Двоє друзів
— Як ви гадаєте, Томе, — спитав відставний полковник у свого старого друга, неквапливо вмочаючи кінчик димучої сигари в келих із бурбоном, — що може бути гірше: повернутися з виснажливої й тяжкої багаторічної війни до сім’ї, дружини й дітей переможеним нікчемою і побачити їх дорослими та молодими, шкодуючи, що так марно проґавив усе їхнє життя, — чи ж не лишити шансу жалю й полягти смертю хоробрих у фатальному, але переможному бою?
— Коли ви зволили поцікавитися моєю думкою, дорогий Джеррі, — після невеликої паузи, але впевнено й твердо мовив Том, лейтенант у відставці, — то мені здається, що найгірше — повернутися додому переможеним нікчемою з виснажливої й тяжкої багаторічної війни до своєї сім’ї — дружини й дорослих, уже молодих дітей — і побачити там на одну дитину більше.
Оригінал (російською)
– Как вы считаете, Том, – спросил отставной полковник у своего старого друга, неспешно макая кончик дымящейся сигары в бокал с бурбоном. – Что может быть хуже: вернуться с изнурительной и тяжелой многолетней войны к семье, жене и детям, побежденным ничтожеством, и увидеть их повзрослевшими и молодыми, сожалея, что так напрасно пропустил всю их жизнь, или же – не оставить шанса сожалениям и пасть смертью храбрых в роковом, но победном бою?
– Коль вы соизволили поинтересоваться моим мнением, дорогой Джерри, – после небольшой паузы, но уверенно и твердо, произнес Том, лейтенант в отставке, – то мне кажется, что хуже всего – вернуться домой побежденным ничтожеством с изнурительной и тяжелой многолетней войны к своей семье – жене и повзрослевшим, уже молодым детям, и увидеть там на одного ребенка больше.