Germany: Freie und Hansestadt Hamburg

Вільне і ганзейське місто Гамбург – саме його ми з коханою обрали для одноденного відвідування, і залишилися неймовірно задоволеними! Кожне місто Німеччини має свою культуру та атмосферу.


Скориставшись прямим автобусним сполученням Ганновер – Гамбург (дякуючи FlixBus), ми за дві години з комфортом дісталися цього чудового портового міста, і, не втрачаючи ані хвилини, вирушили на прогулянку.

Місцеві таксисти біля автостанції.

DSC_1964 [Blog_profile]

Гамбург вважається несуверенним містом-державою і одночасно є федеральною землею Німеччини.

На фото нижче – центральний залізничний вокзал.

DSC_1967 [Blog_profile]

За чисельністю населення (майже 1,8 млн мешканців) це друге місто країни та шосте місто Європейського союзу; одночасно Гамбург — найбільше нестоличне місто ЄС. Територія так званого “Великого Гамбурга” (Гамбург та його найближче оточення) становить також один з одинадцяти “європейських метрополісів” Німеччини.

DSC_1968 [Blog_profile]

За загальновизнаною традицією, назва міста походить від нижньонімецького Hamm — “болотяна місцевість”. Таку ж назву має один з районів міста. Латинізована форма імені міста Hammonia використовується, наприклад, у гімні міста.

DSC_1969 [Blog_profile]

Церква Святого Якова викликає непідробне захоплення завдяки своїй витонченій архітектурі та вражаючому бароковому органу, на якому грали найвідоміші музиканти і композитори.

DSC_1976 [Blog_profile]

Цей орган – найбільший в Європі, складається з майже 4 тисяч труб, 4 мануалів і цілих 60 регістрів! Інструмент досі знаходиться у відмінному робочому стані – час від часу відвідувачі храму можуть послухати короткий концерт величної органної музики.

DSC_1981 [Blog_profile]

У вежі, на висоті близько 80 метрів, зараз знаходиться маленьке кафе, яке працює з травня до середини жовтня.

DSC_1982 [Blog_profile]

У приміщеннях церкви дуже затишно та красиво.

DSC_1983 [Blog_profile]

Церква відновлена в 20 столітті завдяки середньовічним кресленням.

DSC_1993 [Blog_profile]

Щасливе сонечко і дуже небезпечна частина міста – тут знову починаються ярмарки, де можна зависнути на весь день…))

DSC_2001 [Blog_profile]

Один із найвидатніших гамбурзьких храмів – собор Святого Петра (Petrikirche), який вперше згадується в літописі кінця ХІІ століття.

DSC_2007 [Blog_profile]

Він зручно розташований в центрі міста, і знайти його зовсім не складно – високу загострену вежу видно навіть на значній відстані. Свій характерний готичний стиль храм остаточно знайшов у XIV столітті, після перебудови. А нам пощастило ще й попасти на гру оркестра.

DSC_2017 [Blog_profile]

Сьогодні в башті розміщений один із найкращих закритих оглядових майданчиків, з якого відкривається захоплюючий вид на прекрасне місто.

DSC_2020 [Blog_profile]

Ратуша Гамбурга – знаходиться, звичайно,  у самому центрі міста.

DSC_2026 [Blog_profile]

Вірніше, це Нова Ратуша. Стара була знищена під час пожежі у 1827-му році. Нова з’явилася у 1897-му році у вигляді неоренесансної будівлі з вежею заввишки 11 метрів.

20161204_132402 [Blog_profile]

Поруч знаходиться озеро Внутрішній Альстер.

DSC_2039 [Blog_profile]

Ярмарок. Звісно, скуштували смачну їжу та випили по глінтвейну.

DSC_2045 [Blog_profile]

Скульптури Імператорів та Королів на потужному фасаді нагадують про минулий статус Гамбурга як вільного імперського міста.

DSC_2047 [Blog_profile]

Портал Ратуші можна розглядати дуже довго – тут зображений Великий герб Гамбурга.

20161204_134052 [Blog_profile].jpg

Хол Ратуші відчинений для всіх бажаючих.

DSC_2053 [Blog_profile]

Такі будиночки продаються на ринку. Мистецтво!

DSC_2050 [Blog_profile]

Ось ми з коханою і наблизилися до каналів.

DSC_2058 [Blog_profile]

У теплий період тут завжди плаває дуже багато лебедів.

DSC_2063 [Blog_profile]

Прогулянковий теплохід.

DSC_2071 [Blog_profile]

Озеро Бінненальстер з різдвяною ялинкою.

DSC_2073 [Blog_profile]

Старовинна будівля пошти. Алексіс де Шатонеф з 1845-го по 1847-й збудував Стару Пошту в стилі тосканського Ренесансу. У кутовій вежі протягом минулого століття знаходився телеграф. До 1885-го року тут знаходилися центральні управління гамбурзької міської, турнської, таксиської, ганноверської та шведської пошти.

DSC_2090 [Blog_profile]

Гамбург займає перше місце серед міст Європи за кількістю мостів (за різними даними від 2300 до понад 2500). У місті більше мостів, аніж у Венеції (400), Амстердамі (1200) і Лондоні разом узятих.

DSC_2091 [Blog_profile]

Люк із гербом міста.

DSC_2092 [Blog_profile]

Канали й мости – це завжди романтично.

DSC_2107 [Blog_profile]

Гамбург розташований на берегах річки Ельба, яка впадає в Північне море.

20161204_143036 [Blog_profile]

Уздовж каналів розташовані як сучасні будівлі, так і старовинні купецькі маєтки.

DSC_2108 [Blog_profile]

Також у місті досить багато велосипедистів, для яких відведені окремі доріжки та паркінги.

DSC_2114 [Blog_profile]

Одна з невідомих нам церков.

DSC_2121 [Blog_profile]

Дім-палац.

DSC_2124 [Blog_profile]

Пам’ятник невідомому князеві.

DSC_2127 [Blog_profile]

Церква Святого Михайла (Hauptkirche Sankt Michaelis) – головна протестантська церква Гамбурга, одна з найбільш важливих архітектурних будівель Північної Німеччини, є візитною карткою міста.

DSC_2138 [Blog_profile]

Перша церква Святого Михайла була побудована в 1648-1669 роках, проте, її життя було коротким – у 1750-му році, в результаті влучання блискавки, храм повністю згорів, а дзвінниця зруйнувалася. Нова церква була побудована у 1786-му році.

20161204_145803 [Blog_profile]

Вражаюча 132-метрова дзвінниця церкви Святого Михайла є другою за висотою в Гамбурзі, формуючи впізнаваний силует міста. На висоті 106-ти метрів розташований оглядовий майданчик, до якого можна дістатися на ліфті або пішки, подолавши 453 сходинки. Годинники на дзвіниці – найбільші в Німеччині. Вони виготовлені Страсбурзької фірмою Ungerer. Цифри і стрілки годинника вкриті сусальним золотом. Кожен з чотирьох циферблатів має вісім метрів в діаметрі, довжина великої стрілки – майже п’ять метрів. Маленької ж – більше трьох з половиною, вага кожної стрілки близько 130-ти кілограмів.

DSC_2150 [Blog_profile]

Тепер наш маршрут пролягав містом, повз монумент Бісмарка до розважального району – Реппербан.

DSC_2146 [Blog_profile]

Стометровий бізнес-центр, відомий як “Dancing Towers”.

DSC_2151 [Blog_profile]

З ними виходять дуже круті фотографії.

DSC_2158 [Blog_profile]

Трохи змерзли вже, але попереду ще один ярмарок.

DSC_2160 [Blog_profile]

Головне – завжди знаходити радість у дрібничках.

DSC_2163 [Blog_profile]

Планується відкрити готель на верхніх поверхах будівлі.

DSC_2167 [Blog_profile]

А ось і Реппербан!

DSC_2168 [Blog_profile]

Європа ж.

20161204_152958 [Blog_profile].jpg

День наближався до завершення, і ми вже трішки почали стомлюватися. Тому зробили невеличку перерву на піратську каву з ромом – адже відомо, що колись Гамбург був піратським морським портом.

DSC_2171 [Blog_profile]

Дім-реклама.

DSC_2172 [Blog_profile]

Реппербан (Reeperbahn, Канатна дорога) – відома вулиця Гамбурга в районі Санкт-Паулі. Центр нічного життя Гамбурга, квартал червоних ліхтарів. Німці також називають її die sündige Meile (Гріховна миля).

DSC_2173 [Blog_profile]

Будівля Поліції – саме її частіше за все показують у німецьких фільмах.

DSC_2176 [Blog_profile]

Квартал червоних ліхтарів – ми не могли пройти повз!

DSC_2177 [Blog_profile]

Цей квартал утримує російська мафія, тому, за якоюсь певною домовленістю, місцева поліція сюди не лізе.

DSC_2178 [Blog_profile]

Саме тут, у 1960-1962 роках в районі Репербан – Санкт-Паулі, починав свою музичну кар’єру легендарний рок-гурт “The Beatles”. На той час гурт був ще маловідомим у себе на батьківщині, в Ліверпулі. Тут же “Жуки” вирішили взяти до себе Рінго Стара і відправити у відставку ударника Піта Беста. Також після недовгого сімейного життя, у Гамбурзі помер один із “зачинателів” “The Beatles” – Стюарт Саткліфф. Тепер на місці, де вони грали, стоїть своєрідний пам’ятник. Вєлік, чорти б його взяли – не в тему.

DSC_2180 [Blog_profile]

Заглиблюємося в Квартал червоних ліхтарів. Коли проходили повз один із борделів, журналісти брали інтерв’ю у повії.

DSC_0003 [Blog_profile]

Гамбург – дивне поєднання старих будівель із надсучасною архітектурою.

DSC_0005 [Blog_profile]

Храм серед Кварталу червоних ліхтарів. Хм…

DSC_0006 [Blog_profile]

Було би більше часу – зайшли б.

DSC_0012 [Blog_profile]

Вечір, порт. Що може бути більш романтичним для старого морського вовка, як я?))

DSC_0022 [Blog_profile]

Корабель-лоцман виводить у відкрите море танкер.

DSC_0027 [Blog_profile]

Захід сонця не може бути некрасивим.

DSC_0028 [Blog_profile]

Після об’єднання Німеччини у 1871-му році місто стає її головними “морськими воротами у світ”.

DSC_0030 [Blog_profile]

Музейний корабель Рікмер Рікмерс є дуже популярним гамбурзьким місцем. Дане судно було спущено на воду в 1896-му році. Ця подія відбулася на корабельні в Бремерхафені. Вітрильник використовувався для перевезення рису і бамбука з Далекого Сходу, вугілля з Уельсу в Чилі, а з Чилі в Німеччину – селітри. Така місія тривала протягом 26-ти років. Після майже ста років експлуатації корабель був пришвартований у самому центрі міста. Його кінцевою зупинкою стала пристань Ландунгсбрюкен, де вітрильник Рікмер Рікмерс перетворився на музей. Ця подія відбулася у 1987-му році. Потрапивши на палуби музейного судна, з головою поринаєш в епохальний часовий проміжок, де можна стати свідком зміни століть. Рікмер Рікмерс став останнім комерційним судном, яке використовувалося для перевезення вантажів. У період Першої світової війни вітрильник потрапив у полон до португальців. Через деякий час судно було викуплено і повернуто в загальний стрій гамбурзьких кораблів. Потужний корпус, повітряні вітрила і величне місце розташування зробили Рікмер Рікмерс головним кораблем міста.

DSC_0032 [Blog_profile]

Вітрильник Рікмер Рікмерс – трищогловий сталевий барк. Спочатку вітрильник міг здійснювати плавання тільки за рахунок своїх власних вітрил, але в 1930-му році була здійснена модернізація – додано два двигуни, потужність кожного з яких складала 350 кінських сил. Довжина судна становить 97 метрів, а водотоннажність – 3067 тонн. Палуби парусника вже пройшли сучасну модернізацію і повністю обладнані для розміщення різних музейних експозицій.

DSC_0036 [Blog_profile]

У музеї-кораблі Рікмер Рікмерс повністю відновлені інтер’єри минулих років. Тут можна відвідати душову, каюти, багажний відсік, камбуз, і навіть спуститися в моторний відсік, вивчивши устрій корабля ізсередини. На окрему увагу заслуговує зал, в якому виставлені макети кораблів різних епох, а також різні предмети, пов’язані з історією та самим кораблем.
На кораблі Рікмер Рікмерс також діє рибний ресторан. Його легко знайти за запахом. У цьому ресторані можна скуштувати рибу і різні страви з морепродуктів, причому обід буде відбуватися в приміщенні, де повністю відтворена атмосфера морського життя.

DSC_0040 [Blog_profile]

У Гамбурзі знаходиться найбільший у світі район портових складів на дерев’яних палях (нім. Speicherstadt), побудований в кінці XIX ст. на мілководді Ельби. Старі червоноцегляні 5-ти та 6-типоверхові будівлі складів розташовані рядами-кварталами на островах посеред Ельби, де “вулицями” слугують канали.

DSC_0054 [Blog_profile]

На жаль, було вже досить важко зробити нормальні фотографії, але наживо, з підсвіченням, склади виглядали дуже епічно.

DSC_0074 [Blog_profile]

Якби я тут жив, то вже давно мав би свій кораблик.

DSC_0077 [Blog_profile]

До відправлення нашого автобусу назад, в Ганновер, залишалося ще 2-3 години, тому залишок дня ми вирішили провести на ярмарку біля нічної Ратуші, куштуючи різну смакоту.

DSC_0085 [Blog_profile]

Замерзлі, але щасливі від подорожі в це місто.

DSC_0092 [Blog_profile]

Скажу лише, що на Гамбург одного дня видалося мало, тому за можливістю проведіть тут 2-3 дні.

DSC_0101 [Blog_profile]

Дві години в автобусі з Wi-Fi пролетіли непомітно, і вже досить скоро ми опинилися біля вокзалу в Ганновері, звідки за півгодинки доїхали до свого готелю. День залишив тільки найприємніші спогади!

DSC_0105 [Blog_profile]

Вже завтра ввечері – відліт додому, до Києва, і від цього ставало сумно…


Коротке відео про подорож:

Advertisements

Hannover: A Christmas Tale in Germany

Після одноденного візиту до Дрездена 3 роки тому, нам постійно хотілося хоча б ще один раз відвідати Німеччину, тому, маючи коротку мультивізу та прямі напрямки WizzAir, ми вирішили не втрачати можливості й полетіли до Ганновера та Гамбурга!


Day 1.

Щойно повернувшись з Барселони і відпрацювавши на роботах тяжких 4 дні (після відпусток завжди так, особливо коли повертаєшся додому вночі, за кілька годин до початку робочого дня), ми з коханою в наступну ж п’ятницю вже були в аеропорту “Київ”.

20161202_154157-blog_profile

Засніжені смуги та літаки додавали нашій подорожі атмосферності. Ми вперше відчули себе повноцінними людьми, адже маючи мультивізу на 45 днів, яку іспанці чомусь вліпили нам у паспорти, ми просто приїхали в аеропорт, пройшли реєстрацію та чекали на посадку. Ось так все просто, без оцих нервів та купи документів.

20161202_154337-blog_profile

Через погодні умови виліт затримався десь на півтори години, але це не страшно, коли є DutyFree. Сам переліт тривав три години, які пролетіли, наче хвилини, і вже ввечері наш літак успішно сів на саксонській землі. Пройшовши паспортний контроль, ми спустилися до електричок, які мають відвезти нас до центрального вокзалу Ганновера, звідки на трамваї можна було дістатися до нашого хостела.

20161202_212845-blog_profile

Вперше, на що ми звернули увагу – це щільний запах пива всюду, а особливо – на вокзалі. Також звернули увагу на кількість німців з футбольною атрибутикою, які розгулювали з пивом у руках та щось кричали – мабуть, скінчився якийсь матч.

А так нас зустрів Ганновер, наряджений та готовий до Різдва.

dsc_1718-blog_profile

Загалом відстань від аеропорту до готелю долається десь за 40-50 хвилин, що дуже чудово.

20161202_221052-blog_profile

Після заселення – а це було вже близько 23-ї вечора – ми відчайдушно вирушили на пошуки їжі та пива. Для цього набігали кілька кілометрів туди-назад, і на одній із АЗС дізналися, що в Ганновері зовсім немає нічних маркетів, окрім міні-кіосків з арабами. Але й там немає нічого, крім чіпсів та пива. Ну що ж, і на цьому дякуємо. Ми купили пива і пішли до KFC, який вже зачинявся, та все ж нас упустили, ба навіть продали салат з курятиною та кока-колою, чим ми й поласували. Блукаючи пізньовечірнім німецьким містом, ми кайфували. Нам одразу тут якось так сподобалось, що й не передати словами. А пиво – яке смачне пиво! Ідучи до готелю, ми куштували їхнє пиво на морозі (-3 С), і при цьому нам воно посто нереально подобалося. У номері нам не спалося, і, увімкнувши телевізор, ми почали дивитися трансляцію німецького рок-фестивалю, пити пиво й спілкуватися в очікуванні завтрашнього дня…

20161203_004459 [Blog_profile].jpg


Day 2.

Прокинувшись якомога раніше, ми швидко випили кави і вирушили на прогулянку містом.

dsc_1720-blog_profile

Трохи під’їхавши трамваєм, щоби зберегти час, ми опинилися прямо у центрі міста.

dsc_1721-blog_profile

Центральне озеро міста  – Маш (Maschsee).

dsc_1728-blog_profile

За ним – дуже великий парк.

dsc_1729-blog_profile

Було морозно, але сонце сліпило очі.

dsc_1738-blog_profile

Ганновер — адміністративний центр заснованої у 1946-му році землі Нижня Саксонія у Федеральній Республіці Німеччина, розташований на річці Лайне.

20161203_115144-blog_profile

Нова ратуша, можливо, найкрасивіша будівля Ганновера. Деякі навіть називають цю будівлю найкрасивішою ратушею Німеччини. Незважаючи на те, що за своїм архітектурним рішенням вона нагадує класичні палаци XVIII століття, зведена вона була на початку XX століття. Її урочисте відкриття відбулося 20 липня 1913 року.

dsc_1755-blog_profile

Зовні будівля виглядає велично, але і всередині не розчаровує. Головна фішка ратуші – унікальний ліфт. Він зроблений так, що під кутом в 15 градусів поступово піднімає всіх бажаючих на оглядовий майданчик, розташований під куполом ратуші. Висота підйому на ліфті становить 43 метри. З оглядового майданчика видно не лише Машпарк та озеро Маш, але й луки з полями, які розташовані за межами міста. Завдяки пласкому рельєфу Нижньої Саксонії, огляд відкривається приголомшливий. Про це ми тільки прочитали – оглядовий майданчик і ліфт не працюють взимку. На жаль, тому ми й не потрапили на дах.
Neues Rathaus – це не тільки туристичний об’єкт, але й діюча резиденція мера міста і місце перебування органів міського управління. Для відвідування Нова ратуша відкрита по буднях з 7.15 до 18.00 (в п’ятницю до 16.00).

dsc_1776-blog_profile

У холі ратуші встановлені макети, на яких можна побачити місто в різні епохи. Ось так Ганновер виглядав у середньовіччі.

dsc_1793-blog_profile

Точно не пам’ятаю, але приблизно 18-19 ст..

dsc_1781-blog_profile

Нижче – наш час.

dsc_1784-blog_profile

А ці макети – найбільш вражаючі. Адже на них показаний Ганновер у 1945-му році.

dsc_1786-blog_profile

Починаючи з 1940-го року, союзною авіацією було скоєно 88 бойових вильотів на Ганновер, у результаті чого місто було зруйноване на 90%, загинуло близько шести тисяч жителів, а втрати серед військовослужбовців вермахту, вихідців з Ганновера, склали 10 тисяч чоловік особового складу.

dsc_1789-blog_profile

Але вже у 1961-му році було офіційно оголошено про закінчення відновлення зруйнованого центру міста.

dsc_1790-blog_profile

Всього 15 років на відновлення міста.

dsc_1792-blog_profile

Руїни Aegidienkirche – невідреставрована церква як жива пам’ятка наслідкам війни.

dsc_1814-blog_profile

У ній прослідковується якийсь особливий магнетизм.

dsc_1822-blog_profile

І красиво, і сумно.

20161203_131515-blog_profile

Дзвоник і кохана.

dsc_1832-blog_profile

Як я вже згадував, пиво тут нереально смачне. У маркеті я знайшов саме ту марку, яку купував у Дрездені три роки тому. Ще й з кораблями (тому й купував же ж). Рай.

20161203_132131-blog_profile

Будівля Старої ратуші.

dsc_1838-blog_profile

Ярмаркова церква святих Георга та Якова (Marktkirche St. Georgii et Jacobi) – головна лютеранська церква Ганновера. Збудована в XIV столітті. Разом з будівлею Старої ратуші Ганновера утворює ансамбль Ярмаркової площі в стилі “цегляної готики”.

dsc_1845-blog_profile

А ось і жаданий нами Різдвяний ярмарок!

dsc_1848-blog_profile

Відвідати різдвяний ярмарок у Європі хотіли давно, тому, звичайно, були дуже раді нарешті потрапити сюди.

20161203_143949-blog_profile

Найсмачніший глінтвейн, який ми тільки пили.

20161203_143927-blog_profile

Усередині церкви.

dsc_1856-blog_profile

Попід стінами – виставка різдвяних композицій.

dsc_1860-blog_profile

Зроблені вручну із різних матеріалів.

dsc_1863-blog_profile

Деякі виглядали як справжній витвір мистецтва.

dsc_1866-blog_profile

Як ось ця композиція, наприклад.

dsc_1870-blog_profile

Стровинна вирізьблена ікона.

dsc_1871-blog_profile

Цікавий підсвічник.

dsc_1872-blog_profile

Взагалі атмосфера була пречудова. Відчуття свята, відпочинку, щастя…

dsc_1876-blog_profile

Увесь залишок дня ми провели, прогулюючись різдвяними провулками.

dsc_1878-blog_profile

Майже на кожному кроці відбувалися якісь події – чи то театралізоване шоу, чи то виступи етно-колективів в середньовічних вбраннях.

dsc_1880-blog_profile

Найголовніше, що буває рідко в наших поїздках, нам не потрібно було кудись поспішати. Все, ми на місці, і ми відпочиваємо.

dsc_1882-blog_profile

У цьому лісі приховане таємне королівство – там прокладені вузенькі доріжки, які ведуть від одного приміщення в інше, де можна попити глінтвейну чи чогось перекусити.

dsc_1884-blog_profile

І хоч ми трошки підмерзали, все одно залишалися на вулиці до останнього.

dsc_1887-blog_profile

Звідусіль пахло смачними стравами, якими нам навіть вдалося поласувати.

dsc_1905-blog_profile

Не відмовилися також від “біртвейну” – гарячого, але дуже смачного пива.

20161203_162512-blog_profile

Навкруги вже почали запалюватись ліхтарі та вогні прикрас.

dsc_1909-blog_profile

Цей квартал особливо приваблював нас.

dsc_1912-blog_profile

А ось фото всередині “казкового ліску”. Затишно, як вдома.

dsc_1916-blog_profile

Під вечір ми навідались до кльового пабу, де навіть знайшли місце за столиком. На відміну від наших пабів, в Німеччині необов’язково сідати за стіл – люди просто приходять, замовляють щочь випити, знаходять вільний куточок та п’ють – самі або зі своєю компанією. Там нам неабияк сподобалось, хоча було дуже галасно: німці, вони такі.

dsc_1928-blog_profile

Вечірня прогулянка через святкові вулички – вже в бік нашого готелю.

dsc_1931-blog_profile

На цих ярмарках можна витратити всі гроші. Неважливо, на що – тут хочеться купувати все, що бачиш.

dsc_1935-blog_profile

У цей вечір було вирішено пройтися до готелю пішки – 7 км, – що ми успішно виконали.

dsc_1948-blog_profile

І, звісно, не могли пропустити підсвічену Нову ратушу.

dsc_1951-blog_profile

У номері на нас чекало смачне пиво, довгі та приємні бесіди з коханою про життя і, нарешті, відпочинок. А завтра – Гамбург…


Day 3.

Travel to Hamburg

Germany: Freie und Hansestadt Hamburg


Day 4.

Ранок, кава, рюкзаки на плечі – і погнали витрачати останній день на Ганновер.

dsc_1953-blog_profile

Центральний вокзал міста.

dsc_1961-blog_profile

Велика вітрина магазину, за склом якої не просто композиція з іграшок, а ще й механізована. Вони всі рухаються в залежності від того, яке завдання у кожної з них.

dsc_0131-blog_profile

Чесно  кажучи, я би назвав цей пам’ятник так: “Бабця, яка невідомо куди поспішає на міському транспорті у час “пік”.

dsc_0134-blog_profile

Дуже красивий будинок, схожий на замок.

dsc_0139-blog_profile

Наулюбленіша вулиця в місті.

dsc_0145-blog_profile

Як тебе не любити… Ганновере мій)))

dsc_0153-blog_profile

Казковий ліс. Там можна гуляти годинами, хоча насправді він дуже маленький.

dsc_0152-blog_profile

У пошуках монстрів.

dsc_0158-blog_profile

Щоби не заблукати, використовуємо цю башту як орієнтир.

dsc_0164-blog_profile

Не буду приховувати – ми подумки шукали привід, аби запізнитися на літак і затриматися тут…

dsc_0168-blog_profile

…або тут

dsc_0175-blog_profile

…чи тут…

dsc_0181-blog_profile

Підхід німців стосовно організації відпочинку для людей – вражає. Ми точно не дотягуємо до такого рівня…

dsc_0187-blog_profile

Залишки старих споруд.

dsc_0188-blog_profile

Останні промені сонця останнього дня в Німеччині.

dsc_0189-blog_profile

Просто й вишукано.

dsc_0197-blog_profile

Не зважаючи на відсутність снігу, атмосфера Різдва та свята відчувалася дуже добре.

dsc_0198-blog_profile

Щасливі й закохані – один в одного та в Ганновер.

20161205_145722-blog_profile

Купили смачного чаю та солодощів.

dsc_0200-blog_profile

Остання прогулянка, вже в сторону вокзалу…

dsc_0204-blog_profile

Через 15 хвилин – відправлення потяга до аеропорту.

dsc_0212-blog_profile

У приміщенні вокзалу можна розглянути діючу ландшафтну модель німецького гірського селища з рухомою залізницею.

dsc_0217-blog_profile

Потяг – літак – і ми вдома. Задоволені, та сумні. Іноді краще нікуди не їздити, шоби потім не розчаровуватися в своїх умовах життя…


Коротке відео про подорож: