Best 4db selfies in Iceland

Спочатку всім було смішно, коли я придбав справжню селфі-палку. Навіть соромився її показувати. Але… Щоб ми без неї робили в нашій подорожі?)) Вона нас дуже рятувала, коли необхідно було разом зачекінитись в якомусь епічному місці. Тож, до вашої уваги – селфачі 4db з Ісландії!

P.S.: хронологія фотографій збережена.


Park Þingvellir (Thingvellir), Flosagja canyon

EasySelfieFront20160802_13_32_36

Park Þingvellir (Thingvellir), Öxarárfoss waterfall

EasySelfieFront20160802_14_41_21

Geysir geyser

EasySelfieFront20160802_17_37_53

Gullfoss waterfall

EasySelfieFront20160802_18_25_33

Gullfoss waterfall

EasySelfieFront20160802_18_39_38

Gullfoss waterfall

EasySelfieFront20160802_18_40_00

Volcano Kerid crater

EasySelfieFront20160802_20_45_39

Seljalandsfoss waterfall

EasySelfieFront20160803_00_27_46

Seljalandsfoss waterfall & sunset on the Atlantic Ocean

EasySelfieFront20160803_01_09_23

Seljalandsfoss waterfall

EasySelfieFront20160803_01_10_02

Skogafoss waterfall

EasySelfieFront20160803_13_25_11

Skogafoss waterfall

EasySelfieFront20160803_13_28_52

Dyrhólaey Rocks & Black Beaches, Vik

EasySelfieFront20160803_15_13_18

Reynisdrangar Rocks & Black Beaches, Vik

EasySelfieFront20160803_16_21_07

Atlantic Ocean & Black Beaches, Vik

EasySelfieFront20160803_17_06_13

Reynisdrangar Rocks, Vik

EasySelfieFront20160803_17_06_34

Reynisdrangar Rocks, Vik

EasySelfieFront20160803_17_07_06

Vatnajökulsþjóðgarður (Vatnajökull National Park)

EasySelfieFront20160803_18_44_06

Jökulsárlón – Glacier Lagoon

EasySelfieFront20160804_00_37_37

Jökulsárlón – Glacier Lagoon

EasySelfieFront20160804_00_46_09

Jökulsárlón – Diamond Beach, Atlantic Ocean

EasySelfieFront20160804_01_05_53

Dettifoss waterfall

EasySelfieFront20160805_00_04_12

Ásbyrgi Canyon

EasySelfieFront20160805_14_03_33

Húsavík, Arctic Iceland

EasySelfieFront20160805_15_56_54

Volcano Krafla crater

EasySelfieFront20160805_19_25_55

Volcano Krafla crater

EasySelfieFront20160805_19_30_43

Thermal lakes Namafjall, Park Hvevir

EasySelfieFront20160805_19_49_03

Dimmuborgir Lava Rocks

EasySelfieFront20160805_21_37_17

Goðafoss Waterfall

EasySelfieFront20160805_23_27_06

Hvítserkur Rock, Greenland Sea

EasySelfieFront20160806_15_35_34

Hraunfossar waterfalls

EasySelfieFront20160807_17_31_47

Hallgrímskirkja Church, Reykjavík

EasySelfieFront20160808_15_16_27

Reykjavík

EasySelfieFront20160808_16_45_43

Near the Parliament building, Reykjavík

EasySelfieFront20160808_16_56_27


Статті про подорож Ісландією:

День 1й та 2й: Iceland: A Place Of Dreams. Days 1-2

День 3й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 3

День 4й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 4

День 5й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 5

День 6й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 6

День 7й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 7

День 8й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 8

Кращі селфі 4дб в Ісландії: Best 4db selfies in Iceland


P.S.: Коротке відео про подорож:

 

 

Advertisements

Iceland: A Place Of Dreams. Day 8

Півроку приготувань. 8 днів, 4 людини, 1 машина. Більше 2500-та км навколо всього острова. Близько 50-ти основних місць. Ночівля в наметах під полярним колом, де сонце не сідає. Вулкани, водоспади, гейзери, острови, каньйони, океан, кити, скелі, печери, чорні пляжі, лавові поля, льодовики, термальні джерела… Подорож – заради однієї мрії – в одне з найепічніших місць на планеті – Ісландію…


Day 8.

Цей час настав – останній день 4дб в Ісландії. Нам треба було максимально витратити його на столицю країни – Рейк’явік, тому ми швидко попили кави й рушили до центру.

І першим місцем, без сумніву, стала оригінальна церква – Хатльгрімскіркья (Hallgrimskirkja).

easyselfiefront20160808_15_16_27 [Blog_profile].jpg

Це лютеранська церква в Рейк’явіку, названа на честь середньовічного ісландського поета та священика Гатльґрімура П’єтурссона.

dsc_0143-blog_profile

Перед храмом встановлений пам’ятник Лейфу Еріксону – скандинавському мореплавцю та досліднику, – який досяг Америки за 500 років до Христофора Колумба.

Проект храму був розроблений архітектором Гудйоуном Самуельсоном у 1937. На форму будівлі його надихнули базальтові колони, які з’являються при застиганні лави і доить часто зустрічаються в Ісландії. Будівництво почалося у 1945. Башта будувалася аж до 1974-го, а 1986-го завершили наву – цього ж року храм освятили. Таким чином, на будівництво пішов 41 рік.

dsc05177-blog_profile

Ми не тільки зайшли всередину, але й піднялися на самий верх. При чому, підійматись не планували, але нам хтось вклав в руку два квитки на підйом, тому ми вже докупили два інших та й зайшли до ліфту. Піднявшись, зрозуміли, що ніде ніякого контролю немає – в принципі, як і по всій країні – тут дуже довірливі люди. Відомо, що місцеві жителі ніколи не закривають на ключ свої домівки, коли йдуть в магазин – залишають навіть незаблоковані автомобілі. Поліція тут не носить зброї взагалі, армії теж немає – згідно домовленості використовуються збройні сили Норвегії. У тюрьмі сидить одна людина (от невдаха), і та в Норвегії.

dsc05180-blog_profile

З вежі відкривається прекрасний вид на місто, бухту та гори.

dsc05183-blog_profile

Церква – найвища в Ісландії серед церков і шоста за висотою будівля – 73 м.

dsc05185-blog_profile

Тут також не рідко бачать китів.

dsc05187-blog_profile

Порт.

dsc05193-blog_profile

Забув сказати, що спершу ми встигли спакувати свої речі до розірваної сумки, обмотати її кількома слоями широкого скотчу та великими сміттєвими пакетами. Потім зайшли до кафе на АЗС і купили одну чашку кави (150 грн. Так.). Другу чашку ми планували придбати на “копійки”, адже виміняти їх назад не можна. Тому ми розвели цілу комедію, рахуючи увесь дріб’язок на стійці. В кінці кінців продавчиня, яка точно бачила, як 4дб більше години мудохались перед її вікнами, пакуючи сумку, подарувала нам другу чашку кави. Оглянувши свій зовнішній вигляд після тижня в наметах і допиваючи подаровану каву, трохи відчули себе бомжами. Я також хотів купити пачку своїх улюблених цигарок, та вона коштувала 280 грн.

dsc05194-blog_profile

Мшину ми залишили біля церкви. На прогулянку містом у нас залишилося всього 2-3 години вільного часу.

dsc_0004-blog_profile

А ось і “бєлий мішка”.

dsc_0007-blog_profile

Дивні статуї, дивна Тумаєва і дивний концерт-холл.

dsc_0008-blog_profile

Церкву видно майже з усіх куточків міста.

dsc_0010-blog_profile

Рельєфна мапа Ісландії.

dsc05246-blog_profile

Центральне озеро в дипломатичному й історичному районі.

dsc05245-blog_profile

Фотосесія з качками.

dsc_0024-blog_profile

Їх тут дуже багато і вони спокійно йдуть до рук.

dsc_0026-blog_profile

Населення Рейк’явіку складає понад 120 тисяч жителів (з передмістям – понад 200 тисяч). Тоді як у всій Ісландії всього – 320-330 тисяч.

dsc05244-blog_profile

У перекладі з ісландської Рейк’явік означає “димна бухта”. Таку назву місту у 874-му році дав його засновник Інгольфур Арнарссон (Інгольфр Ейнерсон). Коли мандрівник-дослідник Ейнерсон відплив від берегів Північної Норвегії у 874 році, він вважав, що це за Божим покликом його обрано першим відкривачем цієї бідної, неродючої та незаселеної землі. По суті, він кинув дві порізані дерев’яні колоди на воду і присягнувся, що буде мандрувати куди-небудь до того часу, поки вони не дістануться берега. Ось так заснували Рейк’явік. У ті часи вода омивала значно більшу частину острова ближче до центру країни, і закутки вулиць Адальстрейті та Сузурґата — це ті місця, де колись було засноване Ейнерсонове господарство.

Багато століть по тому, в середині XIX століття, маленьке містечко почало зростати біля ферми Рейк’явік завдяки королівському скарбникові Скулі Магнуссону (Skuli Magnusson), відомому як “батько Рейк’явіка”, який заснував шерстяні майстерні в Рейк’явіку в рамках своєї діяльності з модернізації ісландської економіки. Це виявилося поштовхом до початку розвитку Рейк’явіка як міста. Статус міста Рейк’явік отримав у 1786-му році.

easyselfiefront20160808_16_45_43-blog_profile

Готична церква.

dsc_0042-blog_profile

Якраз під час нашого перебування в місті проходив прайд-парад. Ми приєднались, чьо. А нижче на фото – розфарбовані сходинки до входу в будинок уряду Ісландії.

easyselfiefront20160808_16_56_27-blog_profile

Ось цей самий будинок. Як відомо, прем’єр-міністр Ісландії – жінка – одружена на інший жінці, при чому, це був перший однгстатевий шлюб в країні.

dsc_0034-blog_profile

Будиночки мрій.

dsc05202-blog_profile

У 2000-му році ЮНЕСКО надало Рейк’явіку статусу “Культурної столиці світу”, а рік по тому місто отримало офіційне звання “Найгарячішої столиці Європи”.

dsc05216-blog_profile

Концертний зал та конференц-холл “Харпа”.

dsc05219-blog_profile

Прогулюючись (на жаль, у швидкому темпі), заходили в сувенірні магазини.

dsc05220-blog_profile

Але найбільшою спокусою були бари.

dsc05230-blog_profile

А це – будинок парламенту Ісландії – Альтингу. Альтинг є найстарішим у світі парламентом, який з’явився близько 930-го року. Був розпущений 1800-го року та відновлений у 1843-му як дорадчий орган. У 1874-му році Альтинг відновив свою роботу у законодавчій сфері.

Альтингом називають народні збори, як в Ісландії, так і в інших скандинавських країнах. На таких зборах розв’язувались найважливіші внутрішні питання (зокрема питання про помсту і т. і.).

dsc05261-blog_profile

Ммм, порт та портові трактири.

dsc05293-blog_profile

Навіть застали військовий корабель.

dsc05296-blog_profile

В Ісландії немає залізничних доріг, проте, в порту є ось такий пам’ятник промисловому потягу..

dsc05300-blog_profile

“Харпа” поближче.

dsc05302-blog_profile

Моє щасливе коханнячко: завдяки її мрії ми опинилися тут))

dsc05304-blog_profile

Символ Рейк’явіка – драккар.

20160808_174433_hdr-blog_profile

Час сплинув, як вода, і ми знову опинилися біля церкви. Згодом 4дб зробили останню зупинку на околиці міста, щоби поїсти, бо на нас чекав майже чотирьохгодинний переліт та пізнє прибуття до Гданська.

dsc_0056-blog_profile

Аеропорт Кефлавіка. Прощання з вражаючою країною. Пройшло вже стільки часу, а не можемо не сумувати за тим усім, що ми пережили та побачили в Ісландії. Це було круто. Фантастично. Незабутньо!

dsc05329-blog_profile

Пакунки в порожньому аеропорту. Ледь розібралися, куди ж нам іти на посадку.

20160808_201200_hdr-blog_profile

Щасливі та стомлені після 8-денного марш-кидка навколо острова летимо майже додому.

20160808_211117_hdr-blog_profile

Assassin’s Creed: Return. Вже за перші пів години польоту кожен з нас, виснажений, почав занурюватися у сон. А дехто ще й боїться літати, тому в темряві Альонці здавалося, що переліт їй лише сниться. Валєра ще тримається, Карина бачить третій сон. Я пізнав Дзен сну відразу після цього фото.

20160809_002537_hdr-blog_profile

Отже, на цьому подорож саме в Ісландію – завершена. Сьогодні ми проїхали близько 100 км, і виходить, що загалом за 8 днів 4дб подолали більше 2500 км шляху. Далі – приземлення в аеропорту Гданська, рідна маздочка на паркінгу і хостел. А найсумніше те, що вже вночі наступного дня ми будемо в Україні, де запланована ночівля у Львові.


День 1й та 2й: Iceland: A Place Of Dreams. Days 1-2

День 3й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 3

День 4й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 4

День 5й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 5

День 6й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 6

День 7й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 7

Кращі селфі 4дб в Ісландії: Best 4db selfies in Iceland


P.S.: Коротке відео про подорож:

 

Iceland: A Place Of Dreams. Day 7

Півроку приготувань. 8 днів, 4 людини, 1 машина. Більше 2500-та км навколо всього острова. Близько 50-ти основних місць. Ночівля в наметах під полярним колом, де сонце не сідає. Вулкани, водоспади, гейзери, острови, каньйони, океан, кити, скелі, печери, чорні пляжі, лавові поля, льодовики, термальні джерела… Подорож – заради однієї мрії – в одне з найепічніших місць на планеті – Ісландію…


Day 7.

Прокинулися 4дб досить рано. Вітер трохи вщух, і стало набагато легше. Проте Альонка почувала себе недобре: у неї зненацька піднялася температура. Але вона трималася, а ми намагалися зробити все необхідне, щоб їй стало краще – дали різні ліки, гарячий чай та каву.

20160807_081720_hdr-blog_profile

Місце, де ми ночували, як завжди було дуже мальовниче.

20160807_081820_hdr-blog_profile

А спали ми, як бачите, не просто в зимових спальниках, а ще й одягнені максимально.

20160807_084911_hdr-blog_profile

Сьогодні ми маємо відвідати останні пункти плану та повернутись до місця, звідки наша подорож почалася. Маршрут такий:

Thermal hot spring Deildartunguhver – Waterfalls Hraunfossar & Barnafoss – Glymur Waterfall. 

20160807_081801_hdr-blog_profile

Спочатку треба було знайти приховані термальні джерела. Все, що ми знали про них – це те, що вони знаходяться десь серед лавових полів, які розкинулися навколо цього файного вулкана Eldorg, вік якого складає близько 5000-ч років.

dsc04942-blog_profile

Трохи поблукавши, ми таки знайшли це джерело – Landbrotalaug!

dsc_0874-blog_profile

Температура води в ньому становить приблизно 40 градусів за Цельсієм.

dsc_0879-blog_profile

Хоч Альонку всю і трусило, вона все-таки наважилася роздягтися та скупатися.

dsc04959-blog_profile

Авжеж, у нас за маршрутом було кілька місць з термальними джерелами, але з ними переважно не складалося: то ми їх не знаходили, то пропускали, то вони були дуже дорогі для відвідування. А враховуючи такі ціни на душ у кемпінгах, з особистою гігієною якось не склалося. Тому вважайте, що ми нарешті помилися.

dsc_0902-blog_profile

Жадібно поїдаючи очима краєвиди, поїхали далі до водоспадів.

dsc05050-blog_profile

Хрьойнфоссар (Hraunfossar) – серія невеликих водоспадів, сформована численними потічками, яких налічують понад сто штук. Потічки випливають з Хальдмундархрьойна (Hallmundarhraun), лавового поля, яке утворилося в результаті виверження одного з вулканів під льодовиком Лаунгйокудль на заході Ісландії. Сам водоспад нараховує близько 900-та метрів у довжину.

dsc_0916-blog_profile

Водоспади розташовуються неподалік поселень Хусафедль (Húsafell) і Рейкхольт (Reykholt), а також поряд із трубковидною лавовою печерою Відгельмір (Víðgelmir).

dsc_0918-blog_profile

Походження цих водоспадів пояснюється тим, що річка Квітау, яка бере початок з льодовика Лаунгйокудль, проклала собі русло вздовж кордону, де зупинився потік лави Граухрйойн (Gráhraun).

dsc_0921-blog_profile

Оскільки порода лави – дуже пориста, річка без проблем просочилася в неї численними потоками і пішла під землю до самого водонепроникного базальту.

dsc_0923-blog_profile

Під землею, протягом одного кілометра, річка вибирається назовні, утворюючи тим самим численні водоспади.

dsc_0949-blog_profile

Звідси і пішла назва цієї системи водоспадів – «hraun», – що в перекладі з ісландської означає “лава”.

dsc_0951-blog_profile

Панорамка на додаток:

panorama3-1_sheremet-blog_profile-blog_profile

І селфі 4дб:

easyselfiefront20160807_17_31_47-blog_profile

А це – система водоспадів Барднафоссар (Barnafossar чи Barnafoss), яка знаходиться одразу біля водоспадів Хрьойнфоссар. Їхня назва (букв. Дитячі водоспади) походить від нещасного випадку, який, за переказами, мав місце в глибоку старовину. Одного разу жителі найближчого поселення Хрьойнсаус (Hraunsás) вирушили на різдвяний ярмарок, залишивши двох дітей вдома. Повернувшись додому, вони виявили, що діти зникли, але їхні сліди вели прямо до водоспадів. Як виявилося, діти намагалися перейти природний кам’яний міст через водоспади, але зірвалися з нього, впали в річку Квітау і потонули. Після цього нещастя уражена горем мати змусила жителів свого поселення зруйнувати міст дощенту, щоби подібні нещасні випадки не повторювалися.

dsc_0955-blog_profile

Нові “смердючки” на нашому шляху – Дейльдартунгюхвер (Deildartunguhver). Це – геотермальні джерела близько Рейкхольта, що на північному сході від міста Боргарнес. Складаються з ряду гейзерів, які фонтанують з одного і того ж пагорба.

dsc_0967-blog_profile

Характеризуються дуже високою витратою води (180 л/сек) та температурою до 97°C. Є найпотужнішими геотермальними джерелами в Європі за витратою води.

dsc_0978-blog_profile

Частина води використовується для опалення: тут побудовано 30-кілометровий водопровід до міста Боргарнес і 60-кілометровий – до міста Акранес. Джерело живить гарячою водою всі населені пункти в діаметрі ста кілометрів.

dsc05027-blog_profile

“Йожик в тумані”.

dsc_0002-blog_profile

А це фото – живий доказ гуляючих інтернетом міфів, де під подібною фотографією пишуть, що “по всій Ісландії розкидані такі прилавки, без продавців, і люди самі приходять, беруть те, що треба, кладуть самі гроші й ідуть далі”. Так ось. Це єдиний такий “кіоск”, і знаходиться він на території Дейльдартунгюхверу. Крапка.

dsc05015-blog_profile

З термальними джерелами закінчено, і ми рушили до місця, яке знайшли в безкоштовних книжках та листівках, – водоспаду Глімур (Glymur).

dsc05043-blog_profile

Усе сумніше ставало на душі з кожною хвилиною. Адже нам залишилося тут так мало часу…

dsc05045-blog_profile

Добре, що хоч з десяток тисяч фотографій наробили. Та й відео привезли також, годин 8, мабуть.

dsc05057-blog_profile

Заздримо тим людям, котрі там живуть.

dsc05058-blog_profile

Кожен із нас згоден був стати ісландським фермером.

dsc05060-blog_profile

Насолоджуючись пейзажами, 4дб під’їжджали до відомого Хваль-фьорду.

dsc05077-blog_profile

Хваль-фьорд (Hvalfjörður – китовий фьорд) – фьорд, розташований біля західних берегів Ісландії, між містами Мосфельсбаїр і Акранес. Довжина фьорда – близько 30 км, середня ширина – близько 5 км.

dsc05083-blog_profile

Своє ім’я фьорд отримав через велику кількості китів, яких можна побачити в цих місцях. Та ми знову їх не побачили.

dsc05084-blog_profile

На берегах фьорду під час Другої світової вій ниперебували американська і британська бази.

dsc_0004-blog_profile

Тінь 4дб посеред парку.

dsc_0005-blog_profile

Сонце потихеньку ховалося за фьорд.

dsc_0017-blog_profile

Щоби дістатися до водоспаду Глімур, треба було пройти кілька кілометрів через парк, а потім дертися небезпечними ділянками вверх. Ми до нього не дійшли, але просто добре, не кваплячись, прогулялися.

dsc_0023-blog_profile

Розкажу трохи про водоспад, і чому саме до нього звернули.

dsc_0031-blog_profile

Глімур або Глімюр (Glymur) – другий за висотою водоспад в Ісландії, загальна висота якого становить 196 м.

dsc_0041-blog_profile

Купив собі, нарешті, ісландську шапку.

З краю глибокого і короткого каньйону повністю водоспад розглянути неможливо. Єдиний спосіб зробити це – пробратися вгору за річкою в каньйон, однак це небезпечно і не дуже рекомендовано без відповідного оснащення.

dsc05092-blog_profile

Проте це перший парк з такою кількістю дерев, який ми побачили.

dsc05095-blog_profile

Пірамідкою подякували тролям за те, що вони допомагали нам усі дні.

dsc05121-blog_profile

Різновиди ісландського моху.

dsc05127-blog_profile

Зліва, в каньйоні, й знаходиться Глімур.

dsc05145-blog_profile

Уперше ми також побачили стільки місця для того, щоби розбити табір. Але – треба було їхати далі, поближче до Рейк’явіка.

dsc_0083-blog_profile

Кілька годин промайнули непомітно, і, залишивши парк, 4дб продовжили рухатись запланованим маршрутом. Ми з Валєрою наревіли на те, щоби певну ділянку скоротити і проїхатися під океаном – через підводний тунель. Правда, ткнель виявився платний – 1000 іскандерів (це ми так ісландські крони називали) – десь 250 грн.

dsc05158-blog_profile

Подолавши останні 70 км шляху, 4дб заїхали трохи покататися вечірнім Рейк’явіком, та все ж вимушені були повернутися на наше найперше місце ночівлі, біля озеру Тінгвалаватн, що в парку Тінгвеллір…

Отже, за 7й день 4дб проїхали близько 150 км вздовж південного узбережжя Ісландії і в кінці дня повернулися на своє перше місце ночівлі, таким чином, зробивши повне коло навколо острова і проїхавши близько 2500 км.


День 1й та 2й: Iceland: A Place Of Dreams. Days 1-2

День 3й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 3

День 4й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 4

День 5й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 5

День 6й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 6

День 8й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 8

Кращі селфі 4дб в Ісландії: Best 4db selfies in Iceland


P.S.: Коротке відео про подорож:

 

Iceland: A Place Of Dreams. Day 6

Півроку приготувань. 8 днів, 4 людини, 1 машина. Більше 2500-та км навколо всього острова. Близько 50-ти основних місць. Ночівля в наметах під полярним колом, де сонце не сідає. Вулкани, водоспади, гейзери, острови, каньйони, океан, кити, скелі, печери, чорні пляжі, лавові поля, льодовики, термальні джерела… Подорож – заради однієї мрії – в одне з найепічніших місць на планеті – Ісландію…


Day 6.

Кемпінг в Бльондюоусі знаходився в самому центрі селища. Припаркувалися 4дб одразу біля урвища, де всю ніч шумів водоспад. Цього разу ночувати було набагато тепліше: адже в одному наметі нас було аж четверо. Першим чином, коли всі почали прокидатися, Альонка озвучила: “Ну що, не поспішаємо, платимо за місце, робимо каву й вирушаємо? Чи швидко підіймаємося, збираємося і вирушаємо одразу?..”

За 10 хвилин речі були зібрані та поспіхом закинуті в машину. Ще напівсонні, ми виїхали з кемпінгу. Проте далеко не поїхали: зупинилися за якоюсь будівлею десь в 300-та метрах, де й організували ранковий фуршет. Тільки потім ми зрозуміли, що сховалися за будівлею ісландської поліції..

20160806_084007_hdr-blog_profile

На сьогодні наш маршрут був таким:

Rock Hvítserkur (Elephant Mountain) – Mountain Kirkjufell (Church Mountain) – Waterfalls Hraunfossar – Waterfalls Barnafoss – Thermal hot spring Deildartunguhver – Reykjavík.

Насичені дні залишилися позаду, і тепер, розраховуючи відстані, ми могли дозволити собі відвідати те, що було позначено як “необов’язкове”.

Трохи заплутавшись із мапою, ми заїхали до ферми, на якій паслися коні. Нарешті у нас з’явилася змога розгледіти їх зблизька та почухати.

Коні в Ісландії – то взагалі окрема історія. Їх тут дуже багато, і ми часто задавалося питанням – навіщо їм стільки коней. Навіть запитували про це у місцевих, але вони зводили плечима і дивилися на нас, немов на дурнів. Мовляв “є – ну та й спасибі”.

Ісландські коні — порода коней, що понад 1000 років не змішується з іншими породами коней через острівну ізоляцію Ісландії. Завезені вікінгами. Середній зріст у них 130-145 сантиметрів, тому їх відносять до поні. Вага коней цієї породи не перевищує 400-та кілограмів, вони відрізняються потужним крупом, короткими і сильними ногами з міцними копитами, невисокою шиєю, важкою головою і маленькими вухами. Хвіст і грива дуже густі, довгі; волосяний покрив всього тіла також порівняно довгий. Кількість голів на острові досягає 100 000.

dsc_0672-blog_profile

Згідно із законом, прийнятим у 983-му р., до Ісландії заборонене ввезення будь-яких інших коней. Будь-який імпорт коней або поні в Ісландію заборонений для попередження епідемій серед тварин, а також псування породи. Окрім того, будь-який ісландський кінь, який покинув країну для виставки або змагань, не може повернутися. Ця заборона поширюється на одяг для верхової їзди, амуніцію, спорядження. Виняток становлять тільки речі, які пройшли повну дезінфекцію.

dsc04789-blog_profile

hWOaBFqfkdI.jpg

Порода була завезена в Ісландію вікінгами в IX-X століттях. Для економії місця на драккарах вікінги вибирали тільки низькорослих коней – звідси і характерна ознака породи. У скандинавській міфології коней шанували, а ісландська порода за легендою походить від восьминогого коня Слейпнірі, помічника верховного бога Одіна.

У кінці XVIII століття значна частина ісландських коней загинула в результаті виверження вулкана.

dsc_0712-blog_profile

Подолавши нову ділянку шляху, 4дб заїхали до невеликого напівострова Ватнснес (Vatnsnes) – звідси було найближче до Гренландії.

dsc_0724-blog_profile

Хвітсеркюр, або Скеля-Слон (Rock Hvítserkur or Elephant Mountain) – базальтова скеля на східному березі півострова Ватнснес на північному заході Ісландії. Скеля сягає 15-ти м у висоту. Біля основи скелі розташовано два отвори. Вони надають скелі схожість зі слоном, який п’є воду Хуна-фьорда. Основа була укріплена бетоном для запобігання негативного впливу морської води на природнє утворення.

dsc_0731-blog_profile

У 1990-му році скеля Хвітсеркюр була зображена на поштовій марці номіналом в 25 ісландських крон.

dsc04806-blog_profile

На скелі гніздяться кілька різновидів птахів. Поруч зі скелею – гніздяться 4дб.

easyselfiefront20160806_15_35_34-blog_profile

Об’їхавши напівострів, ми нарешті приїхали до мальовничого місця, звідки можна було поспостерігати за тюленями. Саме тут знаходиться одна із найбільших в Ісландії колонія тюленів та нерпи.

dsc_0748-blog_profile

Сонце зігрівало нас, пейзажі надихали на філософські думки.

dsc_0752-blog_profile

Було дуже тихо та спокійно. Навколо не було жодної людини, окрім нас.

dsc04833-blog_profile

Так вийшло, що чим далі ми їхали проти годинникової стрілки навколо острова, тим менше і менше людей зустрічали – як місцевих, так і туристів. Звісно, ми зробили правильно, що почали з найскладніших та найнасиченіших ділянок маршруту, аби під кінець, трохи стомившись, просто насолоджуватися та особливо не поспішати.

dsc04835-blog_profile

Більша частина подорожі була вже позаду, і на душі ставало сумно від того, що вже зовсім скоро треба повертатися додому. Ніяк не хотілося назад. Валєра навіть сказав, що повернеться сюди, років через 5 точно. І назавжди.

dsc_0771-blog_profile

А ось і тюлені, вигріваються на сонечку.

dsc_0766-blog_profile

До берега тюлені не підпливають, але скрізь розвішані попередження, що наближатися до цих тварин – небезпечно.

dsc_0772-blog_profile

Як же тут усе цивілізовано та пристосовано для людей – окремо зроблена кабінка з біноклями, звідки можна комфортно та зблизька роздивитися лінивих створінь.

dsc_0773-blog_profile

Від їхнього вигляду та тепла нам самим захотілося розлягтися на траві та поспати.

dsc04850-blog_profile

Сонне царство.

dsc04861-blog_profile

Вже на іншому боці затоки видно берег Дюра-фьорду (Dýrafjörður).

dsc_0779-blog_profile

На ті фьорди ми вже не поїхали – наступного разу обов’язково!

dsc_0780-blog_profile

Ісландська мівіна. Упродовж всієї подорожі у 4дб було стандартне меню – невибагливе до умов та відносно дешеве. Це: порізаний хліб (до речі, ісландський хліб особливо смачний, ми ніде більше не куштували такий), ковбаса, інколи сир та огірок. Ну і – ром, щоби краще спалося. З того часу ми називаємо це “ісландським набором”. Але цого разу до звичайного набору ми додали макарони по типу мівіни.

dsc_0790-blog_profile

І з задоволенням поїли, насолоджуючись свіжим вітерцем, теплом та пейзажами.

dsc_0794-blog_profile

Наш “підгулявший” Форд. Бідолага…

20160806_160726_hdr-blog_profile

Перша половина дня пройшла спокійно, і це задало ритм решті поїдки. Сьогодні особливо не хотілося нікуди поспішати.

dsc04870-blog_profile

Проїжджаючи понад затокою, 4дб звернули увагу на пляму у воді. Навіть зупинили машину, в надії, що це все ж таки кит, і ми нарешті його побачимо! (Коментар від редактора: просто Дмитро істерично верещав “це кит!” “там кит” і “зупиніть машину!”) Але дива не трапилося…

dsc04888-blog_profile

Маяки та церкви, розкидані островом, – візитна картка Ісландії.

dsc04889-blog_profile

Окрема історія у нас вийшла із алкоголем. Ще в Дьюті-Фрі в Гданську ми взяли 2л рому, та ось на 6-й день у нас нічого не залишилося. Із супермаркетами тут, як я вже писав, тяжко – іноді їх розділяють сотні кілометрів, а алкоголь продається взагалі в окремих магазинах. Отже, заїзджаємо ми до єдиного міста на півострові Ватнснес – Хваммстангі, дивом знаходимо магазин. Обійшли весь тричі: нічого, окрім пива. Запитуємо на касі: “Хелоу, ві нід сам алкохоль, кен ві бай іт самвер?” – “Єс! – щасливо відповідає продавець, – он мандей!” Запала тривожна мовчанка. Що значить “он мандей”??? 4дб нависли над касиром, який зйожився в куточок і тремтячим голосом розповів нам, що, згідно закона, продаж алкоголю в Ісландії здійснюється тільки з понеділка по п’ятницю, з 11-ї години ранку до 5-ї години вечора. На вихідних алкоголь взагалі ніде не продається. Окрім барів. Ось тут світ і потемнів в наших очах. “Онлі бір…” – мовив продавець, показуючи на полиці з пивом. О, тааак, тільки пиво і хочеться пити холодними ночами, поки ставимо намети. Але іншого вибору не було, тому ми набрали трохи пива, і вже згодом, у машині, прочитали, що в ньому тільки 2% алкоголю…

20160804_114737_hdr-blog_profile

Отже, якщо воно продається тоді, коли ніякий інший алкоголь не продається, то його можна вільно вживати навіть за кермом? “Залізна логіка!” – погодилися всі 4дб, і Карина відкрила баночку пива, кермуючи автомобіль.

20160805_155102_hdr-blog_profile

За кілька кілометрів, проїзжаючи повз перешийок, який веде на півострів фьордів, по дорозі нам трапилася дуже оригінальна безлюдна АЗС – всередині на продаж виставлено безліч різноманітних речей ручної роботи – від іграшок до одягу. Навколо заправки – хвилясті поля, які в далині закінчуються горами. Сонце приємно продовжувало зігрівати, і ми вирішили влаштувати сієсту з люльками та ісландським пивом.

dsc_0802-d0bad0bed0bfd0b8d18f-blog_profile

Ми почувалися просто казково. 4дб по-справжньому кайфували, намагаючись запам’ятати цей момент навіки.

dsc_0804-blog_profile

Близько години ми провели там, але треба було рушати далі.

Як і коней, в Ісландії також повно овець. Ісландці вважають іх своїм надбанням, адже практично весь національний одяг, який вони носять щодня, зроблений з вовни. Це і шапки, і рукавиці, і шарфи, і звісно – Lopapeysa – відомі теплі светри. Коштують вони від 100-та євро. Складається враження, що довгими полярними ночами ісландці тільки те й роблять, що в’яжуть вовняні речі та рибалять. У звичайних супермаркетах дуже часто зустрічаються стенди із пряжею та риболовецькими снастями. І не дивно: наприклад, традиція в’язання бере початок ще з 10-того століття. Кількість овець в Ісландії досягає 500 000 голів.

dsc_0805-blog_profile

Де ми їх тільки не зустрічали. Вони всюди! Причому невеликими групами – по 2-3 вівці. А все тому, що більшість овець мають досить складний характер, тому вони не люблять бути в стаді. Між особинами трапляються постійні суперництва. Особливу небезпеку можуть становити барани, які відчувають потребу в постійному лідерстві. Через цю особливість поведінки між особинами чоловічого роду постійно трапляються конфлікти і сутички, за яких тварини можуть сильно постраждати. Ватажок може сприйняти і собаку, і людину в якості загрози, тому слід бути вкрай обережним, щоби не викликати агресію у самця.

dsc_0806-blog_profile

Одразу після закінчення морозів, протягом усієї весни, літа й осені, вівці кочують там, де їм заманеться. А вже восени фермери майже з цілою сім’єю та сусідами виїжджають на кілька днів, а іноді й тижнів, у пошуках своєї худоби. А знаходять саме своїх вівець вони легко, бо кожна особина пронумерована кліпсою у вусі.

dsc_0808-blog_profile

4дб знову звернули з кільцевої дороги та взяли курс на ще один напівострів, виключений з головного маршруту. Час дозволяв, а там також було на що подивитись. До речі, це саме той регіон (разом із напівостровом фьордів), куди останнім часом почали припливати білі ведмеді з Гренландії.

dsc_0811-blog_profile

Гори нас уже не дивували так, як із самого початку подорожі, але всеодно не залишали байдужими.

dsc_0812-blog_profile

Потрібно було їхати на 2 тижні – неодноразово повторювали вслух.

dsc_0813-blog_profile

Це була саме та друга ділянка шляху, яка здалася нам моторошною, адже ми зовсім перестали зустрічати автомобілі на дорозі, а людей – тим паче. Здавалося, ми повернулися в ті часи, коли на цьому острові хазяювали лише Тролі, а вікінги ще навіть не заселилися.

dsc_0814-blog_profile

Ми вже й самі давно повірили в Тролів, і навіть більше: кожен день ставили їм пірамідки з каменів. Можливо тому нам так щастило з погодою. Ми знали, що вороже налаштований троль – небезпечний ворог. Сильний і жорстокий, він отримує задоволення, приносячи сільським жителям муки і нещастя, заманюючи людей на жахливу смерть або крадучи сплячих немовлят з дитячих ліжечок. Це підступний брехун, який живе в постійній темряві і нападає на беззахисні села вночі. Найбільше троль боїться сонячного світла, в променях якого він перетворюється на камінь. Якщо троля обдурити, і він забуде про наближення світанку, життя злобної істоти закінчиться.

dsc_0816-blog_profile

Також ісландці вірять у ельфів. Жінки-ельфи, кажуть, надзвичайно красиві та сексуальні. Вони навіть не проти вступити в шлюб зі звичайними чоловіками. Проте у них є тільки один недолік – коров’ячий хвіст.

dsc_0818-blog_profile

Казкової, нереальної краси пейзажі: скелі, лавові поля, яри, льодовики, гейзери, вулкани, криштально чисті річки, озера, водоспади, – і майже вся ця територія абсолютно не заселена людьми. Але хіба може вона бути незаселена?.. Збереглася давня легенда про походження “прихованого народу”. Легенда ця цікава тим, що старозавітні персонажі і події переплетені в ній з ісландською міфологією.

dsc_0820-blog_profile

Отже, одного разу Єва купала у джерелі своїх дітей. Раптом її покликав Бог. Жінка збентежилася і сховала тих зі своїх дітей, які ще не були вимиті. Бог запитав її: “Чи всі діти твої тут?” “Всі”, – відповідала перелякана Єва. Тоді Бог сказав брехусі: “Приховане від мене – і від людей буде приховане.” Заховані діти були відразу ж відділені Богом від інших і стали невидимими. Перед початком потопу Бог загнав їх у печеру і затулив вхід каменем. Від них після потопу і пішли ельфи та інші надприродні істоти.

dsc_0821-blog_profile

Жити вони, за рідкісним винятком, так і залишилися в скелях, вибравши собі найбільш красиві з них. Їхній світ є відображенням світу людей – тільки, за запевненнями експертів, на відміну від простих жителів Ісландії, у ельфів є залізні дороги, зате немає мобільних телефонів.

dsc_0822-blog_profile

Багато, дуже багато міфів та легенд про цю країну, яку ми просто поїдали очима.

dsc_0824-blog_profile

Дорога була місцями не дуже проїздна, тому ми досить довго їхали. І хоча спочатку у нас був план об’їхати весь напівострів, нам стало зрозуміло, що після відвідування наступного пункту, ми найкоротшим шляхом зріжемо, щоби знову виїхати на кільцеву дорогу.

dsc_0829-blog_profile

Перше місто, яке нам трапилося, власне і було нашою метою, адже саме тут знаходиться одна із найкрасивіших гір світу – Кіркьюфетль (Kirkjufell), або – Гора-Церква. Розташована зовсім близько від міста Грюндарфьйордюр на західному березі однойменного фьйорду на півночі півострова Снайфедльснес. Своєю назвою гора завдячує схожості за формою із дахом церкви. Гора набула свої круті схили завдяки водам, які постійно стікають з льодовиків та омивають її.

dsc_0830-blog_profile

Згодом 4дб завітали до бару, який стояв майже навпроти гори, де замовили по чашечці кави. Наш погляд упав на полиці з ромом та віскі, та ціна 250 гривень за 40 грамів якось відбила бажання вживати алкоголь.

20160806_221851_hdr-blog_profile

На цьому ми поставили крапку у виконанні задуманого плану і залишили водоспади та термальні джерела вже на завтра – на передостанній день перебування в Ісландії. Як завжди, ввечері ставало дуже прохолодно, і 4дб взяли курс строго на південь. До Рейк’явіка залишалося 170 км, але ми поки що не поспішали. Підіймався вітер, якого раніше не було, і в першу чергу нам потрібно було знайти затишне місце для ночівлі.

dsc04925-blog_profile

Здавалося, це була нереальна справа. Десь за 50 км ми заїхали в лавові поля, знайшовши покинутий будинок, де нам перебіг дорогу найстрашніший хижак Ісландії – арктична лисиця, або по-іншому – песець. Насправді песець був нам, бо дув сильний вітер, було темніше, ніж ми звикли, а також дуже холодно. Кілька годин ми втратили на пошуки місця, але згодом знайшли збоку від дороги невелику місцину, де можна було втулити два намети. Також було місце обабіч дороги, щоби залишити авто.

20160806_222911_hdr-blog_profile

Намети ледь поставили, допомагаючи один одному, бо вітер зносив їх до чортів. Тримаючи скручені каремати навколо газової горілки, ми навіть спромоглися заварити макарони і не вратити вогонь. Ледве тримаючись на ногах, ми “накрили стіл” ісландським набором і повлягалися спати, переймаючись, аби вітром не позносило намети. А краєвид довкола, як завжди, був прекрасний: біля нас виднівся великий вулкан.

Отже, за 6-й день 4дб подолали близько 600-та км у більш повільному темпі відвідування місць, і під кінець дня круто змінили курс на південь, у бік Рейк’явіка.


День 1й та 2й: Iceland: A Place Of Dreams. Days 1-2

День 3й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 3

День 4й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 4

День 5й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 5

День 7й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 7

День 8й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 8

Кращі селфі 4дб в Ісландії: Best 4db selfies in Iceland


P.S.: Коротке відео про подорож:

Iceland: A Place Of Dreams. Day 5

Півроку приготувань. 8 днів, 4 людини, 1 машина. Більше 2500-та км навколо всього острова. Близько 50-ти основних місць. Ночівля в наметах під полярним колом, де сонце не сідає. Вулкани, водоспади, гейзери, острови, каньйони, океан, кити, скелі, печери, чорні пляжі, лавові поля, льодовики, термальні джерела… Подорож – заради однієї мрії – в одне з найепічніших місць на планеті – Ісландію…


Day 5.

Замерзли. Дико. Уперше – настільки. Але ми зрозуміли, що наші жертви були не марні, коли ми побачили природу навколо, повилазивши з наметів.

20160805_074856_hdr-blog_profile

Важко уявити, що вночі ми спали за мінусової температури, а на ранок відчули сонце та тепло. Мабуть, вдруге і востаннє ми дозволили собі одягтися досить легко. Зібралися швидко, випили кави, і вже хотіли вирушати, щоби не платити за ночівлю, та за 5 хвилин до від’їзду до нас підійшов волохатий перевіряючий і ввічливо попрохав показати талони. Ми переглянулись і показали йому гроші, які він і забрав. До речі, проживання коштує десь 1500-2200 грн за ніч з 4-х, але 5 хвилин душу сплачуються окремо і коштують 500 крон (100 грн). Ось так.

dsc_0144-blog_profile

Координати ночівлі: 66°01’31.7″N 16°29’42.9″W

Тепер ми вже точно нікуди не поспішали, посміялися та гоу гуляти каньйоном.

dsc_0160-blog_profile

Каньйон Аусбіргі (Ásbyrgi) – розташований на північно-східній частині острова Ісландія, недалеко від Акурейрі та Хусавіка. Уходить до національного парку Йейокульсаурглювур.

dsc_0181-blog_profile

Зовнішньо каньйон має форму підкови, а його приблизні розміри складають 3,5 км в довжину та 1,1 км в ширину з висотою стін до 100-та метрів.

dsc_0195-blog_profile

Приблизно посередині каньйон розділений навпіл 25-тиметровим скельним утворенням із вертикальними стінками, що носить назву “Eyjan” – “острів”.

dsc_0209-blog_profile

Каньйон був сформований грандіозними льодовиковими паводками на річці Йейокульсау-ау-Фйейодлюм, які ставалися двічі після закінчення льодовикового періоду.

dsc04485-blog_profile

З того часу річка змінила своє русло і тепер тече на 2 км східніше.

dsc04493-blog_profile

За легендою, каньйон отримав свою форму, коли Слейпнір, кінь Одіна, наступив сюди однією зі своїх восьми ніг.

easyselfiefront20160805_14_03_33.jpg

Удосталь нагулявшись та нафотографувавшись, 4дб рушили далі, згідно маршрута. А на сьогодні у нас він такий:

Canyon Ásbyrgi – Husavik – Volcano Krafla – Thermal lake Namafjall / Park Hverir – Hverfjall – Lake Myvatn – Lava rocks Dimmuborgir – Godafoss Waterfall – Village Blönduós.

dsc_0219-blog_profile

Як вже стало зрозуміло, трохи від графіка відстаємо, так як каньйон ми мали обстежити ще вчора ввечері. Цікаво, чи впораємось сьогодні і чи зможемо наздогнати втрачений час..

dsc_0220-blog_profile

Ми знову ненадовго повернулися на кільцеву дорогу і стали їхали попід морем. Тут, на півночі, воно особливого синього кольору. Це вже був не Атлантичний океан, а Гренландське море.

dsc_0224-blog_profile

Острів-скеля із самотнім маяком.

dsc_0229-blog_profile

На під’їзді до Хусавіка.

dsc_0231-blog_profile

Цікаві будівлі. Правда, невідомо якого призначення.

dsc_0236-blog_profile

Знайомтесь – місто Хусавік (Húsavík). Місто, в яке ми всі разом закохались, щойно тільки заїхали до нього. Тут у нас з’явилися великі плани щодо сафарі на китів, та ми, проте, так і не наважилися виділити 3 години часу та по 60 євро з людини за плавання. Тепер, чесно кажучи, дуже жалкуємо. Все, що ми змогли, – це влаштувати пікнік на березі затоки, з надією побачити славетних китів з берега, адже сюди вони дуже часто запливають.

dsc_0238-blog_profile

Хусавік – місто моєї мрії. Якби я зміг залишитися в Ісландії, я би обрав саме це місто для життя. Воно нереально запало нам у душу.

dsc_0250-blog_profile

Прозора й чиста вода в самому порті.

dsc_0251-blog_profile

Ось ці люди збираються відпливати в погоню за китами. До речі, Хусавік визнаний найбільшим центром спостереження за китами в Європі.

dsc_0255-blog_profile

Треба було планувати маршрут так, щоби заночувати в Хусавіку. А в цих портових тавернах ми би зависли до ранку!

dsc_0258-blog_profile

Улітку (тобто зараз) в Хусавіку світло 24 години на добу, а ось узимку наступає полярна ніч.

dsc_0260-blog_profile

Назва міста перекладається як “бухта, де стоїть дім”. Мабуть, мій дім.

dsc_0261-blog_profile

Це місто вважається також одним із найстаріших поселень, яке виникло випадково: кілька членів експедиції Гардара Сваварссона були вимушені перезимувати на березі.

dsc_0266-blog_profile

Також у Хусавіку знаходиться два дуже цікавих музея. Перший – музей китів у вигляді великого ангара, де розміщені не тільки фотографії китів та китобоїв різних часів, але і скелети найбільших екземплярів різних видів.

dsc04519-blog_profile

Другий музей – музей фалосів, у якому представлена експозиція законсервованих статевих органів різних тварин земного шару.

dsc_0319-blog_profile

З тяжким сердцем 4дб залишили райське місто і поїхали далі. На фото нижче – вулкан Хверфьятль (Hverfjall).

UxjQa5JtttY.jpg

Перед нами – озеро Міватн (Mývatn). Дивно, що його назва пекладається як “комарине озеро”, але у всій Ісландії ми не зустріли жодного комара.

hQE7NWG1oWs.jpg

На диво, ми не заблукали і потрапили до термальної геозони Наумафятль, парк Хверір (Namafjall, Park Hverir).

dsc_0349-blog_profile

RLCeNb-iBEA.jpg

Тут все кипіло та вирувало, а ще – добряче смерділо.

kW3U5zg_AGY.jpg

Це викликано тим, що даний регіон – дуже сейсмічно активний, і під землею все палає.

dsc_0419-blog_profile

Рятувалися, як могли.

easyselfiefront20160805_19_49_03

У період з 1724 по 1729 рік багато вулканічних тріщин відкрилося, і їх лавові фонтани було видно навіть з південної частини острову.

dsc_0433-blog_profile

Наумафьятль, у якому знаходяться багневі вулкани та фумароли (тріщини та отвори в кратерах і на схилах вулканів, якими підіймаються гази, які виділяються з магми) входить до кальдери вулкана Крабла (Krafla). Діаметром його кальдера сягає 14-ти км, її висота – 650 м, а знаходиться вона в зоні 90-кілометрового розлому. Кальдера – великий котлован, який утворюється після масштабного виверження вулканів.

dsc_0444-blog_profile

В 1978 році біля вулкану Крабла була введена в експлуатацію геотермальна електростанція Kröflustod Power Station (на фото нижче).

dsc_0355-blog_profile

А це – кратер вулкану Крабла (Krafla). Він ще діючий. Кратерне озеро захоплює своїм кольором.

4KT6IjRNkq4.jpg

Обмаль часу, тому ми не стали обходити кратер довкола і тільки добре пофотографувалися.

dsc_0365-blog_profile

Я всіх підганяв, тому іноді мене дуже “любили” за занудство.

easyselfiefront20160805_19_30_43.jpg

Велике термальне озеро в парку Хверір. Температура води на його поверхні  – 80 градусів.

dsc_0467-blog_profile

Як же тоді хотілося там поплавати і зігрітися!

dsc04622-blog_profile

Повернулися до вулкана Хверфьятль (Hverfjall). Його виверження відбулося близько 2500-та років тому.

 dsc_0587-blog_profile

Діаметр кратера – 1 км.

dsc_0501-blog_profile

Протягом епохи перших заселень лава, що витікала зі Свортюборгіра на південному краю Намафьятля, оточувала Хверфьятль.

dsc_0524-blog_profile

А отже – відразу після підйому та спуску з вулкана ми відвідали відому всім область довкола нього – вулканічні скельні утворення Діммуборгір (Dimmuborgir), у перекладі – Чорна Фортеця (або Темні Замки).

dsc_0536-blog_profile

Тисячі років цей район приховує таємниці та розбурхує уяву як місцевих жителів, так і туристів.

Крізь Чорну Фортецю прокладено кілька туристичних маршрутів для прогулянок різної складності.

dsc_0542-blog_profile

Після виверження вулкана Хверфьятль 2300 років тому, величезні потоки лави текли з 12-тикілометрової тріщини через усю долину аж до океану. Під час цього щось перекрило потік лави, в результаті чого виникло справжнє озеро, наповнене вогняною масою. Як тільки лава почала застигати, блок був зруйнований, і розплавлений потік прорвався далі, залишаючи позаду те, що встигло затвердіти. Ось так і з’явилися унікальні геологічні утворення, подібних до яких немає у всьому світі.

dsc_0558-blog_profile

В ісландському фольклорі Діммуборгір пов’язують з пеклом. Деякі джерела стверджують, що Діммуборгір – саме те місце, де впав Сатана, коли його скинули з небес. Приземлившись в районі озера, він створив свої володіння, приховані на довгі роки від людських очей. Цікаво, що один із популярних норвезьких симфонічних блек-метал гуртів має назву “Dimmu Borgir“.

dsc_0578-blog_profile

Щодо озера Міватн – воно має в довжину близько 10-ти км, а в ширину – 8 км. На ньому розташовано близько 50-ти островів.

dsc_0590-blog_profile

Таких груп маленьких кратерів – безліч навколо Міватну.

dsc_0594-blog_profile

Їх величають “псевдократерами” в Скутустадір (Skútustaðir).

dsc_0595-blog_profile

А також кратери Threngslaborgir.

dsc_0597-blog_profile

Цікавим фактом про Міватн також є те, що в 1999-му році вчені з інституту Археології та Етнології Польської Академії Наук відкрили залишки квадратної напівземлянки Х-того століття, яка була схожа на слов’янські житлові помешкання того періоду на Ельбі, Одрі, Віслі та на Русі. Знахідку виявили в районі Sveigakot, що над озером.

dsc_0598-blog_profile

Сонячний день ще тривав, хоча було вже близько 19-тої вечора, і 4дб вирушили до останнього місця – водоспаду Годафосс (Godafoss). До нього залишилося 50-80 км,  і ми насолоджувалися пейзажами з вікон Форда.

dsc_0600-blog_profile

На одній із ділянок шляху ми зустріли табун коней, яких, судячи з усього, переганяли з пасовища до ферми. Коней в Ісландії просто безліч – близько 90 000 голів (прицьому населення острова складає 320 000 людей).

dsc_0603-blog_profile

Вечоріло, але ми таки доїхали до чарівного водоспаду – Годафосс (Godafoss), назва якого у перекладі звучить як “Водоспад Бога”.

dsc_0624-blog_profile

Знаходиться він на півночі острова, недалеко від Акурейрі, на річці Скьяульфандафльоут (Skjálfandafljót). Його висота – 12 метрів, а ширина – близько 30-ти м.

dsc_0622-blog_profile

Водоспад відомий тим, що у 999-1000 рр., при прийнятті християнства в Ісландії, спікер місцевого парламенту “Тінгва” скинув сюди язичницькі ідоли. Згодом його приклад перейняло все населення острова. Звідси пішла назва водоспаду (від ісл. Goð — “Бог”).

dsc_0638-blog_profile

І так, саме на цьому водоспаді пройшли заручини наших коханих друзів, Карини та Валерія!))

dsc_0661-blog_profile

Часу залишалося мало, ставало вже досить холодно. Згадавши минулу ночівлю, ми вирішили рухатися вперед, в сторону Бльондюоусу (Blönduós), куди за планом і мали стати на ночівлю. У селищі мало бути найзатишніше та найтепліше, але до нього залишалося ще багато кілометрів шляху.

dsc04749-blog_profile

Дорогою до Акурейрі, де ми також намагалися знайти місце для наметів, ще було більш-менш тепло. А от далі, одразу за містом, виднілися високі гори з льодовиком, від яких несло морозною свіжістю. Тому, покрутившись трохи, поїхали знову далі, взявши за мету переїхати цей льодовик і зупинитися вже там, “навіть якщо доведеться їхати до ранку” (цитата Валерія). Як бачите, нас трохи налякала ніч під полярним колом.

dsc04750-blog_profile

Трохи льодовика видно далі. Це лише маленький його шматочок.

l5c8yi3cea4.jpg

Їхали ми довго, приблизно 150 кілометрів. Ми навіть спробували стати табором в одному із місць, та 6 градусів тепла нас занепокоїли: було якось дуже холодно та волого. А далі – ще веселіше – бортовий градусник Форда показував +6….+5…+4…

“Карино, а що це за позначка біля тахометра?”

“А що там намальовано?”

“Сніжинка…”

“Прийшов час замінити літню гуму на зимову…”

+3…+2…+1… Дорогою занурилися в густий пар, який ішов від термальних джерел – настільки густий, що не видно було навіть за метр від машини.

dsc04752-blog_profile

Близько другої години ночі ми заїхали в Бльондюоус, де знайшли кемпінг. Ми не шукали нічого іншого, бо сил уже не було. Зупинились на ночівлю. Але цього разу вирішили всі спати в одному наметі, як і зробили, поївши в напівсонному стані (поки готували з Валєрою намет, дівчата позасинали в салоні авто).

Отже, за 5-й день 4дб проїхали десь 450 кілометрів, обстеживши всю північну частину Ісландії. Відтепер наш шлях буде йти в південно-західному напрямку.


День 1й та 2й: Iceland: A Place Of Dreams. Days 1-2

День 3й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 3

День 4й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 4

День 6й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 6

День 7й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 7

День 8й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 8

Кращі селфі 4дб в Ісландії: Best 4db selfies in Iceland


P.S.: Коротке відео про подорож:

 

RLCeNb-iBEA.jpg

Iceland: A Place Of Dreams. Day 4

Півроку приготувань. 8 днів, 4 людини, 1 машина. Більше 2500-та км навколо всього острова. Близько 50-ти основних місць. Ночівля в наметах під полярним колом, де сонце не сідає. Вулкани, водоспади, гейзери, острови, каньйони, океан, кити, скелі, печери, чорні пляжі, лавові поля, льодовики, термальні джерела… Подорож – заради однієї мрії – в одне з найепічніших місць на планеті – Ісландію…


Day 4.

Голодна ніч пройшла швидко, і вже скоро 4дб робили ранкову каву та збирали речі, щоби продовжити свою мандрівку казковою країною.

20160804_082446_hdr-blog_profile

Спершу ми заїхали до супермаркету і, щоби не повторювати вчорашню помилку, закупилися продуктами наперед, після чого поїхали до порту Хьобна – перекусити та помилуватися маленьким містечком та човниками.

20160804_112304_hdr-blog_profile

На цей день у нас був значно менш насичений план, але важка дорога:

Waterfalls Selfoss, Dettifoss and Hafragilsfoss – Canyon Ásbyrgi – Husavik

20160804_112308_hdr-blog_profile

До водоспадів їхати кілька сотень кілометрів, тому ми весь час просто насолоджувалися красою за вікном авто, іноді зупиняючись на відпочинок. Ось таких красенів зустріли майже одразу:

dsc04305-blog_profile

Уперше побачили огорожений шмат землі, де густо росли дерева. Звісно, штучно насаджені. Усередині стояли столики та мангал, де ми й зробили привал на обід.

20160804_133736_HDR [Blog_profile].jpg

Процес розведення устриць в одній із заток.

dsc04325-blog_profile

Поки що ми більш-менш встигали за графіком – щось залишали на наступний день, потім наздоганяли, адже це було дуже важливим моментом у подорожі. Плануючи маршрут, ми одразу залишили день люфту на той випадок, якщо десь затримаємося.

dsc04327-blog_profile

А затриматись хотілось. На кожному новому повороті. Та й не просто затриматись – а залишитися назавжди.

dsc04329-blog_profile

В Ісландіі майже завсім немає дерев: вони становлять менше 1%-ка всієї території.

dsc04331-blog_profile

Проте дуже багато моху; гори, а то й цілі поля, вкриті товстим пухнастим зеленим шаром.

dsc04333-blog_profile

Поки що ми майже постійно їхали попід узбережжям океану, іноді віддаляючись, але потім все одно виїжджаючи до води. Півдня ми насолоджуємося океанськими видами, але пізніше ми маємо звернути вглиб, щоби переїхати великий гірський перевал.

dsc04337-blog_profile

Ну і звісно, ми цей поворот чудово пропустили і виїхали в невідомому мальовничому містечку.

20160804_153132_hdr-blog_profile

Де зробили перерву на каву й повернули назад. А проїхали тому, що з великої кільцевої дороги №1 веде ледве помітний поворот на бездоріжжя.

20160804_153140_hdr-blog_profile

Повертаємося трохи назад.

dsc_0903-blog_profile

Це, мабуть, останній день, коли в дорозі нас догоняв дощ, але він був дуже маленький.

dsc_0899-blog_profile

Десь за цими горами проходить наша дорога на перевал.

dsc_0898-blog_profile

Чомусь за весь час подорожі нам лише двічі ставало трохи моторшно під час переїздів: сьогодні, коли ми підкорювали перевал та їхали пустельним плато; та наприкінці турне. Сьогодні тому, що вузька грунтова дорога вела круто вверх, в гори, які були вкриті серйозною млою (чи хмарами). Отже нам було якось не по собі, коли ми проїжджали над урвищем.

dsc_0914-blog_profile

Починаємо підйом наверх, вже значно віддалившись від океану і дещо запізнюючись відносно графіка.

dsc_0924-blog_profile

Гори й досі не переставали нас вражати.

dsc04341-blog_profile

Тоненькі струмочки-водоспади.

dsc04351-blog_profile

З першого погляду – безліч місць для наметів. А за фактом – нормально і стати ніде.

dsc04358-blog_profile

Хто би міг подумати, що на одному маленькому острові – стільки краси.

dsc04400-blog_profile

У дні нашої подорожі Ісландією десь в її нетрях ішли зйомки наступного сезону “Ігор Престолів”.

dsc04415-blog_profile

Перевал підкорено, і ми нарешті виїхали на марсіанські поля.

dsc_0983-blog_profile

Це було зовсім дике місце. Тихо та спокійно, а що цікаво – більше ні однієї машини та жодних людей.

dsc_0980-blog_profile

На цьому безкрайньому космічному полі ми були самі.

dsc04407-blog_profile

До речі, у цих місцях знімали фільм “Інтерстеллар”.

dsc_0981-blog_profile

А також – “Марсіанин”.

dsc04410-blog_profile

Панорамка:

panorama4_sheremet-blog_profile

Доїхати сюди – півхалепи. А ось далі… Дорога неначе показилася. Довелось їхати в середньому зі швидкістю 30 км/год, що ще більше нас затримувало.

dsc_0988-blog_profile

Пусто та тихо. Шлях пролягав поверхнею великого плато, сонце все ближче схилялось до горизонту. Було прекрасно і моторошно. Ми відчували себе якимись богами. Правда, усіма забутими.

dsc_0994-blog_profile

Трохи нервували, аби до ночі виїхати на шлях якоїсь цивілізації, але, в принципі, були готові й десь тут розбити табір.

dsc_0996-blog_profile

Важкий шлях відмучено, і ось він, наш епічний водоспад – Деттіфосс (Dettifoss)!

dsc04441-blog_profile

Він розташований на річці Єкулса-а-Ф’єтлум (Jökulsá á Fjöllum), яка витікає з льодовика Ватнайокутль та збирає воду зі значної території південно-східної Ісландії. Водоспад сягає 100 -та метрів у ширину та має висоту падіння 45 м (що на 9 метрів менше, ніж у Ніагарського водоспаду) в каньйон Єкулсаурґлювур (Jökulsárgljúfur).

dsc04445-blog_profile

Селфі!

easyselfiefront20160805_00_04_12.jpg

Деттіфосс розташований на Діамантовому колі, популярному туристичному маршруті довкола міста Хусавік та озера Міватн у північній Ісландії. Також він є найбільшим та найпотужнішим водоспадом Європи.

dsc_0012-blog_profile

Національний парк Єкулсаурґлювур є чарівним через свій хаотичний каньйон та вулканічні гори. 8000 років тому, вулкан зазнав виверження безпосередньо під річкою. Це спричинило потужні вибухи через поєднання вогню, газу і води. Гори довколо річки зруйнувалися, і з них залишилися лише руїни, змішані і лавовими утвореннями. Саме це робить парк таким неоднорідним.

dsc_0033-blog_profile

Центром парку є Гльйоударклєттар (скала відлунь). Ройзголяр (червоний пагорб) є найкрасивішою горою парку через своє особливе забарвлення.

dsc_0123-blog_profile

Фото зроблені саме з Ройзголяру з видом на інший водопад – Hafragilsfoss. Задля цього ми спустилися нижче за течією. А вище, до водоспаду Selfoss, ми не пішли, бо з цієї сторони каньйону підступів до нього не було.

dsc_0125-blog_profile

Висота Хафрагілсфоссу – 27 метрів, ширина – 91 метр.

dsc04452-blog_profile

Цей регіон носить назву Rauðhólar.

dsc04462-blog_profile

Ніколи ніхто із нас навіть не думав, що наживо побачить каньйони. Та ще й такі. Так само, як і вулкани. Це було круто, дуже круто.

dsc_0139-blog_profile

Цей каньйон ми залишили ближче до 23-ї години вечора. Далі попрямували в наше останнє місце на сьогодні: інший великий каньйон Аусбіргі (Ásbyrgi). Як ми потім дізналися, всередині каньйону знаходиться кемпінг, де ми й зупинилися. Скажу вам одразу: це те, що мені запам’яталося дуже яскраво. Була перша година ночі, ми вчотирьох, замерзаючи, готували їсти, насолоджуючись красою Аусбіргі (на фото нижче – фотографія, зроблена в ту ніч). Світло? Так, незважаючи на те, що вже за першу годину. Адже ми знаходилися всього за 30 км від полярного кола! Найпівнічніше місце наших ночівель в Ісландії дозволило нам насолодитися полярним днем – сонце тут так і не зайшло за горизонт. І так – це була найхолодніша ніч за всю подорож, а ночували ми за мінусової температури. Як же ж там було класно! Важко передати словами. Це треба відчувати, як відчували це 4дб…

20160804_224241_hdr-blog_profile

Отже, за 4-й день 4дб проїхали десь 500 кілометрів, заглибились всередину острова і взяли курс на північ Ісландії.


День 1й та 2й: Iceland: A Place Of Dreams. Days 1-2

День 3й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 3

День 5й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 5

День 6й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 6

День 7й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 7

День 8й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 8

Кращі селфі 4дб в Ісландії: Best 4db selfies in Iceland


P.S.: Коротке відео про подорож:

 

Iceland: A Place Of Dreams. Day 3

Півроку приготувань. 8 днів, 4 людини, 1 машина. Більше 2500-та км навколо всього острова. Близько 50-ти основних місць. Ночівля в наметах під полярним колом, де сонце не сідає. Вулкани, водоспади, гейзери, острови, каньйони, океан, кити, скелі, печери, чорні пляжі, лавові поля, льодовики, термальні джерела… Подорож – заради однієї мрії – в одне з найепічніших місць на планеті – Ісландію…


Day 3.

Трохи поблукавши у пошуках місця для ночівлі та налякавши корів, 4дб все ж вирішили переночувати в кемпінгу біля водоспаду. Ми не знали ціни, та іншого виходу в нас не було. В Ісландії дороги побудовані так, що неможливо просто з’їхати машиною зі шляху і поставити намети. Усі дороги насипні, а з обох боків протягнута низенька огорожа з дроту, тому – без варіантів. До того ж, законодавством країни дозволяється провести лише одну ніч в будь-якому місці, не облаштованому для ночівлі. Перша ніч така у нас вже була, тому, чесно кажучи, ліміт ми вже використали, але… Ми зазвичай не здаємось; тому знову шукали притомне місце, аби стати просто де-небудь. А дарма.

Отже, ми приїхали, обрали місце, поставили намети. Як завжди, через холод (а було приблизно 6 градусів за Цельсієм) поїли в салоні нашого Форда і вляглися спати. На ранок 4дб спочатку відійшли від шоку, коли побачили біля якого місця спали (шум водоспаду був сильний, але ми його не бачили через млу та сутінки), потім зібрали свої речі і пішли фоткатись. Як ми дізналися пізніше, сплату за проживання збирають тільки до дев’ятої вечора, а потім вже з восьмої ранку. Отже ті, хто приїжджає пізно та залишає місце рано, можуть просто не сплачувати. Якщо не помиляюся, середня ціна складає приблизно 1600 грн за 4-х людей і машину.

Сьогоднішній маршрут у нас такий:

Skogarfoss Waterfall – Reynisdrangar Rocks – Reynisfjara Black Beach  – Dyrhólaey Rocks – Fjaðrárgljúfur Canyon – Black Svartifoss Waterfall – Vatnajökulsþjóðgarður – Small Glacier Lagoon Fjallsárlón – Jökulsárlón Glacier Lagoon – Diamond Beach

20160803_082656_hdr-blog_profile

Водоспад Скоугафосс (Skógafoss) знаходиться на річці Скоугау, трохи нижче за льодовик Ейяфьядлайєйокудль (Eyjafjallajökull). З нього починаються відомі туристичні маршрути до цього льодовика (його назву навіть писати важко, не те що вимовити).

dsc_0941-blog_profile

Ширина Скоугафосса 25 метрів, висота падіння води – 60 метрів.

dsc_0945-blog_profile

За легендою, Трасі Тоуроулфссон (Þrasi Þórólfsson) – перший вікінг, який поселився у цьому районі, сховав свої багатства в печері за водоспадом. Роки потому місцевий хлопчик знайшов у печері незвичайну скриню, але перш ніж скриня знову зникла, хлопець украв звідти перстень (ах ось воно що, Хоббіт!). Прикраса нині зберігається в Скоугарському музеї.

dsc_0981-blog_profile

До узбережжя – близько 5-ти км.

dsc_0984-blog_profile

Як же ж без прапора – Слава Україні!

easyselfiefront20160803_13_28_52

На Ейяфьядлайєйокудль ми не пішли, бо нам забракло часу. Жалкуємо, звісно, але що поробиш. Вирішили піти на нього наступного разу))

20160803_150408_hdr-blog_profile

Ось так виглядають ВЕЛИКІ міста в Ісландії. Заїхали попити кави.

dsc_0031-blog_profile

Той самий момент, коли побачили красу, а мені телефонують з роботи.

dsc_0037-blog_profile

Можливо, дорожні фото, зроблені з автівки під часу руху, не такі вже й феєричні, але хоча би так можна побачити, через яку красу ми проїжджали.

dsc_0045-blog_profile

Поки що з погодою нам щастило: дощ ішов кілька разів на день, проте тільки тоді, коли ми були в машині та здійснювали переїзди.

dsc_0052-blog_profile

Часто доводилося робити зупинки, аби сфотографувати красу. Інколи прото зменшували швидкість.

dsc_0054-blog_profile

На жаль, ми не змогли точно визначити місце і знайти заїзд до узбережжя, де знаходиться розбитий літак. До нього також колись повернемося.

dsc_0056-blog_profile

Насолода наших очей – мис та скелі Дурхолей (Dyrhólaey). Звісно, про більшість місць в Ісландії можна сказати, що їх не хочеться залишати. Проте, це місце нас особливо тримало.

20160803_120026_hdr-blog_profile

Арка в скелястому виступі має висоту 120 метрів. Під час відпливу через арку можуть пройти невеличкі судна. Відомий випадок, коли пілот аероплану ризикнув пролетіти під цією аркою.

20160803_120403_hdr-blog_profile

Такий різноманітний ландшафт був створений завдяки активності вулканів ще в льдовиковому періоді. Потім на поверхню піднялись підводні гірські породи, що нагадують колони. Найвища з них – Хайдрангур, 65 метрів.

B6oPHD_AdQA.jpg

Підводні виступи, згідно легенди, з’явилися через те, що два гноми намагались витягти на берег трищоглове судно. Усю ніч вони намагалися його витягти, але так і не спромоглися. Зі сходом сонця гноми перетворилися на камінь.

20160803_120417_hdr-blog_profile

Якщо вірити іншій старовинній легенді, то в одній із печер живе страшне чудовисько, яке в останній раз бачили близько ста років тому. Однак, після сильного зсуву воно більше не з’являлося. Але місцеві пташки (тууупиикиии!!!) нічого не знають про чудовисько, тому уподобали це місце для свого гніздування.

dsc_0067-blog_profile

Ми теж це місце уподобали. Можливо, ми теж – тупики.

easyselfiefront20160803_15_13_18.jpg

Було досить тепло, тому на думку приходили ідеї щодо скупатися.

dsc04038-blog_profile

Попереду – знамениті чорні пляжі району Вік. До речі, у цьому регіоні знімали фільм “Неймовірне життя Уолтера Мітті”.

dsc04040-blog_profile

Нами було зроблено мільйон фотографій цих красот.

dsc04042-blog_profile

По всій Ісландії розкладені пірамідки з камінців – “троли”. Місцеві жителі по-справжньому  вірять, що таким чином народжується новий троль.

dsc_0049-blog_profile

Наступне місце – скелі Рейнісдрангар (Reynisdrangar), які знаходяться на іншому кінці чорних пляжів Рейнісфьяра (Reynisfjara). А поки – насолоджуємося дорожними пейзажами.

dsc_0228-blog_profile

Не дивно, що тут досі вірять старовинній міфології.

dsc_0234-blog_profile

Ми, чесно кажучи, також вирішили з цим не жартувати, і при нагоді робили пірамідки з камінців. Мабуть тому нам і щастило з погодою. Ісландці жартома говорять: “якщо вам не подобається погода, почекайте п’ять хвилин – і стане ще гірше”. У цьому регіоні дуже висока вологість: дощі йдуть 240 днів на рік.

dsc_0045-blog_profile

А ось і відомий усім грот. Вертикальні рельєфні колони бачите? Такі маленькі… Здалеку.

20160803_132154_hdr-blog_profile

Бо насправді вони ось такі:

dsc_0078-blog_profile

Ці вертикальні стовпи, з яких складаються місцеві скелі, називають “Пальцями троля”

Звідси видно вже відвіданий нами Дурхолей, широкі чорні пляжі та розкидане каміння.

dsc_0190-blog_profile

Сонце досить добре прогріло повітря, було досить тепло, і ми вирішили трошки довше тут затриматись.

dsc_0169-blog_profile

Пісок має чорний колір завдяки вулканам. Лава під час виверження стікала в океан, застигала у воді, а потім за довгі роки вода розбивала її на дрібний гравій.

dsc04095-blog_profile

Чорне узбережжя Ісландії входить у десятку найкрасивіших пляжів світу.

20160803_135914_hdr-blog_profile

А ми – в четвірку найщасливіх людей світу, які гуляють вздовж одного із найкрасивіших пляжів світу.

dsc_0066-blog_profile

Тууупіікіі!!!

dsc04088-blog_profile

Так, я також набрав додому гравій з цього пляжу.

dsc_0099-blog_profile

Просто 4дб.

easyselfiefront20160803_17_07_06.jpg

Такі церкви розсипані по всьому острову.

DSC_0195 [Blog_profile].JPG

С кожним кілометром ми наближалися до льдовикової частини маршруту. Зовсім скоро з дороги стало добре видно льдовик Ватнайайокутль (Vatnajökull).

dsc_0243-blog_profile

Вітер тут був вже досить морозним.

dsc_0262-blog_profile

Лавові поля. Після неодноразового виверження вулканів тут все було знищено.

dsc04175-blog_profile

З лівої сторони були гори, де нам постійно траплялися маленькі водоспади.

dsc_0220-blog_profile

Це єдине місце, яке ми відвідали під дощем, ледь протягнувши машину бездоріжжям та багнюкою – каньйон Фьядрарглйуфур (Fjaðrárgljúfur).

dsc_0346-blog_profile

Дощовиками, звісно, запаслися нормально.

dsc_0370-blog_profile

Цей каньйон місцями досягає глибини у 100 метрів.

dsc_0376-blog_profile

Тягнеться він на кілька кілометрів.

dsc_0356-blog_profile

Внизу Фьядрарглйуфуру – річечка.

dsc04177-blog_profile

На цьому місці ми чудово уявили ситуацію, якби дощі йшли постійно впродовж нашої подорожі. Бррр…

dsc04198-blog_profile

Дух захоплює.

dsc04199-blog_profile

Проте, коли поруч – прекрасна компанія, не зважаєш на погоду. Нам було тепло, весело й цікаво!

DSC_0364 [Blog_profile].JPG

Трохи панорамок:

panorama7_sheremet-blog_profile

Знову маленький водоспад.

dsc_0406-blog_profile

Це – ферма-селище, або навіть місто. Я би хотів мату таку свою ферму.

dsc_0408-blog_profile

У цей вечір довелося поспішати, бо ми відставали від маршруту, а попереду було одне з найцікавіших місць.

dsc_0420-blog_profile

Все одно робили зупинки для фотографій. Та й просто подихати нереально свіжим повітрям.

dsc_0431-blog_profile

Ііі знову водоспади. Їх безліч. Потім ми їх навіть не фотографували.

dsc_0437-blog_profile

Красивенна долина поміж гір.

dsc_0448-blog_profile

Цю скелю було видно здалеку.

dsc_0489-blog_profile

Часто в зимовий період численні маленькі мости руйнуються.

dsc_0529-blog_profile

Передостаннє місце на сьогодні – водоспад Свартіфосс (Black Svartifoss), схований в горах. До нього прийшлось йти пішки вверх кілька кілометрів.

panorama6_sheremet-blog_profile

Файний природний натюрморт з ісландським мохом.

20160803_182221_hdr-blog_profile

Свартіфосс – Чорний водоспад – водоспад на території національного парку Скафтафедль в Ісландії. Він оточений незвичайними шестигранними колонами чорної лави, звідки й пішла його назва. Ці колони були створені всередині лавового потоку, який дуже повільно охолоджувався, що привело до його кристалізації.

dsc04221-blog_profile

Ці базальтові колони вдохновили багатьох ісландських архітекторів на створення чудових шедеврів класичної архітектури, найбільш відомий з яких – церква Хадльгрімскіркья (Hallgrímskirkja) в Рейк’явіку.

dsc04232-blog_profile

Околиці льодовика Ватнаєйокудль (Vatnajökull).

dsc04238-blog_profile

Від вигляду льодовика відразу ставало дуже холодно.

dsc04241-blog_profile

Промені сідаючого сонця наостанок зігрівали засніжені багатовікові вершини гір.

dsc_0675-blog_profile

Звичайне селище, або навіть місто.

dsc04243-blog_profile

Ця долина нам особливо запам’яталася.

dsc04248-blog_profile

Ми також зробили там кількасот фотографій ))

dsc_0687-blog_profile

І панорамку.

panorama1_sheremet-blog_profile

Температурний показник в машині спускався все нижче і нижче, а ми прямували далі і далі…

dsc04251-blog_profile

І ось, на порозі фіналу третього дня – Маленька льодовикова лагуна – Фьядльсаурлоун (Fjallsárlón).

dsc04258-blog_profile

Тут багато часу не проводили, бо масштабний епік – трохи далі.

dsc04260-blog_profile

Ось, приїхали – Йейокульсаурлоун (Jökulsárlón) – найбільша льодовикова лагуна в Ісландії.

dsc_0747-blog_profile

Заворожує. Захоплює. Це – наше останнє місце на сьогодні, тому ми провели тут вдосталь часу. Правда – люто змерзли, бо температура була мінусова.

dsc_0740-blog_profile

Раніше це було озеро, яке перетворилося на лагуну після того, як льодовик Ватнаєйокудль почав відступати від берега Атлантичного океану.

dsc_0754-blog_profile

Панорамка:

panorama2-1_sheremet-blog_profile

Це – протока, яка з’єднує лагуну з океаном.

dsc04268-blog_profile

Цією протокою велики глиби льоду – частки танучого льодовика – виходять у відкритий океан.

dsc04274-blog_profile

Діамантовий пляж (Diamond Beach). Усім чорним узбережжям розсипані шматки льоду.

dsc04276-blog_profile

Я і айсберги в Атлантичному океані.

dsc04285-blog_profile

Як важко передати ті відчуття, які накривали нас там.

dsc_0846-blog_profile

На цьому третій день 4дб в Ісландії підійшов до кінця – нам залишалось лише знайти місце для ночівлі.

easyselfiefront20160804_00_37_37.jpg

А з цим, як ми вже зрозуміли, траплялися деякі проблеми. Ми доїхали до міста Хьобн (Höfn), де кілька разів покружляли у пошуках магазинів (на цей момент з їжі у нас залишилися тільки ром, кока-кола та два пакетика сухого пюре). Проте не склалося: з магазинами тут туго, а цілодобових взагалі не існує (було вже за одинадцяту годину вечора). Між великими супермаркетами взагалі бувають відстані в сотні кілометрів. І місто немов вимерло – на вулицях ні душі. Потім ще трохи покружляли в пошуках місця для наметів. Звісно, не знайшли, тому заїхали в оплачуваний кемпінг, адміністрація якого вже зачинялась. Та ми все ж домовилися за окріп, заварили пюре, швиденько “поїли” (скоріше, набрехали своїм шлункам), поставили намети, позгадували побачене і тихенько вклалися спати…

Отже, за 3-й день 4дб проїхали десь 340 кілометрів і продовжили курс уздовж східного узбережжя Ісландії.


День 1й та 2й: Iceland: A Place Of Dreams. Days 1-2

День 4й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 4

День 5й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 5

День 6й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 6

День 7й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 7

День 8й: Iceland: A Place Of Dreams. Day 8

Кращі селфі 4дб в Ісландії: Best 4db selfies in Iceland


P.S.: Коротке відео про подорож: