Подарунок
Святкова вечеря на честь її дня народження минула радше зім’ято, але спокійно. Він був сильно невиспаний і втомлений, та у чудовому гуморі — усю ніч до самого світанку працював над подарунком для неї: це було «щось» ручної роботи у великій коробці, приблизно метр на метр, дбайливо загорнуте в подарунковий папір із величезним бантом. Вона ж була трохи сумна й пригнічена, але таке буває в жінок на їхні дні народження, особливо коли вже давно за тридцять.
Друзів у неї було небагато, і, здавалося, всі вже привітали, проте вона раз у раз нервово поглядала на телефон.
— Люба, — звернувся до неї чоловік, пильно дивлячись їй в очі й спокійно дожовуючи шматок баранини. — Гадаю, настав час чогось випити й отримувати подарунки!
— Звісно, любий…
Чоловік підвівся й пройшов до сусідньої кімнати, а жінка, з тим самим відстороненим поглядом, лишилася сидіти за столом, машинально водячи виделкою по тарілці з майже не торканою їжею. У цю мить її телефон завібрував, і на дисплеї висвітився той самий номер, на який вона сьогодні так чекала, з коротким повідомленням: «Відкрий мене. Подарунок».
Зблідла жінка, судомно стискаючи телефон, повільно перевела погляд на велику подарункову коробку — і лише тепер помітила, що з-під неї тонкою цівкою сочиться темно-червона, майже чорна рідина.
За спиною пролунав хлопок — звук відкоркованого шампанського.
Оригінал (російською)
Праздничный ужин в честь дня ее рождения прошел скорее скомканно, но спокойно. Он был сильно невыспавшимся и уставшим, но в прекрасном расположении духа – всю ночь до самого рассвета трудился над подарком для нее – это было “нечто” ручной работы, помещенное в большую коробку, примерно три на три фута, и бережно обернутое подарочной бумагой с огромным бантом. Она же была немного грустна и подавлена, но такое у них, женщин, бывает, в их дни рождения, особенно, когда уже давно за тридцать.
Друзей у нее было немного, и кажется, все уже поздравили, но она все время нервно поглядывала на телефон.
– Милая, – обратился к ней ее муж, пристально смотря ей в глаза и спокойно дожевывая кусок баранины. – Думаю, пришло время чего-нибудь выпить и получать подарки!
– Конечно, дорогой…
Мужчина встал и прошел в соседнюю комнату, а женщина, по-прежнему, с отстраненным взглядом, осталась сидеть за столом, машинально продолжая водить вилкой по тарелке с почти не тронутой едой. В этот момент ее телефон завибрировал и на дисплее высветился тот самый номер, который она сегодня так ждала, с коротким текстовым сообщением: “Открой меня. Подарок”.
Побледневшая женщина, судорожно сжимая в руках свой телефон, медленно перевела взгляд на большую подарочную упаковку, и тут она впервые заметила, что из-под нее тонкой струей сочиться темно-красная, почти черная, жидкость.
За спиной раздался хлопок – звук откупоренного шампанского.