Oświęcim. Auschwitz–Birkenau concentration camp

Хай це місце вічно буде криком відчаю і попередженням для людства. Тут нацисти вбили близько півтора мільйона чоловіків, жінок і дітей, в основному євреїв з різних країн Європи. Аушвіц-Біркенау, 1940–1945 рр. – Папа Римський Бенедикт XVI


Наша подорож до Освенциму почалась з аеропорту польского міста Катовіце, куди ми прилетіли з Києва завдяки WizzAir. Основна ціль подорожі – Берлін, автобус до якого мав відправитись опівночі, а отже весь день вирішили витратити на відвідування концентраційних таборів Аушвіц 1 та Аушвіц 2 (Аушвіц-Біркенау).

Скажу відразу – день не задався від самого початку. І – так, з Польщею, на жаль, у нас вже були деякі проблеми, коли були у Варшаві. І тут – знову. Ми мали заздалегідь оплачені квитки на трансфер з аеропорту в місто, який підв’язаний чітко під кожен рейс, а також оплаченій квитки на автобус до Освенциму. Люфт – майже 2,5 години. Наш літак вилетів з запізненням, і приземлився також, але по часу – не надто багато. Веселощі почались на паспортному контролі, де кожну людину обслуговували інколи до 20 хвилин, придираючись до кожного документу, та вимагаючи яксь додаткові відомості. КОли до нас дійшла черга, вже давно було зрозуміло що трансфер поїхав, і ми ледь-ледь встигаємо на автобус, хоча вже не знаємо, як швидко й не дорого дістатись до центру Катовіце. На паспортному контролі спочатку переглядали всі наші візи, показуючи охоронцю, де ми були. Потім пішли питання чому віза німецька, а де будемо жити, а чого саме так їдемо, коли вертаємось, а покажіть бронювання готелю, а ще дайте зворотні квитки в Україну, і чому на автобусних квитках до Берліну немає ваших імен… Все, розповіли вже про себе всю біографію, і нас пропустили далі. На вулиці нам все ж таки пощастило знайти наш трансфер, та він, як виявилось, нікуди не поспішав, і ми простояли ще майже пів години, і коли прибули на місце, звідки до автостанції ще треба було бігти хвилин 10-15, стало зрозуміло, що автобус поїхав рівно 5 хвилин тому…

“Збагойствіє, только збагойствіє” – взяли каву, зайшли до залізничного вокзалу, купили інші квитки на електричку до Освенциму й попрямували до платформи, де на нас вже чекав ось такий раритетний потяг:

20170413_123206 [Blog_profile]

Хоч  ззовні ця електричка й виглядала, ніби ще в роки війни перевозила туди людей, та всередині виявилась дуже затишною, теплою, та ще й з файними WC.

20170413_123454 [Blog_profile]

Їхати – рівно 50 хвилин. Ні, брешу – 51. В Європі це принципово. Навіть у Польщі.

20170413_133030 [Blog_profile]

Прибули. Відразу ж зайшли до залізничних кас, щоб придбати зворотні квитки, на що нам касирша відповіла, що є електрика о 17:40 да 19:40, і що дешевше буде купити квитки у контролера (за 6zl замість 10zl у касі). Ок, супер!

20170413_133316 [Blog_profile]

Мене завжди хвилювало питання в Києві – коли б не їхав в метро, вранці чи вдень – безліч людей. В іншому транспорті також. Питання – у нас хтось взагалі працює чи ні? Так ось в Освенцимі, поки ми йшли до Аушвіца, зустріли аж одну людину. Відразу видно – люди на роботах, працюють, а не шляються без діла.

DSC_0009 [Blog_profile]

Аушвіц I.

Бажаючих відвідати концтабір було дуже багато. Вхід групами, за часом. Для груп – платно, індивідуальне відвідування – безкоштовно, та поляки знову довели свою братерську схожість. Контролери на наше запитання про вхід направили нас до каси, щоб ми придбали індивідуальні квитки (що вже не збігається з інформацією на офіційному сайті музею), а в касі нам відповіли, що індивідуальні квитки не продають, тільки групові, по 45zl. Ось так, молодці! Бравіссімо!

На фото нижче – всім відомий вхід до концтабору. «Arbeit macht frei» – «Праця звільнює».

20170413_144003 [Blog_profile]

Аушвіц-Біркенау (нім. KZ Auschwitz-Birkenau, пол. Auschwitz) — один із найбільших концтаборів, що існував з кінця травня 1940 до кінця 1949 року біля міста Освенцима (Польща). З кінця травня 1940 до січня 1945 використовувався як нацистський концтабір. З січня 1945 до кінця 1949 року використовувався як радянський концтабір.

20170413_144222 [Blog_profile]

Комплекс об’єднував групу концтаборів, найбільші з яких: Аушвіц І (нім. Auschwitz I), адміністративний центр; Аушвіц II (Біркенау) (нім. Auschwitz II (Birkenau)), «табір смерті»; Аушвіц III (нім. Auschwitz III (Monowitz)), робочий табір.

DSC_0036 [Blog_profile]

Сучасні історики збігаються у думці, що в Аушвіці було знищено принаймні від 1,1 до 1,6 мільйона осіб, значну частину з яких становили євреї. Ця оцінка була отримана непрямим шляхом, для чого проводилось вивчення списків на депортацію та підрахунок даних про прибуття потягів з в’язнями у Освенцім.

DSC_0077 (Medium)

Концтабір Аушвіц був створений за наказом Рейхсфюрера СС Г. Гіммлера від 20 травня 1940. Основними таборами були:

  • Аушвіц І, перший табір, що служив адміністративним центром для всього комплексу. У ньому загинуло понад 70 000 полонених, в основному поляки та радянські військовополонені.
  • Аушвіц ІІ (Біркенау), табір винищення. Став місцем знищення близько 1 млн. євреїв, 75 000 поляків та 19 000 циган.
  • Аушвіц ІІІ (Моновіц), робочий табір (нім. Arbeitslager). Полонені використовувались як робоча сила на фабриці по виробництву фарби Buna-Werke концерну I.G. Farben.

20170413_145210 [Blog_profile]

Освенцим являв собою цілий табірний комплекс, до складу якого входили кілька таборів. Слід розділяти «концтабір Аушвіц» (нім. Konzentrationslager Auschwitz) і «табір військовополонених Аушвіц» (нім. Kriegsgefangenenlager Auschwitz). Табори військовополонених і концентраційні табори — це не одне і те ж. Концентраційні табори підпорядковувалися СС. Табори військовополонених відрізнялися за своїми підпорядкування — вермахту, люфтваффе або флоту. Табори військовополонених включали в себе «Dulag» — транзитні табори, «Oflag» — табори для офіцерів-військовополонених і «Stalag» (у люфтваффе — «Stalag (Luft)», на флоті — «Marlag») — табори для полонених з числа рядового та сержантського складу. Крім того існували табори для інтернованих («Лад») та ін.

20170413_145225 [Blog_profile]

Заснований 20 травня 1940 року, Аушвіц І служив адміністративним центром для всього комплексу. Він базувався на землях і у цегляних приміщеннях довоєнних польських казарм. Першими поселенцями концтабору стали 728 польських політичних в’язнів. Пізніше до них приєднались радянські полонені. У табір також відправлялись німецькі кримінальні злочинці, та інші «небажані елементи». 48 німецьких гомосексуалів теж були заслані сюди. Ще з першого поселення сюди відправлялись також євреї. У різний час табір налічував 13—16 тис. жителів. У 1942 році ця цифра зросла до 20 000. В’їзні ворота до Аушвіц І містять надпис «Arbeit macht frei» («Робота звільняє», досл. «Робота робить вільним»). В’язні, що відправлялись на роботу, проходили цими воротами щодня під звуки оркестру.

На фото – портретами ув’язнених оформлені стіни у одному з корпусів.

20170413_145424 [Blog_profile]

Важка праця, погане харчування та гігієна стали причиною високого рівня смертності в таборі. Блок 11 був «в’язницею у в’язниці», де карались порушники численних правил. У «стоячих камерах» в’язнів примушували стояти всю ніч. Ці камери займали площу 1,5 м², і в ній поміщали 4 чоловіків. Вранці вони відправлялись на роботи з іншими в’язнями. У підвалах знаходились «камери голоду». В’язнів, яких утримували в цих камерах, позбавляли їжі та пиття до їхньої смерті. «Темні камери» були зачинені суцільними дверима, і у них було лише одне малесеньке віконце. Кімнату набивали в’язнями, вони вмирали від нестачі кисню, який швидко вичерпувався.

На фото – одяг ув’язнених.

20170413_145511 [Blog_profile]

Подвір’я для страт знаходилось між блоками 10 та 11. Тут страчували тих, хто заслуговував індивідуальної страти. Деяких розстрілювали навпроти спорудженої кам’яної стіни. Іншим діставалась більш повільна смерть через повішення за металевий гак. Це подвір’я, як і більшість Аушвіц І, збереглося досі.

На фото – жінки, на яких проводили хімічні та медичні експерименти.

20170413_145936 [Blog_profile]

Вперше жінки з’явились у таборі 26 травня 1942 року. Із квітня 1943 по травень 1944 гінеколог проф. доктор Карл Клауберг проводив досліди стерилізації на єврейських жінках у блоці 10, з метою винаходу простого ін’єкційного методу, який пізніше мав би використовуватись на слов’янських народах. Доктор Йозеф Менгеле, відомий своїми дослідами над близнюками та карликами, був табірним лікарем.

20170413_150357 [Blog_profile]

Освенцим став місцем найбільш масового винищення людей за всю історію людства.

20170413_150402 [Blog_profile]

Конфісковані окуляри приречених на смерть…

20170413_150809 [Blog_profile]

Особисті речі, які вже ніколи не повернули власникам.

20170413_150936 [Blog_profile]

У концтаборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим) випробовувалися новітні засоби масового знищення людей.

20170413_151522 [Blog_profile]

Важка праця ув’язнених була малоефективна, а нерідко – не мала сенсу.

DSC_0084 [Blog_profile]

Весь другий поверх, з двух сторін – гори взуття. Ще в одному з корпусів також другий поверх був завалений… жіночим волоссям, яке відрізали, направляючи їх до газових камер. Там заборонено фотографувати.

DSC_0089 [Blog_profile]

Серед найбільш жорстоких наглядачів табору смерті Освенцим було чимало жінок.

20170413_151607 [Blog_profile]

Тут розстрілювали полонених.

20170413_151726 [Blog_profile]

У вересні 1941 у блоці 11 СС провела перші тести смертоносного газу ціаніду (ще відомий, як Циклон-Б), вбивши 850 польських та радянських полонених. Перший експеримент відбувся 3 вересня 1941 року, було знищено 600 радянських військовополонених. На фото нижче – використані балони з-під ціаніду.

20170413_152746 [Blog_profile]

Новонароджених дітей негайно убивали.

20170413_154014 [Blog_profile]

Тоді і тепер…

osw5

18 січня 1945 була визволена Варшава, а 27 січня радянські війська увійшли в Аушвіц. Першими браму головного табору відчинили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавця єврейського походження Анатолія Шапіро. Ця, а також 322-а дивізія, які визволяли табір, належали до 1-го Українського фронту, який був створений у 1943 році на базі Воронезького фронту. За підрахунками науковців, близько 40% особового складу підрозділів 1-го Українського фронту становили українці, адже підрозділ поповнювався мобілізованими в Україні.

DSC_0123 [Blog_profile]

Доменні печі…

DSC_0132 [Blog_profile]

На момент звільнення у таборі залишилось 7 600 покинутих в’язнів, в тому числі 600 дітей. Більш ніж 58 000 полонених нацисти евакуювали на підконтрольні нацистам території.

DSC_0134 [Blog_profile]

Газова камера…

20170413_154224 [Blog_profile]

У передовій статті у «Правді» від 28 січня під назвою «Великий наступ Червоної Армії» повідомлялося: «За час січневого наступу радянські війська зайняли 25 тисяч населених пунктів, у тому числі визволили близько 19 тисяч польських міст і селищ». Хоча Освенцим був містом (як вказується у Великій радянській енциклопедії) ніяких повідомлень про нього в зведеннях «Радінформбюро» за січень 1945 не було. Також ні в радянських газетах, ні в газетах всього світу не зафіксовано повідомлень про такі жахливі злочини німців як масове знищення євреїв — це можна перевірити за архівами газетних видань.

20170413_154438 [Blog_profile]

Лише 2 лютого 1945 року в «Правді» промайнула перша замітка про Освенцим під назвою «Комбінат смерті в Освенцимі». Її автор — кореспондент «Правди» у роки війни – писав: “Німці в Освенцімі замітали сліди своїх злочинів. Вони висадили в повітря і знищили сліди електроконвеєра, де сотні людей одночасно вбивало електрострумом “. У документах Нюрнберзького процесу застосування німцями електроконвеєрів не знайшло свого підтвердження.

20170413_154543 [Blog_profile]

Від весни 1945 до кінця 1949 року частина табору була використана як в’язниця НКВД і Міністерства громадської безпеки Польщі.

osw4

Аушвіц II.

Від Аушвіц 1 до Аушвіц 2 кожні 10 хв курсує безкоштовний автобус, їхати 5 хв.

DSC_0144 [Blog_profile]

Через цю браму в вантажних вагонах завозили приречених…

20170413_160815 [Blog_profile]

Спорудження Біркенау (Аушвіц 2) почалось у жовтні 1941 з метою розвантаження перенасиченого основного табору. За проектом він був розподілений для утримання кількох категорій в’язнів.

20170413_161038 [Blog_profile]

Біркенау був набагато більшим за Аушвіц І і крізь його ворота пройшло набагато більше число людей. Це місце ув’язнення сотень тисяч людей. Стверджують, що це місце смерті понад 1,1 млн людей.

20170413_161143 [Blog_profile]

Стверджують, що на території Біркенау розміщувались 4 газові камери, замасковані під душові, та 4 крематорії, що використовувались для спалювання людей.

20170413_161223 [Blog_profile]

Туалети для ув’язнених. Відвідувати їх дозволено було двічі на день, й по 30 секунд…

20170413_161509 [Blog_profile]

Один з бараків.

DSC_0171 [Blog_profile]

Сюди залізницею під постійним наглядом доставлялись люди із усієї окупованої Європи. У комплексі новоприбулі поділялись на 4 групи.

DSC_0191 [Blog_profile]

Перша група – понад три чверті, відправлялись у газові камери впродовж кількох годин; до цієї категорії входили всі діти, всі жінки із дітьми, всі люди похилого віку, і всі ті, що за поспішним і поверхневим оглядом лікаря не були цілком придатні. Місткість газових камер Біркенау дозволяла спалювати понад 20 000 жертв щодня. Нацисти використовували газ цианід, що виділявся із гранул Циклону Б. Циклон Б вироблявся 2 компаніями, які здобули ліцензію на виробництво від IG Farben. Гамбурзька компанія Tesch & Stabenow забезпечувала 2 тони кристалів щомісяця, а Degesch із Дессау — 3/4 тони.

20170413_163002 [Blog_profile]

Друга група в’язнів використовувалась як робоча сила на індустріальних фабриках, таких як IG Farben та Krupp. За роки роботи комплексу з 1940 по 1945 у комплексі Аушвіц зареєстровано 405 000 робочих невільників. Із них понад 340 000 загинули через страти, побиття, голодування та захворювання. Деякі в’язні вижили за допомогою німецького індустріаліста Оскара Шиндлера, який врятував понад 1100 польських євреїв, які працювали на його фабриках, спершу недалеко від Кракова, потім на фабриці, що нині є територією Чехії.

20170413_163137 [Blog_profile]

Третя група, переважно близнюки та карлики, піддавались медичним експериментам докторів, Зокрема, Джозефа Менгеля, який також відомий як «янгол смерті».

DSC_0227 [Blog_profile]

Четверта група складалась із жінок, які працювали в так званий «Канаді», частині Біркенау, де сортувались пожитки в’язнів, для їх подальшого використання німцями. Оскільки при виселенні люди брали найцінніші речі, то на склади потрапляли численні дорогоцінні вироби. В той час «Канада» асоціювалась із багатством, куди відправлялось дуже багато емігрантів із Польщі та сусідніх держав.

DSC_0229 [Blog_profile]

Ув’язнені, що крокують “дорогою смерті” до газових камер.

20170413_163529 [Blog_profile]

“Дорога смерті…”

DSC_0216 (Medium)

Робочий персонал частково забезпечувався самими жителями табору, частина з яких призначалась капо та sonderkommando (працівники крематорію). Капо (нім. kapo) були відповідальні за порядок у казармах; Зондеркоманди (нім. Sonderkommando) підготовляли новоприбулих для газових камер (наказували зняти одяг та здати своє майно) та переправляли тіла із газових камер до печей, спершу витягнувши золоті зуби, які могли мати жертви. Членів цих груп теж час від часу знищували. За kapo та sonderkommando наглядали члени СС; загалом у Аушвіц працювало 6000 членів СС.

20170413_163924 [Blog_profile]

Починаючи із 1943 у таборі розвиваються групи опору. Ці організації допомагали деяким в’язням вибратися на волю. В Польщі пам’ятають Вітольда Пілецького, який у вересні 1940-го під час час проведеної німцями вуличної облави добровільно здався німцям з метою потрапити як в’язень до концентраційного табору Аушвіц для збирання інформації та проведення підпільної роботи. Він організував польське підпілля в таборі. Пілецький складав доповіді, що надсилалися командуванню Союзу Збройної Боротьби в Варшаву і далі на Захід. У жовтні 1944 група sonderkommando знищила один із крематоріїв у Біркенау. Вони і група спільників, група жінок із робочого табору Моновіц, всі були покарані смертю. У таборі акумулювалось відчуття «комунальної відповідальності». За втечу одного каралось декілька із того ж блоку, що й втікач.

DSC_0244 [Blog_profile]

На фото нижче – залишок основи барака, в якому тримали дітей для експериментів.

20170413_165825 [Blog_profile]

Житлові бараки.

20170413_164230 [Blog_profile]

Приміщення барака, де доживали останні дні жінки, засуджені на смерть. В одному такому розміщували одночасно до 700 жінок…

DSC_0250 [Blog_profile]

Умивальники…

20170413_165943 [Blog_profile]

На цьому наше відвідування завершилось, але пригоди продовжились. Ми повернулись до Аушвіц 1, звідки рушили до залізничного вокзалу, маючи намір запригнути на електричку до Катовіце, яка мала відправитись о 19:40. Але… коли ввійшли до приміщення вокзалу, були здивовані, що все зачинено, та, на щастя, до нас вийшов охоронець, який сказав, що сьогодні ця електричка не ходить – вона курсує тільки по п’ятницям. А отже, до завтрашнього дня ніякого прямого сполучення (ні автобусного, ні залізничного) Освенцим – Катовіце не-ма-є. Немає, і крапка. А у нас о 23:40 автобус на Берлін.

Чуднєнько. Ну ок, імпровізуємо.

20170413_184225 (Medium)

Та кому тут треба їхати в Катовіце… Все марно, навіть поліція намагалась допомогти. Добре що потім до нас підійшов молодий хлопець, котрий дав зрозуміти нам, що ми дурні, бо ця дорога не веде в бік Катовіце аж ніяк.

Ми повернулись до вокзалу, де той самий охоронець дістав папірець, на якому вже було виписане (видно, ми не єдині такі) ось таке: 19:15 Освенцим – 20:00 Тщебіня, 22:00 Тщебіня – 23:00 Катовіце. Отже, нам довелось на свій ризик сісти в електричку, яка прямувала в протилежний бік від жаданого Катовіце (а саме – в Краків), доїхати до Тщебіня, де померзнути 2 години (хоч був відчинений супермаркет, де ми нагребли пива), сісти на електричку в бік Катовіце, а потім бігти до автостанції.

Ну – ок.

20170413_191536 [Blog_profile]

І зігрілись, і в дорогу закупились.

20170413_201555 [Blog_profile]

Стомлені, ще під впливом від побаченого, але задоволені днем – їдемо в Катовіце.

20170413_220520 [Blog_profile]

Польща, Польща, що ти  коїш з нами… Наш супербус (PolskiBus – реклама) – запізнився на 40 хвилин, ми трохи нервували, адже його могли й відмінити, й пропустити, та що завгодно. А нас то чекає Берлін. Й все зачинено навкруги. І ось, вже о 00:30 ми, нарешті, зайняли свої місця, й заспокоївшись, солодко заснули…

20170413_232107 [Blog_profile]

Що ж, якщо цікавить, поїздка до Берліна через Катовіце (авіва + автобус) обійшлась нам в 1250 грн з людини. Комбінація лоукостів – WizzAir + PolskiBus, при чому квиток Катовіце – Берлін на автобус коштував 3,50 євро в одну сторону. Назад також стільки ж. Їхати 7 годин. Все чудово, WC, WiFi, зручні місця (навіть останні, на яких ми сиділи), але є два мінуси: 1. При купівлі квитків місця не призначаються, а отже сідаєш на вільні (якщо підсідаєш на маршруті), або з боєм прориваєшься одним з перших в автобус при посадці (як було в Берліні при поверненні назад). Погано, коли підсідаєш, бо більшість індивідуумів займає по одному місцю біля вікна, і якщо вас двоє – приходиться домовлятись, аби їхати разом. 2. Запізнення автобусу. І це регулярно.

Дякую за увагу!

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s