає мобільних телефонів.

dsc_0822-blog_profile

Багато, дуже багато міфів та легенд про цю країну, яку ми просто поїдали очима.

dsc_0824-blog_profile

Дорога була місцями не дуже проїздна, тому ми досить довго їхали. І хоча спочатку у нас був план об’їхати весь напівострів, нам стало зрозуміло, що після відвідування наступного пункту, ми найкоротшим шляхом зріжемо, щоби знову виїхати на кільцеву дорогу.

dsc_0829-blog_profile

Перше місто, яке нам трапилося, власне і було нашою метою, адже саме тут знаходиться одна із найкрасивіших гір світу – Кіркьюфетль (Kirkjufell), або – Гора-Церква. Розташована зовсім близько від міста Грюндарфьйордюр на західному березі однойменного фьйорду на півночі півострова Снайфедльснес. Своєю назвою гора завдячує схожості за формою із дахом церкви. Гора набула свої круті схили завдяки водам, які постійно стікають з льодовиків та омивають її.

dsc_0830-blog_profile

Згодом 4дб завітали до бару, який стояв майже навпроти гори, де замовили по чашечці кави. Наш погляд упав на полиці з ромом та віскі, та ціна 250 гривень за 40 грамів якось відбила бажання вживати алкоголь.

20160806_221851_hdr-blog_profile

На цьому ми поставили крапку у виконанні задуманого плану і залишили водоспади та термальні джерела вже на завтра – на передостанній день перебування в Ісландії. Як завжди, ввечері ставало дуже прохолодно, і 4дб взяли курс строго на південь. До Рейк’явіка залишалося 170 км, але ми поки що не поспішали. Підіймався вітер, якого раніше не було, і в першу чергу нам потрібно було знайти затишне місце для ночівлі.

dsc04925-blog_profile

Здавалося, це була нереальна справа. Десь за 50 км ми заїхали в лавові поля, знайшовши покинутий будинок, де нам перебіг дорогу найстрашніший хижак Ісландії – арктична лисиця, або по-іншому – песець. Насправді песець був нам, бо дув сильний вітер, було темніше, ніж ми звикли, а також дуже холодно. Кілька годин ми втратили на пошуки місця, але згодом знайшли збоку від дороги невелику місцину, де можна було втулити два намети. Також було місце обабіч дороги, щоби залишити авто.

20160806_222911_hdr-blog_profile

Намети ледь поставили, допомагаючи один одному, бо вітер зносив їх до чортів. Тримаючи скручені каремати навколо газової горілки, ми навіть спромоглися заварити макарони і не вратити вогонь. Ледве тримаючись на ногах, ми “накрили стіл” ісландським набором і повлягалися спати, переймаючись, аби вітром не позносило намети. А краєвид довкола, як завжди, був прекрасний: біля нас виднівся великий вулкан.

Отже, за 6-й день 4дб подолали близько 600-та км у більш повільному темпі відвідування місць, і під кінець дня круто змінили курс на південь, у бік Рейк’явіка.


День 1й та 2й: Iceland: A Place Of Dreams. Days 1-2

День 3й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 3

День 4й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 4

День 5й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 5

День 7й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 7

День 8й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 8

Кращі селфі 4дб в Ісландії: Best 4db selfies in Iceland


P.S.: Коротке відео про подорож:

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s