Розповідь

Батько і донька

Білий форд упевнено розтинав опале пожовкле листя. За кермом сиділа молода жінка, поруч — сліпий старий.

— Я такий радий, доню, що ти виходиш заміж. Певен, твій наречений — дуже хороша людина, бо ти хороша.

— Так, татусю. Він хороший.

— Тепер тобі буде простіше доглядати за мною, старим інвалідом. Він допомагатиме і тобі, і мені.

— Так, татусю.

— Я дуже люблю тебе, моя маленька дівчинко.

— І я тебе, тату. — Густий ліс закінчився, і дорога різко взяла праворуч, повернувши біля великого синього вказівника: «Приватний будинок для літніх людей „Домашнє вогнище“». — Дуже.

Оригінал (російською)

Белый форд уверенно рассекал опавшую пожелтевшую листву. За рулем сиделая молодая женщина, рядом – слепой старик.

– Я так рад, доченька, что ты выходишь замуж. Я уверен, твой жених – очень хороший человек, потому что ты хорошая.

– Да, папочка. Он хороший.

– Теперь тебе будет проще ухаживать за мной, старым инвалидом. Он будет помогать и тебе, и мне.

– Да, папочка.

– Я очень люблю тебя, моя маленькая девочка.

– И я тебя, папа. – Густой лес закончился и дорога резко взяла вправо, повернув у большого синего указателя: “Частный дом престарелых «Домашний очаг»”. – Очень.

← Усі: Короткі історії